Зразок роботи
1.1 Зміст та інструменти валютного регулювання та контролю зовнішньоекономічних операцій в Україні
Валютна політика кожного конкретного підприємства визначається політикою державного регулювання економіки загалом, ступенем втручання органів державної влади у валютно-кредитні та фінансові відносини.
Валютна політика - це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних (тактичних) та довгострокових (стратегічних) цілей країни. Складовими валютної політики є:
- валютне регулювання;
- валютний контроль;
- міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.
Правові норми, які визначають порядок здійснення валютних операцій, виконують дві основні функції: регулюючу і контрольну. Регулююча функція валютного законодавства полягає у визначені обсягу прав і обов’язків осіб, які беруть участь у здійсненні валютних операцій.
Основною ж метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні цих операцій [12, с.42-47].
Основним нормативним документом, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 1993 року [2] та «Положення про валютний контроль», затверджене постановою НБУ у 2000 р. № 49.
Валютне регулювання - це діяльність державних органів по управлінню оборотом валюти, контролю за валютними операціями, впливи на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземною валюти. Воно передбачає:
- регулювання курсу національної валюти;
- організацію розрахунків в іноземній валюті;
- відкриття рахунку в іноземній валюті;
- купівлю іноземної валюти;
- розрахунки за експортно-імпортними операціями;
- здійснення резидентами іноземних інвестицій;
- операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;
- порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
- правила обміну іноземної валюти.
2.2. Аналіз зовнішнього середовища ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» та ефективності його зовнішньоекономічної діяльності у 2012-2014 роках
Нинішня ситуація в Україні значною мірою зумовлена військовими діями на сході, затяжною економічною кризою, наслідками яких стали спад виробництва, високі темпи інфляції, ріст безробіття, різке зниження доходів населення та його купівельної спроможності. Причинами низької прибутковості галузей України є, зокрема, застарілі неефективні технології, висока зношеність основних засобів, скорочення ринків збуту та зниження платоспроможності клієнтів і замовників продукції.
Слід відмітити, що машинобудівна галузь в Україні є орієнтованою на зовнішні ринки, де реалізується близько половини виробленої продукції. При цьому експорт не диверсифікований і припадає переважно на країни СНД, які також постраждали від кризи. У цій галузі у широких масштабах продовжують використовуватися характерні для радянської економіки затратні технології, що веде до зростання ресурсомісткості продукції.
Можна виділити ряд факторів, що призвели до зменшення виробництва:
- скорочення зовнішнього попиту на машинобудівну продукцію, спричинене рецесійними процесами у світовій економіці, що призвело до втрат експортерами зовнішніх ринків збуту, а звідси – неможливість отримання прибутків, відсутність обігових коштів для розвитку виробництва, зростання заборгованості по заробітній платі тощо;
- зменшення попиту на продукцію машинобудування на внутрішньому ринку, це пов’язано зі зниженням купівельної спроможності вітчизняних споживачів;
- знижені обсяги споживчого кредитування. Таким чином, в результаті падіння попиту на продукцію машинобудування, в умовах погіршення умов кредитування та нестачі ліквідності, виробники, в першу чергу, намагаються реалізовувати продукцію, що знаходиться в наявності на складах без нарощування обсягів виробництва. Для цього необхідно забезпечити високу якість продукції, її надійність та довговічність. Це, в свою чергу, потребує інвестиційних вливань у наукове забезпечення та оновлення технологічного парку виробництва.
Екологічність продукції стала одним з показників конкурентоспроможності продукції. Тож, для спроможності конкурувати на світовому ринку необхідно проводити природоохоронні заходи, що будуть спрямовані на зменшення забруднення екології. Для укріплення позицій машинобудівних підприємств на зовнішніх ринках збуту, експортну орієнтацію необхідно збільшити до 35 %. Виручку від експорту має бути використано в основному на імпорт новітньої техніки і технологій, а також комплектуючих виробів.
Магістр