Подолання страхів у дітей раннього віку при проведенні функціональної діагностики (ID:128532)

Психоаналітично орієнтована вікова психологія відводить ранньому дитинству роль критичного періоду в розвитку, коли складаються основні орієнтації особи, які зберігаються в дитинстві, юності і дорослості, формуючи риси і чинячи тиск на подальші зміни інтрапсихічної організації, міжособові відносини і розвиток Его. Важливі аспекти усвідомлення себе як індивідуума і як представника чоловічої (жіночої) статі формуються саме в цьому періоді розвитку. Теорія психосексуального розвитку З. Фрейда, що описує оральну, анальну і фалічну (едіпову) фази раннього дитинства, і теорія психосоціального розвитку Е. Еріксона, що описує завдання і кризи раннього дитинства (довіра проти недовір'я, автономія проти сорому і сумніву, ініціатива проти провини і працьовитість проти неповноцінності), належать до найбільш важливих внесків психоаналізу в розуміння розвитку в ранньому дитинстві. Когнітивні теорії розвитку, розроблені швейцарським психологом Жаном Піаже і його послідовниками, також надають особливого значення ранньому дитинству як періоду, в якому дитина робить найважливіші кроки в конструюванні своєї реальності і пізнанні. Дитина на сенсомоторній стадії інтелекту набуває і удосконалює знання про себе і світ за допомогою складних циклів взаємодій з середовищем, що формують сенсорний і моторний досвід. У ранньому дитинстві дитина досягає стадії доопераційного мислення, а потім і мислення на рівні конкретних операцій, - важливих рівнів символічного і абстрактного мислення як основи для класифікації і категоризацій інформації, а також для розуміння важливих принципів пристрою фізичного і соціального світу. В даному віковому періоді поведінка дитини імпульсна, ситуативно, дуже яскраво емоційно забарвлена. Емоції і переживання, притаманні особистості, можна умовно поділити на дві групи. Перша – емоції позитивні, які викликають бажання досліджувати об’єкти і явища світу. Друга група емоцій спрямована на захист організму від негативного впливу середовища. Такі реакції допомагають уникати всіляких загроз. Однією з важливих емоцій другої групи є страх. Страх можна розглядати як афективне (емоційно загострене) віддзеркалення у свідомості певної загрози життю людини чи її благополуччю. Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю. Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С. Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т. Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо, Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В. Астапов. А започатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова, А. Прихожан, Г. Еберлейн. Відомий фізіолог І.П. Павлов вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-оборонною реакцією з легким гальмуванням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними змінами вищій нервовій діяльності, відбивається на частоті пульсу і дихання, показниках артеріального тиску, виділенні шлункового соку. У найзагальнішому вигляді емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Проблема вивчення засобів подолання страху у дітей раннього віку є дуже актуальною з огляду на те, що даний етап є дуже важливим для подальшого розвитку особи. Актуальність обраної теми дослідження «Психологічні чинники та засоби подолання страхів у ранньому віці, зумовлених проведенням методів функціональної діагностики» базується на відсутності досліджень щодо подолання страхів саме в даній ситуації. Об’єкт дослідження – психологічні чинники виникнення страху у дітей раннього віку при проведенні функціональної діагностики. Предмет дослідження - засоби подолання страхів у ранньому віці, зумовлених проведенням методів функціональної діагностики Оскільки, на рівень тривожності і самоконтролю впливають стиль виховання дитини в сім'ї (діти авторитарних батьків часто підкоряються примушенню і пригнічують свої протестні реакції, але при цьому формується страх, що примушує їх ухилятися від лікування в майбутньому, діти наддбайливих батьків примхливі і не самостійні, діти авторитетних батьків зазвичай добре співробітничають з лікарем), то гіпотезою нашого дослідження є припущення про те, що тип дитячо-батьківських відносин впливає на виникнення та рівень страху у дітей раннього віку при проведенні функціональної діагностики. Однак, проведення цілеспрямованої роботи з подолання страхів в сім’ї та врахування лікарями рекомендацій щодо організації лікарського прийому в змозі суттєво знизити рівень страху дітей раннього віку. Мета дослідження – проаналізувати психологічні чинники та засоби подолання страхів у ранньому віці, зумовлених проведенням методів функціональної діагностики. Завдання дослідження : • охарактеризувати особливості раннього віку (від 1 до 3-х років) та страхи дітей раннього віку, • проаналізувати фактори виникнення страху у дітей раннього віку при проведенні функціональної діагностики, • експериментально дослідити ефективність програми з подолання страхів при проведенні функціональної діагностики Методики дослідження • шкала Франкл – для діагностики поведінкових проявів страху у дітей раннього віку, • методика PARI для діагностики типу дитячо-батьківських відносин, • методи математичної обробки отриманих результатів.