Банківське регулювання та нагляд в Україні (ID:172205)

ВСТУП Формування та забезпечення економічного розвитку в будь-якій державі є першочерговим завданням. Без розвиненої банківської системи це не є можливим, адже вона виступає однією із головних структур в національній економіці. Банківський сектор виступає особливим об’єктом державного регулювання, котрий потребує пильної уваги щодо своєї діяльності з боку державних органів та має важливе значення для розвитку національної економіки. Новий уклад економічних відносин, глобалізація економіки, великий ризик виникнення криз, вкрай низький рівень соціально-економічного розвитку України, незадовільний рівень превентивних та протекційних дій державних органів і особливо у банківському секторі, потребують впровадження нового механізму державного регулювання банківського сектора. Міжнародний та вітчизняний досвід неодноразово демонстрував, що основні чинники фінансової дестабілізації у період економічних криз зосереджені саме в банківському секторі, який у ринковій економіці є головним каналом фінансового посередництва. Виходячи із відкритості природи, специфіки функцій, банки значною мірою відчувають і швидко проявляють будь-які структурні дисбаланси фінансово-економічних систем, тобто стають індикаторами різноманітних проявів нестабільності. Внаслідок цього банки виступають джерелом вразливості фінансових систем та макроекономічної стабільності країн. Вразливість фінансової системи пов’язана насамперед найважливішими її функціями – розподілом ризиків і забезпеченням ліквідності. Серед наукових досліджень зустрічається велика кількість напрацювань щодо банківського регулювання нагляду. Заслуговують на увагу розробки Б. Адамика, О. Барановського, О. Вовчак, О. Дзюблюка, Л. Кльоби, В. Коваленко, О. Костюка, В. Міщенка, А. Мороза, О. Орлюка, С.Осадчук, В. Пасічника, К. Раєвського, Г. Табачук та ін. Питанням 8 дослідження організаційної системи банківського регулювання та нагляду, а також пошуку ефективних методів та механізмів забезпечення стійкості банківської системи присвячено значну кількість наукових праць, зокрема фундаментальні дослідження провідних зарубіжних вчених Я. Міркіна, С. Моїсєєва, Дж. Сінкі, В. Усоскіна, М. Ямпольського та ін. На сьогоднішній день банківська система України знаходиться на стадії реформування та розпочинає новий етап через впровадження та реалізацію «Базель-ІІІ». Однак, існує чимало питань які потребують вирішення. Недовіра населення до банків України, ведення військових дій на сході України, знецінення гривні та низка інших проблем призводить до зменшення кількості банків та економічних показників. Актуальність і практичне значення цих питань, потреба їх системного дослідження на сучасному етапі розвитку банківського сектору України обумовили вибір теми дипломної роботи, її мету, завдання та структуру. Метою дипломної роботи є системний аналіз банківського регулювання та нагляду за банківською системою, розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування Національного банку України. Відповідно до мети сформульовані такі завдання: - дослідити сутність, принципи, функції, методи та основні завдання банківського регулювання та нагляду в Україні; - проаналізувати особливості становлення та розвитку банківської системи в сфері банківського нагляду; - запропонувати основні шляхи підвищення ефективності банківського регулювання та нагляду шляхом дослідження зарубіжного досвіду та ефективності впровадження «Базель-ІІІ». Об’єктом дослідження у дипломній роботі виступає банківське регулювання та нагляд, предметом – тенденції та закономірності розвитку регулювання та нагляд банківської системи України. 9 Методологічною основою проведеного дослідження є фундаментальні положення банківської теорії з проблем регулювання та нагляду, викладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених. У роботі використано сукупність різноманітних методів наукового пізнання. Загальний підхід до визначення змісту і структури роботи ґрунтується на основі методу системного аналізу. Історичний метод застосовується у процесі дослідження становлення і розвитку регулювання та нагляду вітчизняного й світового ринків банківських послуг, зарубіжного досвіду регулювання банківського сектору. Методи аналізу та синтезу використовувалися для дослідження особливостей становлення та розвитку регулювання та нагляд ринку банківських послуг України. Обґрунтування категоріального апарату здійснено за допомогою методів наукового абстрагування та узагальнення. Для підведення окремих підсумків у роботі використано методи індукції та дедукції. Графічний і табличний методи застосовано при побудові таблиць, графіків та діаграм. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України, інших держав, міжнародні правові документи; статистичні дані, матеріали Національного банку України; довідкова література, Інтернет; звітні дані банківських установ. У роботі також використано дані монографічних і періодичних видань, матеріали міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференцій. Теоретичне значення результатів наукового дослідження полягає у формуванні поглиблених знань стосовно регулювання та нагляду за банківською системою України. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо підвищення ефективності здійснення банківського регулювання та нагляду. Апробація результатів дипломної роботи відбувалася на науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки та менеджменту в умовах інтеграційних 10 процесів” та форумі фінансових дискусій кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту. За результатами дослідження опубліковано тези: 1. Пуртак З. Банківський нагляд і регулювання в Україні [Електронний ресурс] / З.Пуртак // Форум фінансових дискусій. – Режим доступу: http://libfor.com/index.php. 2. Пуртак З. Оподаткування банківських операцій в Україні / З.Пуртак // Розвиток економіки та менеджменту в умовах інтеграційних процесів: Міжнародна науково-практична конференція для студентів, аспірантів та молодих учених (м. Київ, 29-30 квітня 2016 р.). – К.: Аналітичний центр «Нова економіка», 2016. – С. 107-109. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У першому розділі роботи досліджено сутність, функції та основні характеристики банківського регулювання та нагляду. У другому розділі проаналізовано капітал українських банків, їхні фінансові результати та економічні нормативи банківської системи. У третьому розділі дипломної роботи обґрунтовано ефективність впровадження «Базель-ІІІ», розглянуто зарубіжний досвід і макроекономічну складову банківського регулювання та нагляду. 11 РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКИ-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ 1.1. Сутність банківського регулювання та нагляду в Україні Банківська система в різних країнах світу є найбільш регульованою сферою, що пов’язано з потужним розвитком світової фінансової архітектури та визначальною роллю для економіки процесів, що відбуваються в банківській системі. Банківське регулювання та банківський нагляд є складовими системи державного регулювання загальноекономічних процесів. В цьому контексті особливої актуальності набуває дослідження сутності та сучасних функцій банківського регулювання та нагляду в Україні. Наукові здобутки в сфері банківського нагляду та регулювання представлені в працях таких науковців як О.В. Васюренка, Т.П. Гудзя, О.О. Качана, В.В. Коваленка, О.А. Костюченка, В.І. Міщенка, О.П. Орлюка, В.С. Стельмаха. Для кращого розуміння сутності банківської системи України варто зробити деякий історичний екскурс. Так, в Україні започаткування банківської діяльності відбулося в середині XVIII ст. Банківська діяльність України розвивалась разом із становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась, головним чином, за рахунок держави. В Україні розповсюдження комерційного кредиту, як основи тодішньої банківської діяльності, істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і значні землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці [72]. В умовах, як правило, натурального господарства така діяльність давала можливість безконтрольно піднімати відсоток за кредит. Причому варто відмітити, що регулювання банківської, а радше лихварської 12 діяльності, з боку держави на той час майже не відбувалося. Крім того, насичення ринку грошима відбувалося на основі золотого стандарту. Росія, намагаючись бути великою державою, друкувала паперові гроші для забезпечення потреб у веденні війн, підтримки чиновницького прошарку тощо. Досить часто у державній казні грошей не було, незважаючи на безконтрольну емісію, тоді як у окремих підприємців-поміщиків накопичувався їх надлишок. Наслідуючи європейську практику, з їх налагодженою системою приватних позичок, російські монархи, по суті, започаткували створення казенних банків та банківських контор. Такі банки мали удосконалити грошовий обіг в імперії та надавати позики, для покриття касових розривів в діяльності державних та губернських органів влади. В середині XVIII ст. були засновані перші дворянські банки у Петербурзі та Москві. На кошти громадськості та пожертвування приватних осіб створювалися міські банки. В Україні у 1781 р. у Києві, Ніжині, Харкові з’явились перші банківські контори, а у 1839 р. у Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Тобто приватний капітал в організації банківської діяльності значно випереджав капітал державний. Указом від 31 травня 1860 р. був створений Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку комерційних операцій. В 60-70-х роках ХІХ ст. в Україні організовано низку крупних комерційних банків (Дворянський, Селянський), та налагоджується мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення. Стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів в імперії наприкінці ХІХ ст. забезпечили умови розвитку банківської системи Росії в цілому і в Україні зокрема. Але цей період діяльності банківської сфери переважно базувався на акумулюванні приватного капіталу поміщиків, мешканців міст та заможних селян. Держава досить пасивно ставилася до банків, обмежуючись лише 13 діяльністю декількох державних банків та здійснюючи загальний контроль, який часто був досить поверховий. Революція корінним чином змінила становище банків в державі. Так, для початку Декретом ВЦВК від 14 грудня 1917 р. та декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України від 22 січня 1919 р. усі банки та приватні кредитні установи були націоналізовані, а банківська справа оголошена державною монополією. Тобто відбувалася корінна зміна ролі держави у діяльності банківської сфери. В період непу в Україні за рахунок послаблення тотального державного контролю та пом’якшення ставлення до приватного підприємництва відбувається деяке пожвавлення ринку, економіка починає набувати ринкового характеру, функціонує відносно розгалужена кредитна система, випускаються державні облігації та акції в системі дозволеного приватного сектора, використовується іноземний капітал, однак такий період тривав недовго. Згодом ситуація повернулася до стану на кінець 20-х років. В СРСР функціонувала жорстко контрольована державна банківська система, яка заперечувала будь-яку участь приватного капіталу. У 1987 р. у СРСР була проведена банківська реформа, яка зумовила реорганізацію банківської системи, основною метою якої було переведення банків на комерційну основу. Тобто діяльність банків мала базуватися на основі депозитарно-кредитного фінансового механізму, а не системі розпоряджень та приписів, які не мали під собою ніякого фінансового підґрунтя. Були утворені шість банків (Держбанк СРСР; спеціалізовані банки – Агропромбанк СРСР; Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, Зовнішньоекономічний банк СРСР), які підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались господарською діяльністю. Формування нової банківської системи України почалось із побудови незалежної суверенної держави і прийняття Декларації про державний 14 суверенітет України (16 липня 1990 р.); Закону України «Про економічну самостійність України» (3 серпня 1990 р.), в яких було визначено, що Україна на своїй території самостійно організує банківську справу і грошовий обіг і створює банківську систему. Таким чином, при розкриті економічної природи банківської діяльності відзначимо, що банківська діяльність виникла в результаті тривалої еволюції розвитку суспільства. В сучасних умовах без неї не може функціонувати розвинена економічна система. Об’єктивність діяльності кредитно-фінансових інститутів зумовлена існуванням потреби суспільства у здійсненні специфічних операцій, які може виконувати лише банк, а саме: комплексне виконання трьох базових операцій, які спрямовані на утворення грошових ресурсів, надання кредитів та сприяння платіжному обігу [16]. Варто відмітити, що будь-яка ринкова діяльність потребує відповідного регулювання з боку держави, яка має визначати однакові і ключові правила гри для всіх учасників ринку та слідкувати за дотриманням цих правил. Об’єктивна необхідність створення та функціонування ефективної системи регулювання визначається особливою роллю та специфікою діяльності банківських установ як комерційних структур в економічній системі. Державне регулювання як економіки загалом, так і банківської діяльності, може бути ефективним та неефективним. Для того щоб таке регулювання було ефективним, воно має базуватися на принципах: достатності; еластичності; послідовності; прозорості; справедливості, а головною метою державного регулювання повинні бути: забезпечення стабільності та надійності банківської системи; захист інтересів вкладників від шахрайства та неефективного управління банками; створення конкурентного середовища у банківській сфері; отримання та надання суб’єктам економічної діяльності прозорої інформації стосовно діяльності банківських установ;