Зразок роботи
ВСТУП
Нерідко, приймаючи якесь рішення і розуміючи необхідність діяти, людина не поспішає виконати його.
Навіть психологи не завжди можуть пояснити, чому люди іноді нічого не роблять для здійснення своїх планів, рішень, задоволення навіть гостро необхідних потреб. Коли люди, що володіють необхідними знаннями, які дотримуються близьких переконань і поглядів на життя, з різним ступенем інтенсивності приступають до вирішення, що стоїть перед ними завдання або коли при зіткненні з труднощами одні з них припиняють свої спроби, а інші діють з подвоєною енергією - ці явища пов'язують з такою особливістю психіки як воля.
Воля - це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, виражене в умінні долати внутрішні та зовнішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків.
У вченні про вищі психічні функції, проблема волі займає важливе місце. Проблема волі, довільної і вольової регуляції поведінки і діяльності людини, давно займає розуми вчених, викликаючи гострі суперечки та дискусії.
Дослідження цього феномену займалися ще давньогрецькі вчені, зокрема Аристотель, Платон. Їх праці продовжували багато видатних науковців, у різні епохи. Але доцільно буде назвати дослідників, які займалися розв’язанням цієї проблеми у контексті психології. Зокрема, йде мова про Божович Л.І., Виготського Л.С., Давидова В.В., Коломинского Я.Л., Іваннікова В.А., Ільїна Є.П., Рубінштейна С.Л., Смирнової Є.О та ін..
Дослідження даної проблеми займалася не тільки психологи, багато видатних філософів показали світу свої праці, своє бачення природи волі і що це таке.
Таким чином, актуальність дослідження зумовлена значимістю у розвитку досліджень психологічного феномену волі.
Адже дослідження даного феномену турбувало різних вчених у свої часи, і у наш час ця проблема потребує розвитку на сучасному етапі, оновлення в досліджені. Перспективи для розвитку звичайно є, адже продуктивна і глибинна робота над цією проблемою принесла б шалений успіх і нові досягнення.
Об’єкт дослідження: Змістовна характеристика волі.
Предмет дослідження: Вольова сфера.
Мета дослідження: Проаналізувати наукову літературу з проблеми феномену волі. Вивчити основний теоретичний матеріал для узагальнення та систематизації знань.
Гіпотеза: Можна припустити, що дослідження волі як психологічного феномену за останні роки не зазнавало поповнень і наукової новизни.
У відповідності до мети і гіпотези дослідження, перед нами постають наступні завдання:
1) Розглянути основну літературу з даної проблеми на основі аналізу;
2) Виявити сутність психологічного поняття феномену волі її функції, критерії та інші особливості;
3) Дослідити структуру вольового акту;
4)Аналіз методологічних підходів у вивченні проблеми волі;
Практична значимість: робота призначена для психологів – теоретиків/ науковців, які працюють з даною проблемою і студентів, що займаються дослідженням цього феномену.
Методи роботи:
а) теоретичні:
– аналіз спеціальної і науково – методичної літератури;
– узагальнення досвіду психологів.
б) методологічні:
– аналіз методів та методик діагностики даного психологічного явища.
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел із 25 найменувань, двох додатків. Загальний обсяг – 30 сторінок.
РОЗДІЛ 1
Теоретичний аналіз проблеми феномену волі
1.1. Психологічний зміст поняття воля та її функції
Що таке воля? В чому полягає її феномен? Для того щоб відповісти на ці питання, спочатку спробую пояснити, що таке феномен.
Феномен (грец. φαινόμενον — являється) – це незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути [3].
Безперечно воля є феноменом у психології, адже це надзвичайне явище яке регулює діяльність людини. Воля – це психічний процес свідомої цілеспрямованості регуляції людиною своєї діяльності і поведінки з метою досягнення поставлених цілей [13, с.223].
Наведу кілька безперечних, більше з тим доцільних прикладів, щоб з’ясувати, що можна вважати специфічною особливістю волі.
1. Спиш в холодній кімнаті. Прокинувшись в ранці, бачиш, що час вставати. Вставати не хочеться але вже спізнюєшся. Доводиться прикласти деяких зусилля щоб встати.
Таким чином, для подолання природної ліні знадобився визначений акт волі.
2. Коли нам потрібно, що не будь зробити, скажімо, написати якусь статтю, ми попередньо складаємо план: якого питання слід торкнутися спочатку, про що говорити далі і як наблизитися до кінцевого питання. Зрозуміло, рішення кожного з цих питань вимагає вольових актів, і в кінці кінців ми розробляємо цілком певний план роботи. Однак після цього знову потрібний особливий вольовий акт, щоб почати писати статтю, тобто приступити до виконання виробленого плану.
3. Припустимо, в процесі написання книги в одному місці я повинен висловити думку, яка докорінно суперечить в моїм колишнім поглядам, не раз висловленою мною публічно. Виникає питання: висловити цю нову думку чи ні? Висказавши її , тим самим публічно визнаєш, що помилявся, а твої опоненти були праві; приховавши свої нові погляди, зміниш основному принципу, згідно з яким в науці головне – істина, а не помилкова самозакоханість. Зрештою питання вирішується на користь об'єктивної істини. Безумовно, що і цього разу не обійшлося без допомоги волі.
Магістр