Аграрний сектор економіки при вступі України до ЄС, на прикладі Польщі. (ID:179674)

1.1. Сільське господарство Польщі до вступу в ЄС Проблеми польського села виникли здебільшого через те, що Польщі, одній з небагатьох країн радянського табору, вдалося уникнути колективізації. Колгоспи заснували практично тільки на «західних землях», тобто на колишній німецькій території, яка після Другої світової війни перейшла до Польщі. Але й там польські селяни — переселенці із-за Західного Бугу отримали у власність досить великі наділи приватної землі. Натомість, на території «корінної» Польщі збереглася довоєнна структура власності, а колгоспи були тут радше винятком і доповненням. Державні сільські господарства (Państwowe Gospodarstwa Rolne, PGR) були у часи соціалізму і трансформації 90-х символом усілякої патології. На західних землях не бракувало проблем: працівники колишніх колгоспів не змогли пристосуватися до нових, капіталістичних реалій. На Західному Помор'ї, в Нижній Сілезії, Вармії і Мазурах нікого не дивували цілі повіти з 40-відсотковим безробіттям. Люди звикли працювати лише у PGR. На території, де колгоспів (PGR) не було або було небагато, подібні ситуації не зустрічалися, але там існували свої проблеми. У Малопольщі, Мазовії, Підляшші чи Люблінщині завжди існувала приватна власність на сільськогосподарську землю, тож навіть у найгірші часи сталінізму тут збереглося вміння дбати про своє та господарювати. Зате структура землі тут була такою роздрібненою, що навіть за найбільших здібностей, дисципліни та працелюбності вижити із цих 5–7 га просто неможливо. А саме такі угіддя мали багато тамтешніх селян. РОЗДІЛ 3. Порівняльна характеристика сільського господарства України та Польщі Польща і Україна — дві постсоціалістичні держави, що мали приблизно однакові стартові позиції на початку трансформаційних перетворень, досить схожу структуру економіки, подібне складне геополітичне положення та поляризовану політичну систему. Тривалий час вони йшли різними шляхами, тому досить цікавим є порівняння нинішніх результатів двох держав, зокрема, показників розвитку сільського господарства, що дає можливість оцінити ефективність кожної з двох економічних стратегій: чіткої й активної політики проєвропейської інтеграції та політики балансування між Сходом і Заходом. Досить показовим у цьому контексті є аналіз ключових макроекономічних показників двох країн [12, с.8]. Відсоток сільського населення у Польщі незначно, але зростає (притому там він суттєво вищий, аніж в Україні - майже 39% проти неповних 32%). Це є непрямим свідченням успішності аграрних реформ - люди обирають для життя сільську місцевість. Частка зайнятих у сільському господарстві в Україні найвища (15,8% у 2008 році). Значення цього показника у Польщі - 14%. Частка орних земель (від загальної площі земель) в Україні найбільша з-поміж усіх європейських країн - 56%, й фактично залишається незмінною. У Польщі цей показник також досить високий - 41,2%. Частка продукції сільського господарства у ВВП в Україні є однією з найвищих 8,2%, проти польських - 3%.