Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. У сучасних умовах розбудови правової та демократичної України особливого значення набуває забезпечення прав людини і громадянина та вдосконалення заходів запобігання злочинності. Рівень ефективності цих двох взаємопов’язаних видів діяльності, в свою чергу, потребує постійного наукового аналізу теорії і практики застосування кримінального законодавства. Особливо нагальна потреба в цьому виникла з моменту набрання чинності Кримінального кодексу України, прийнятого у 2001 році.
Серед закріплених у КК України позитивних положень, які безпосередньо свідчать про пріоритетність забезпечення прав і свобод особи та запобігання злочинності, необхідно виділити оновлену і розширену систему обставин, що виключають злочинність діяння. Проте ступінь досконалості інститутів, що до неї входять, вимагає наукового осмислення і висвітлення, оскільки вони регулюють складні процеси відносин, що виникають між людиною, суспільством та державою, і їх реформування не вирішує всіх проблем, що існували, а навпаки, зумовлює нові.
Важливе місце у механізмі забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина, передбачених Конституцією України, належить такому кримінально-правовому інституту, як затримання особи, що вчинила злочин. Він безпосередньо призначений для реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності таких осіб, попередження вчинення ними нових злочинів та активізації ролі в боротьбі зі злочинністю не лише населення, а й правоохоронних органів.
У галузі кримінального права вагомий внесок у розробку вчення про затримання злочинця як обставини, що виключає злочинність діяння, внесли такі українські вчені: Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.О. Глушков, В.П. Діденко, М.Й. Коржанський, М.Т. Куц, О.М. Литвак, П.С. Матишевський, О.М. Миколенко, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, М.М. Паше-Озерський, А.О. Пінаєв, Л.М. Подкоритова, А.М. Ришелюк, А.В. Савченко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, С.О. Харитонов, С.А. Шалгунова та ін.
Серед зарубіжних науковців цій проблематиці присвячені праці: М.П. Берестового, Г.В. Бушуєва, М.Д. Дурманова, М.І. Загороднікова, В.Ф. Кириченка, С.Г. Келіної, В.М. Козака, В.М. Кудрявцева, Г.С. Курбанова, Б.А. Курінова, В.В. Орєхова, С.В. Пархоменко, А.А. Піонтковського, Е.Ф. Побєгайла, В.Є. Пономаря, О.М. Попова, В.П. Ревіна, Б.Г. Сехніаідзе, Й.І. Слуцького, Л.М. Смирнової, І.С. Тишкевича, В.І. Ткаченка, С.М. Храмова, Т.Г. Шавгулідзе, Т.Т. Шиктибаєва, М.І. Якубовича та ін.
Роботи цих науковців, без сумніву, являють собою значну наукову і практичну цінність. У них розглянуто багато питань кримінально-правового регулювання затримання особи, що вчинила злочин, вирішення яких стало важливим здобутком у науці кримінального права. Саме вони і склали теоретичну основу нашого дослідження.
Разом з тим, багато аспектів даної теми, як і раніше, залишаються дискусійними і вирішуються суперечливо.
Мета дослідження полягає у комплексному та системному кримінально-правовому дослідженні та аналізі інституту затримання особи, яка вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких ключових
завдань:
1. Розкрити поняття правомірного затримання особи, яка вчинила злочин, як обставини, що виключає злочинність діяння;
2. Проаналізувати місце інституту затримання особи, яка вчинила злочин, в системі обставин, що виключають злочинність діяння;
3. Здійснити аналіз співвідношення кримінально-правового затримання особи, яка вчинила злочин, з іншими видами затримання;
4. З’ясувати підстави та ознаки правомірного затримання особи, яка вчинила злочин;
5. Дослідити особливості відстав та ознак правомірного заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин.
Об’єкт дослідження – обставини, що виключають злочинність діяння.
Предмет дослідження – затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння.
Методи дослідження. Під час написання курсової роботи я застосовував низку правових та загальнонаукових методів. Діалектичний метод пізнання надав змогу дослідити поняття та юридичну природу кримінально-правового затримання, підстави та ознаки вчинення правомірних дій при затриманні та заподіянні шкоди особі, яка вчинила злочин, поняття та види перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Логічний метод обумовив послідовність виявлених суджень, понять та умовиводів.
Порівняльно-правовий метод використовувався у порівнянні кримінально-правового затримання особи, яка вчинила злочин, з іншими видами затримання.
Як методологічне підґрунтя творчого пошуку було обрано загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив розглянути питання затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння через поглиблене вивчення більш загальних правових категорій.
Для встановлення кінцевих висновків на підставі знання загальних властивостей всієї множини об’єкту дослідження я застосовував такий загальнонауковий метод, як дедукція.
Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, п’яти підпунктів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи — 30 сторінок.
Магістр