Зразок роботи
РОЗДІЛ 1
МОТИВИ САМОТНОСТІ У ТВОРЧОСТІ Т.ШЕВЧЕНКА
Більшість шевченкознавців основну увагу приділяють творчості поета, зокрема рокам кріпацтва та заслання. Про душевні почуття та переживання Тараса Григоровича Шевченка написано дуже мало. Проте однією з провідних тем, яка властива для всього періоду творчості письменника, є самотність, не лише особиста, але й самотність Батьківщини і народу.
Я не бачу щасливого:
Все плаче, все гине,
І рад би я сховатися,
Але де – не знаю,
Скрізь неправда; де не гляну…
Скрізь Господа лають.
Серце в’яне, засихає,
Замерзають сльози…
І втомивсь я, одинокий,
На самій дорозі.
Отаке-от! Не здивуйте,
Що вороном крячу:
Хмара сонце заступила –
Я світа не бачу. [21, 1, с.313]
Мотиви самотності у творчості Тараса Шевченка викликані особистими душевними травмами. Це і рання втрата матері з батьком, розлука з сестрами та братами, яких також спіткала не найкраща доля, розлука з коханою Оксаною Коваленко. Самотнім поет залишився до кінця своїх днів – не маючи ані дружини, ані дітей.
Стан самотності у своїх творах Тарас Шевченко передає за допомогою різних образів(що свідчить про різноманітність самотності самого поета), серед них є і образи рослин, станів природи. Одним з таких є образ “тополі”, який розкритий у однойменній баладі, написаній в перший період творчості Шевченка.
1.1. Мотиви самотності у ранній період творчості Т.Шевченка
Рання творчість Тараса Григоровича Шевченка мала переважно романтичний характер. Головними рисами таких творів є незвичайні події, фатальні обставини, герої, здатні на дуже сильне, пристрасне почуття. Поступово в романтизмі посилюються реалістичні мотиви. Ці два напрями тісно переплітаються в усій творчості Шевченка, джерелами якої були тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції. Романтизм у творах поета представлений зразками ліричної поезії, баладами, соціально-побутовими поемами та драматичними творами.
Однією з таких балад є “Тополя”, у якій “Шевченко розробив романтичний мотив смерті дівчини від туги за милим, започаткований ще “Причинною”, збагативши його мотивом соціальної нерівності (дівчина гине не тільки тому, що “не діждала пари”, а й тому, що мати “за старого, багатого нищечком єднала”) ”[21, 1, с.115].
Повір’я про перетворення дівчини в тополю відоме здавна. Не менш відомим є вислів “самотня, як тополя”. Головна героїня балади справді постає перед нами самотньою.
По-перше, розлучена з коханим, дівчина так і не знаходить розраду ні в чому, ніхто не зміг розділити її горе, а головне – не хотів. І з цими стражданнями вона залишається одна. Чи не в цьому проявляється самотність багатьох людей? Залишившись наодинці зі своїми стражданнями, дівчина зневірилась у долі, тому й пішла до ворожки. По-друге, мати, яка, не зважаючи на горе своєї дитини, хоче одружити її з паном. Проте дівчині краще вмерти, аніж одружитися з нелюбом :
Не хочу я панувати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспівають,
А дружки заплачуть,
Легше, мамо, в труні лежать,
Ніж його побачить. [21, 1, c.116]
Покинута, зневірена дівчина перетворюється в тополю. Ці дерева, що самотньо ростуть уздовж шляхів, стали ніби втіленням багатьох жінок, що чекають свого коханого, виглядають його з далекої дороги, втіленням справжнього кохання.
Тарас Шевченко через образ тополі показав долю дівчини, жінки, що як тополя від вітру, потерпають від ударів долі. Почуття самотності підсилюється і тим, що поряд з тополею немає навіть билини, яка теж є символом самотності, гіркої долі дівчини-сироти.
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини.
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине! [21, 1, c.113]
“І коли поет змалюванням дерева-сироти в степу з самого початку зумів збудити наше співчуття, то співчуття те зміцнюється ще змалюванням стану бідної, покинутої дівчини.”[23, с. 273].
Отже, перший період творчості Тараса Григоровича Шевченка характеризувався романтичними настроями. У поезіях цього часу добре розкрита трагічна доля української дівчини. Особисті трагедії Шевченка знайшли відображення у баладі “Тополя”, де поруч з мотивом кохання розкривається мотив душевної самотності.
Символ тополі розкриває суть проблеми “доля-недоля”, бо героїні судилося рости “край дороги”, “бути на межі життя і смерті”, бути самотньою попри гарну вроду та добре серце.
Магістр