Класифікація документів (ID:26261)

I. Вступ II. Основна частина 2.1. Поняття про класифікацію і класифікування документів. Сутність фасетно-блочної системи класифікації 2.2. Класифікація по інформаційній складовій документа 2.3. Класифікація по матеріальній складовій документа 2.4. Класифікація документів відповідно до обставин їхнього перебування у зовнішньому середовищі 2.5. Типологічна класифікація документів 2.6. Управлінський документ як результат і інструмент управлінської праці 2.7. Поняття про систему управлінської документації, офіційні та особові документи 2.8. Класифікація управлінських документів III. Література Таким чином, наприкінці ХІХ ст. спостерігається тенденція до звуження меж поняття “документ”: спочатку воно розглядалося як будь-який предмет, який служить для прикладу і доказу, потім – як письмове свідоцтво, яке підтверджує певні правові відносити. Поняття використовувалося переважно в юридичному значенні. На початку ХХ ст. у терміносистему вводиться нове, більш широке розуміння поняття “документ”: його ввів відомий бельгійський вчений Поль Отле. Поль Отле вперше ввів в науковий обіг поняття “документ” у значенні, близькому до широкого значення поняття “книга”. Пояснюючи поняття “книга” і “документ”, П.Отле підкреслював, що книга – це термін, що вживається умовно для позначення всього масиву документів. Він узагальнює в собі не лише одну лише книгу у власному розумінні цього слова, рукописну чи друковану, а й журнали, газети, рукописи, креслення, гравюри, карти, схеми, фотографії та ін. Вчений розглядав поняття “книга” і “документ” як синонімічні. З контексту ж зрозуміло, що останнє є більш ширшим за своїм обсягом, оскільки не передбачає обмеження як матеріальної основи документа, так і знакової системи, використаної для запису змісту. Починаючи з 1950-х років в офіційній термінології слово “документ” трактується у вузькому, широкому і самому широкому значенні. Вузьке значення зводилося до ділового паперу, письмовому свідоцтву, історичному джерелу. У широкому розумінні поняття про документ було особливо поширене у 1960-1970 рр. У загальному вигляді воно увійшло в «Большую советскую энциклопедию» (БСЭ), в інші енциклопедичні словники. Наприклад, в БСЭ документ визначається як матеріальний об’єкт, який містить інформацію для її поширення у просторі і часі. У 1980- на початку 1990 років використовується і саме широке тлумачення, згідно з яким документом можна вважати будь-який матеріальний об’єкт, який несе інформацію: від письмового документа, грамплатівок і кінофільмів до творів мистецтва, від зразків мінералів, історичних реліквій до виробів промисловості і техніки тощо. Межі поняття стали погано розмитими, що ускладнило його використання. Ось чому спочатку книгознавці і документалісти, а потім і інформатики взялися до обгрунтуванню нового широкого терміна “документ”, зв’язаного з поняттями “інформація” і “комунікація”. Документалісти і інформатики першими відмовилися від самого широкого значення документа, обмеживши його зміст обов’язковими атрибутивними елементами: наявність інформації і матеріального носія. Пізніше вводиться і функціональна ознака документа – призначеність документа для передачі інформації у просторі і часі. Таким чином, за довгий історичний період значення поняття “документ” постійно змінювалося. Й до теперішнього часу вживаються визначення, які то надають йому самого широкого значення, так і ті, які звужують його розуміння до одного, певного виду документа.