Зразок роботи
ВСТУП
Проблема психологічної готовності людини до здійснення дії або ж включення в нову для неї діяльність,сферу життя належить до психолого-технічних та педагогічних проблем,що розробляються сучасною психологічною наукою.Велика увага дослідників до даної проблеми пояснюється двома чинниками:
-По-перше, це одна з ключових проблем психології становлення особистості в якій “психологічна готовності”розглядається як психологічне утворення,що забезпечує і характеризує можливості безперервного росту особистості в сьогоденні і майбутньому,її ставлення до себе і самого себе.
-По-друге, дослідження багатогранних проявів феномена “психологічної готовності”людини надзвичайно важливо для психологічної практики, оскільки це дає уяву про механізми і умови особливих послідовних перетворень особистості.
Конкретний стан готовності до дії визначається сумарністю факторів, які характеризують різні рівні,сторони готовності:фізичну підготовленість, необхідну нейродинамічну забезпеченість дій,психологічні умови готовності.
В залежності від умов виконання дій,діючою може стати одна з цих сторін.Зміст початкової загальної освіти,який орієнтується на всебічний розвиток та виховання особистості шляхом формування в учнів бажання і вміння вчитися,повноцінних мовленєвих,читацьких,обчислювальних умінь і навичок,основ здорового способу життя.[1,с.411]
Наукові основи проблеми розкрито в дослідженнях Л.С.Виготського, Т.С.Костюка,О.В.Запорожця,Д.Б.Єльконіна,В.О.Сухомлинського,О.Я.Савченко та інших. Психологічний зміст переходу дошкільника до статусу школяра проаналізувала Л.І.Божович.
Зі вступом до школи основні зміни відбуваються у внутрішній позиції дитини. Для того,щоб у неї з`явилася внутрішня позиція школяра,необхідна наявність певного ступеня готовності до шкільного життя та навчання. Накінець дошкільного віку в дитини формуються якості особистості,які становлять необхідну передумову її безстресового переходу до періоду шкільного дитинства.
Актуальність проблеми забезпечення наступності у роботі дошкільного навчального закладу і школи першого ступеня зумовлена не лише рівнем розвитку суспільства, а й потребою соціалізації дітей дошкільного умовах зростаючих темпів,упровадження інноваційних освітніх технологій у навчально-виховний процес.
Наступність розуміємо як неперевний послідовний процес від однієї ланки освіти до іншої,що забезпечує плавність зміни змісту,форм та методів роботи. Перебування дитини у дошкільному навчальному закладі не повинно зводитися лише до змістової частини підготовки до навчання. Науковці в галузі практичної психології стверджують,що в дошкільному віці закладаються і формуються найважливіші риси майбутньої особистості; мотивація на подальше навчання,пізнання себе і навколишньої дійсності є важливими чинниками майбутніх досягнень у школі. Коли йдеться про наступність,очевидно,що постає проблема адаптації дитини до шкільного соціуму, пов`язана зі зміною форм і методів навчання та виховання.[2,с.111]
Перший клас-один з найкритичніших періодів життя дитини.Прихід в школу призводить до виникнення емоційних стресових ситуацій: змінюється звичний стереотип поведінки,виникає психо емоційне навантаження.На дитину впливає комплекс нових факторів: дитячий коллектив ровесників, особистість учителя,зміна режиму дня,незвично тривале обмеження рухової активності,поява нових,не завжди привабливих обов`язків.
Психологи встановили,що готовність до шкільного життя-складне утворення,яке включає мотиваційну,соціально-психологічну,емоційно-вольову,інтелектуальну та фізичну готовність.
Звичайно психологічна готовність дитини здійснюється у навчальних закладах, але велику роль відіграє сім`я. Сила впливу сім`ї в тому,що вона здійснюється постійно,тривалий час і в різних ситуаціях та в умовах. Тому не можна недооцінювати роль сім`ї у підготовці дітей до шкільного навчання. Дорослі залишаються постійним центром навколо якого будується життя дитини. Це породжує в дітей потребу брати участь в житті дорослих та діяти за зразком.Досвід спілкування дитини з дорослими є тою об`єктивною умовою,поза якою процес формування дитячої самосвідомості неможливий або занадто складний. Під впливом дорослого у дитини накопичуються знання і уявлення про себе. Роль дорослого у розвитку дитячої самосвідомості полягає в наступному:
- повідомлення дитині про його якості та можливості;
- оцінка його діяльності та поведінки;
- формування особистісних цінностей;
- спонукання дитини до аналізу своїх дій і вчинків і порівнювати із вчинками
інших людей;
Магістр