Зразок роботи
3.3 Використання зарубіжного досвіду управління діяльністю підприємства
На сучасному етапі розвитку туризм займає значний сегмент у національній економіці багатьох країн світу та в системі світового господарства в цілому, оскільки здійснює стимулюючий вплив у довгостроковій перспективі та має швидкі темпи розвитку та значний соціально-культурний ефект забезпечення інформативної складової розвитку суспільства [105]. За даними Всесвітньої ради з туризму та подорожей на туризм припадає близько 10 % світового ВВП, 5 % від загальний інвестицій і 5 % від світового експорту [108]. Варто зазначити, що в Україні, незважаючи на значний туристично-рекреаційний потенціал і наявні ресурси, дана галузь економіки є недостатньо розвиненою та нездатною забезпечити виробництво якісного туристичного продукту і високий рівень сервісу туристичних послуг, що робить її неконкурентоспроможною на світовому ринку. Тому актуальність даної теми дослідження обумовлюється низкою проблем у туристичній галузі України, а пошук шляхів їх подолання на сьогодні залишається предметом багатьох наукових досліджень. Оскільки туризм є міжгалузевою сферою, що охоплює більше 40 суміжних галузей господарства (транспорт, засоби розміщення, харчування, освіта, медицина, природокористування тощо), то посилюється увага до вдосконалення механізмів регулювання та системи управління туристичними підприємствами на всіх рівнях і необхідності розробки заходів антикризового управління туристичними підприємствами з метою забезпечення розвитку туристичної індустрії України в цілому.
На сьогодні туризм є однією з найрозвиненіших галузей світового господарства, що має високі темпи зростання та динаміку розвитку, а також сприяє формуванню інтеграційних процесів, формуванню іміджу туристичних регіонів, підвищенню ефективності соціально-економічного розвитку країн. За 2012 р. загальний внесок від туризму у ВВП склав 6630.4 млрд дол. США (9,3 % ВВП), за прогнозами в 2013 р. даний показник збільшиться на 3,2 % та зростатиме на 4,4 % на рік до 2023 р. і складатиме близько 10507 млрд дол. США [108].
Проаналізуємо світові тенденції розвитку туризму, одними з основних показників розвитку міжнародного туризму є показник кількості туристичних прибуттів, що характеризує обсяг туристичних потоків у певному регіоні (рис. 3.2 а)) та обсяг надходжень від туризму (рис. 3.2 б)).
а) обсяг туристичних потоків б) міжнародні надходження від туризму
Рис. 3.2. Обсяг міжнародних туристських потоків та надходжень від туризму[102]
На основі проведеного аналізу вищевказаних даних можна зробити висновок, що лідируючі позиції в розвитку міжнародного туризму займають країни Європи, про що свідчить високий відсоток прибуття туристів і прибутку від міжнародного туризму. Дана тенденція свідчить про активну туристичну політику, яку спрямовано на реалізацію координації розвитку туристичної сфери економіки країн ЄС за рахунок забезпечення високого рівня туристичної безпеки, створення умов для вільного переміщення туристів, узгодження правил діяльності туристичної сфери та сприяння розвитку туристичних регіонів з високим потенціалом за рахунок створення нових робочих місць, високому контролю якості туристичних послуг, створення нових туристичних продуктів, стимулювання збільшення туристичних потоків. За рейтингом індексу конкурентоспроможності організації подорожей і туризму в 2013 р. першу п'ятірку займають країни Європи, а Україна - 76 місце (3,98) з 140 країн світу (табл. 3.7).
Варто зазначити, що рівень розвитку туризму залежить від участі держави в процесі просування туристичного продукту та розширення ринків збуту, що дозволяє збільшити прибутки та зменшити витрати.
Таблиця 3.7
Рейтинг країн світу за індексом конкурентоспроможності сектора подорожей і туризму за 2013 рік [108]
Отже, доцільно стверджувати, що підтримувати високий рівень конкурентоспроможності туризму, забезпечення дотримання вимог світових стандартів якості є характерним для економічно розвинених держав (Німеччина, Швейцарія, Австрія, Чехія, Великобританія та ін.) з широкими можливостями розвитку ринку, культурою та сервісом обслуговування, високим рівнем життя населення, досконалою законодавчо-нормативною базою. Визначимо основні передумови, що впливають на розвиток туризму (рис. 3.3).
Визначені передумови сприяють розвитку туризму, експорту туристичних послуг і підвищенню економічної ефективності діяльності в туристичній індустрії.
Розглянемо заходи, спрямовані на трансформацію сфери туризму та подолання проявів кризового стану з метою забезпечення подальшого розвитку туризму в деяких європейських країнах-лідерах.
Зокрема, Чеська Республіка зосередила свої зусилля на просування власного туристичного продукту за рахунок ефективної рекламно-інформаційної та маркетингової політики, яка передбачає просування та рекламу Чеської республіки як туристично-привабливої країни.
Рис. 3.3. Основні передумови розвитку туризму
Зокрема, здійснюється просування конкретних туристичних напрямів (гольф-туризм, лікувально-курортний і діловий туризм), ефективно налагоджена діяльність інформаційних центрів як на території держави, так і за кордоном, постійно розповсюджується інформація про туристичні можливості країни (щороку представляються «133 туристичні прем'єри» нових туристичних маршрутів) у вітчизняних та іноземних ЗМІ (прес-релізи, фестивалі фільмів, електронні видання, реклама) [24].
Досвід Болгарії у сфері розвитку індустрії туризму спирається на покращення туристичної інфраструктури, залучення іноземних інвестицій у готельну індустрію (підвищення категорійності готелів, рівня якості послуг і сервісу), а також значний позитивний вплив мали приватизаційні процеси в економіці країни та в туризмі зокрема [21].
З метою розвитку туристичної індустрії в Польщі було здійснено вдосконалення організаційної підсистеми державного регулювання туризму (створення державних і регіональних органів управління туризмом), нормативно- правової бази, створення сприятливого середовища для інвестиційної діяльності в сфері туризму, спрямування коштів місцевих бюджетів, які надходять від господарської діяльності регіонального бізнесу, на розвиток інфраструктури регіону [61].
Також пропонуємо розглянути досвід Туреччини стосовно розвитку туризму та створення конкурентного туристичного продукту, аналіз і застосування на практиці якого дозволить Україні посісти провідні позиції на регіональних, національних ринках туристичних послуг. Перш за все, уряд Туреччини визначив туризм як пріоритетну галузь національної економіки, було затверджено Стратегію розвитку туризму в країні до 2023 р. та розроблено загальний план дій з її реалізації.
Визначимо основні стратегічні напрямки розвитку туристичної індустрії Туреччини:
1. Диверсифікація вітчизняного туристичного потенціалу, асортименту конкурентоспроможних на світовому ринку туристичних продуктів.
2. Посилений розвиток 9 туристичних регіонів, 7 тематичних туристичних коридорів, 10 туристичних міст та 5 зон екологічного туризму.
3. Розвиток інфраструктури (заклади розміщення, харчування, оздоровлення, телекомунікаційного зв'язку, розширена торговельна мережа, тощо), всіх видів транспорту.
4. Розробка комплексного плану розвитку різних видів туризму (зимовий, лікувально-оздоровчий, діловий туризм (сегмент MICE: організація конференцій, семінарів, тренінгів, виставок), екотуризм і ін.).
5. Створення нових робочих місць, розвиток окремих регіонів країни, збільшення доходів від туризму, формування відомого туристичного бренду країни на світовому ринку.
Отже, варто зазначити, що туристична індустрія є складною комплексною системою, яка охоплює взаємовідносини багатьох галузей економіки, екологічної та соціальної безпеки, культури, зайнятість населення, рівень розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури.
Для туристичної галузі як України, так і інших держав світу останні роки виявилися складними через низку причин, зокрема, світову фінансову кризу у 2007 - 2008 рр., що призвела до зростання політичної та економічної нестабільності у окремих країнах (Греції, Італії, Єгипті тощо), які є туристично привабливими, мають розвинену інфраструктуру та користувалися великим попитом у туристів. Виверження вулканів в Ісландії (2010) призвело до закриття повітряного простору у багатьох країнах: Великобританії, Ірландії, Латвії, Франції, Данії, Бельгії, Швеції, Голландії, Фінляндії, частково Німеччині та Чехії, Норвегії та Польщі, внаслідок чого постраждали не тільки туристи та туристичні підприємства, але й інші галузі економіки. В результаті цих та низки інших чинників відбулося банкрутство великих туроператорів (України, Болгарії, Британії тощо) (табл. 3.8).
Таблиця 3.8
Банкрутство найбільших туроператорів за 2008 - 2011 рр. [60]
Вони займалися переважно виїзним туризмом, що призвело до виникнення при їхньому банкрутстві низки проблем і для інших учасників ринку туристичних послуг, зокрема, туристів (передчасне виселення з номерів, складності при поверненні назад до рідної домівки авіатранспортом, зменшення рівня завантаження готелів тощо) [28].
Тому, ми вважаємо, що на сучасному етапі, незважаючи на форму власності, повинна приділятися увага концепції та системі антикризового управління. Зокрема, як показали дослідження праць сучасних науковців, концепція антикризового управління включає в себе чотири блоки проблем.
Перший блок об'єднує проблеми, які стосуються управління на різних фазах циклічного проявлення кризового розвитку. Другий блок проблем пов'язаний зі сферами управління або сферами діяльності, функціонування об'єкту управління.
Третій блок – проблеми процесуальності управління: прогнозування криз та оцінка кризових ситуацій, готовність до ризику та передбачення можливих його наслідків.
Четвертий блок – проблеми соціально-економічного характеру: поведінка підприємства на ринку та управління персоналом.
Виходячи з даних проблем, основними аспектами антикризового управління є: аналіз симптомів і прогнозування кризи; розробка фінансово-економічного механізму управління кризовими процесами; нормативно-правове регулювання розвитку кризи; менеджмент в умовах кризової ситуації або загрози кризи.
Враховуючи результати проведеного дослідження, пропонуємо визначити основі проблеми розвитку туристичної індустрії України в цілому та для ТА «Поїхали з нами» зокрема, а саме: недосконалість законодавчо-нормативної бази; відсутність дієвих державних цільових програм розвитку галузей господарства, що беруть участь у створенні туристичного продукту; невідповідність туристичного та рекреаційно-курортного комплексу України міжнародним вимогам і стандартам якості тощо.
Зазначимо, що негативний вплив вищевказаних проблем може спровокувати кризу туристичної галузі України, тому пропонуємо визначити основні антикризові заходи, що сприятимуть подоланню визначених недоліків та забезпечать сталий розвиток туризму та ТА «Поїхали з нами» в сучасних нестабільних умовах на прикладі Стратегії розвитку туризму Туреччини до 2023 р.
Тому вважаємо за доцільне адаптувати та застосувати на практиці досвід Туреччини в Україні, а саме: в Південному (екстремальний, лікувально-оздоровчий, діловий туризм), Карпатському регіонах (зимовий, зелений, оздоровчий туризм) та ТА «Поїхали з нами» зокрема. На основі вищевказаного визначимо антикризові заходи розвитку туризму ТА «Поїхали з нами» (рис. 4).
Рис. 3.4. Антикризові заходи розвитку туризму ТА «Поїхали з нами»
Результати досліджень свідчать, що ефективність антикризових заходів розвитку туризму в ТА «Поїхали з нами» залежатиме від взаємодії державних органів влади на регіональному рівні, туристичних організацій та ВНЗ, а також раціонального розподілу та використання туристичних ресурсів, що дозволить підвищити туристично-рекреаційний потенціал ТА «Поїхали з нами».
Отже, антикризове управління характеризується наступними особливостями:
1) специфічність мети, яка полягає в збереженні і відновленні функціонування ТА «Поїхали з нами»;
2) використання в процесі реалізації антикризових дій специфічних інструментів і важелів, методів, прийомів та засобів управління, які супроводжуватимуться нестандартними та креативними рішеннями;
3) потреба у відповідному організаційному забезпеченні, а саме – виокремлення фахівця або групи фахівців з антикризового управління;
4) наявність суттєвих ресурсних обмежень, перш за все фінансових, що в умовах низької фінансової активності та інвестиційної привабливості, суттєво ускладнює становище господарюючого суб'єкта в умовах кризи;
5) можливі суттєві обмеження в часі та загроза ініціювання справи про банкрутство;
6) процес антикризового управління передбачає врахування не лише зовнішніх проявів кризового стану, але й аналізу внутрішніх причин його розвитку, що дозволить попередити виникнення кризи в майбутньому;
7) непередбачувані та нестійкі кризові умови обумовлюють підвищений ступінь ризику прийняття управлінських рішень;
8) значна потреба в необхідності підвищеної інформаційно-аналітичної підтримки реалізації антикризових дій;
9) орієнтація на зниження можливих витрат.
На основі вищевказаного, під антикризовим управлінням ТА «Поїхали з нами» необхідно розуміти постійно організоване, комплексне управління, яке передбачає використання спеціальних інструментів, методів і засобів та здатне забезпечити ефективне функціонування ТА «Поїхали з нами» в кризових умовах.
Магістр