ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ (ID:929580)

ВСТУП Формування повноцінного розумового, психічного та фізичного розвитку підростаючого покоління є головним завданням фізичного виховання в навчальних закладах. Важливе місце протягом здійснення завдань фізичного виховання займає робота з учнями з послабленим здоров’ям і які за направленням лікаря зараховані до спеціальної медичної групи, тому що цей контингент потребує більшого піклування з сторони педагогів сфери фізичного виховання й фахівців охорони здоров’я, а на теперішній час відсутня тенденція зниження захворюваності дітей. Надання можливості оптимальної рухової діяльності, що є повноцінною у кількісному і якісному співвідношенні для учнів спеціальних медичних груп, забезпечить найбільш ефективний навчально-виховний процес фізичного виховання в сприянні гармонійного розвитку, укріплені здоров’я та загартуванні організму. Реалізація завдань в більшому ступені залежить від вірного визначення медичної групи для учня, використання відповідних методів, форм організації та методик фізичного виховання. В науково-методичній літературі зустрічаються роботи, що присвячені проблемі фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров’я до спеціальних медичних груп, автори яких: Болюбаш В., Демиденко М., Ільченко Ю., Гауряк О., Доцюк Л., Мазурчук О., Черненко С. та інші. У дослідженні Щекотіліної С. і Бондаренко О. проблем на сучасному етапі розвитку суспільства засвідчено, що на теперішній час систему проведення обов’язкових регулярних занять із учнями спеціальної медичної групи у загальноосвітніх закладах практично знищено. В роботі показано, що відсутність фізкультурно-оздоровчої роботи і додаткових уроків для учнів спецмедгрупи зумовлює явище, за яким велика кількість первинних хвороб приймає хронічні та рецидивні форм, а тенденція до зниження рівня здоров’я веде до закономірного зростання кількості учнів, яких направляють до спеціальних медичних груп [30, c. 72]. Аналіз відомостей наукових досліджень показує, що організація роботи в школах з учнями не відповідає сучасним вимогам. В роботах відзначається недостатня підготовка вчителів з фізичної культури щодо рівня знань з особливостей організації та методики занять у спеціальних медичних групах. Таким чином, дослідження шляхів підвищення ефективності фізкультурно-оздоровчої роботи серед учнів з послабленим здоров’ям на теперішній час є актуальним. Мета дослідження – визначити особливості фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи. Завдання дослідження: 1. Аналіз літературних джерел з проблеми фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи. 2. Зазначити вплив фізичних вправ на відновлення здоров’я учнів з послабленим здоров’ям. 3. Визначити основні завдання і принципи фізичного виховання учнів спецмедгрупи. 4. Розкрити особливості організації фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи. Об’єкт дослідження – фізичне виховання в загальноосвітніх закладах. Предмет дослідження – особливості фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, методи теоретичного аналізу: класифікація, систематизація, порівняння, узагальнення. Курсова робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додаток.  РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ТА ОСІБ, ЯКІ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я ВІДНОСЯТЬСЯ ДО СПЕЦМЕДГРУПИ 1.1. Роль фізичного виховання в загальноосвітніх закладах Фізичне виховання, спортивна діяльність, фізична культура в цілому розглядається як складне, багатофункціональне, соціальне явище. Найважливіше завдання на сьогодні є не тільки спрямування на формування здорової, гармонійно розвиненої особистості, але й більш активна фізична підготовка учнівської молоді до майбутньої участі у захисті своєї країни. Необхідність компенсації впливу гіподинамії та гіпокінезії на організм учнівської та студентської молоді стало актуальним для фізичного виховання початку ХХI столітті. Однією з новацій НУШ стала наявність модельної навчальної програми, основним завдання якої зазначена рухова активність та розвиток фізичних якостей учнів, на відмінну вектора на спортивну підготовку попередніх програм. Фізичне виховання є одним із основних засобів підвищення рівня здоров’я, функціонування високої працездатності та забезпечення якості життя учнів, підлітків і молоді. Активність у фізкультурно-оздоровчій і спортивно-масовій діяльності, що цілеспрямовано впливає на визначену людину з наявністю її потреб і мотивів, створює необхідні умови для гармонійного розвитку підростаючого покоління. Так, у науковому дослідженні зазначається, що основними завданнями фізкультурно-оздоровчої діяльності в загальноосвітніх закладах є: зміцнення та збереження здоров’я учнів; всебічний розвиток фізичних здібностей; освоєння фізкультурних теоретичних знань, що можуть бути використані в їхньому житті; формування свідомої мотивації до регулярних занять фізичною культурою [12, с. 200]. В теорії фізичного виховання показано, що фізичне виховання – це специфічний педагогічний процес, що здійснює вплив на учнівський контингент при використанні засобів фізичної культури з метою оволодіння життєво необхідними руховими можливостями, зміцнення здоров’я, сприяння всебічному розвитку особистості. Головним способом вирішення мети і завдань фізичного виховання є обов’язковість предмету фізичної культури у начально-виховному процесі загальноосвітніх закладів та регламентація нормативно-правових актів, які гарантують порядок організації фізкультурно-оздоровчої роботи в школі. Фізичне виховання розглядається як цілеспрямований процес, що поєднує навчання і виховання, ціллю якого є формування відповідального відношення до здоров’я, розвиток фізичних якостей та оволодіння технікою рухових дій, сприяння активному використанню засобів і методів фізичної культури і спорту протягом життя. Фізичне виховання по своїй сутті є педагогічним процесом, що націлений на оволодіння спеціальними знаннями, навчання техніці виконання фізичних вправ, розвиток фізичних здібностей і виховання морально-вольових якостей людини, що є вагомим чинником для впровадження фізичної культури в різних ланках освіти. В роботі підкреслюється, що вчитель фізичної культури вирішує завдання в організації більш дійового фізичного виховання, що спрямоване на всебічний розвиток особистості учня через надання можливості у його фізичному розвитку, зміцненні здоров’я в умовах сьогоденних викликів. Це може бути реалізовано засобом створення в учнівської молоді усвідомленого попиту в засвоєнні цінностей здоров’я, фізичної культури і спорту; вдосконалення їх фізичних можливостей через використання засобів фізичної культури, використовуючи як формат навчального процесу, так і позаурочні форми діяльності [23, с. 431]. На теперішній час важливою проблемою є розробки нових технологій фізичного виховання, які б враховували фактори, такі як: педагогічні, загальнокультурні, біологічні, психологічні, що здійснюють вплив на рівень здоров’я учнівського контингенту. Система фізичного виховання у загальноосвітніх закладах повинна бути вивіреною основою достатнього рівня розумової працездатності та гармонійного розвитку учнів під час навчання, з формуванням навичок до систематичних занять фізичними вправами та потреби в фізичному розвитку, вдосконаленням функціонального стану для забезпечення успішної навчальної та майбутньої професійної діяльності. В дослідницькій роботі запропоновані напрямки та підібрані методи удосконалення не лише фізичного здоров’я молоді, а й соціального та психічного. Поновлення системи освіти у теперішній час пов’язується, перш за все, з уведенням в освітнє середовище сучасних цікавих методів навчання, що спрямовані не тільки на розумовий, а й на фізичний розвиток особистості. Автор означає провідну роль у цьому процесі вчителів та батьків [10, с. 69]. Аналіз науково-теоретичної літератури свідчить про тісний взаємозв’язок між організацією фізичного виховання в навчальних закладах та станом здоров’ям, фізичною культурою дітей, підлітків, молоді. 1.2. Розподіл учнів за станом здоров’я в спеціальних медичних групах Комплектування у спеціальній медичній групі є відповідальним періодом в організації занять фізкультурою, так як від правильного комплектування навчальних груп залежатиме ефективність і продуктивність навчального процесу з фізичного виховання. В монографії зазначають різні ідеї фахівців про те, що може бути основою для розподілу учнів на групи: функціональний стан організму, характер хвороби, рівень фізичної підготовленості, вік учнів, що направлені в спецгрупу. Враховуючи це, для комплектування медичних груп для занять фізичною культурою, бажано використовувати різні підходи до учнів спеціальної медичної групи. Кожна школа зважає на кількісний склад учнів та їхні морфофункціональні характеристики та користуються двома варіантами: розподіл дітей за віком або за видом захворювання [26, с. 29-30]. В науковій роботі показані відомості дефініції різних показників на момент здійснення факторного аналізу, що дає можливість отримати характеристику складових фізичної підготовленості учнів з ослабленим здоров’ям. При наявності таким відомостей є можливість обирати спрямованість занять фізичного виховання та розробки відповідних тестів для оцінки рівня фізичної підготовленості [20, с. 102]. Учні проходять медичний огляд на початку навчального року і при наявності виявлення ознак, що характеризують порушення стану здоров’я, учню видають направлення в спеціальну медичну групу. Проте при виявленні в учня деяких порушень у стані здоров’я несталого характеру в результаті захворювання під час навчального року, то йому рекомендується пройти обстеження вже після одужання. Отримання направлення для занять з фізичного виховання в спецмедгрупі можливо тільки при наявності відповідних результатів обстеження. Для більш точного визначення відповідної медичної групи для учнів, які перенесли хворобу, доцільно користуватися методичними рекомендаціями дослідників, у яких ураховуються всі можливі відхилення у стані здоров’я. Теоретичні відомості зазначають, що основний критерій зарахування учня в спеціальну медичну групу базується на визначеному діагнозі та відображені характерних зрушень у функціях організму. При цьому враховується факт, що захворювання, які здійснюють часткове порушення функцій, можуть провокувати загальний розлад, що відображається на послабленні всього організму. Під час огляду учня, крім діагнозу, визначається рівень його фізичної підготовленості та особливість адаптаційних реакцій організму до фізичних навантажень з метою визначення об’єму та інтенсивності фізичного навантаження. Саме цієї кваліфікованою роботою опікується вчитель фізичної культури. Отримані відомості із підібраним фізичним навантаженням та даними функціональних проб, які здійснюються лікарем, нададуть можливість більш вірного оцінювання стану здоров’я, при якому найбільшу увагу приділяють функціональному стану серцево-судинної системи. При наявності захворювання серцево-судинної системи вагомим фактором поліпшення функціонального стану організму є методика проведення занять із фізичного виховання в спеціальній медичній групі. Фізичні та терапевтичні вправи використовують у різних формах при всіх видах хвороби серцево-судинної системи, оскільки спостерігається їх оздоровчий вплив на функції серця та судин. Велику роль при роботі в спеціальних медичних групах відіграє теоретичний рівень та рівень практичної підготовки фахівців з фізичного виховання. На результативність занять впливає ступінь вмотивованості тих, хто займається [7, с. 71]. Після перенесеного захворювання послаблений організм все ще є сприйнятливим для дії мікроорганізмів, які знаходяться у вогнищі хронічної інфекції, тому для того, щоб поставити об’єктивну оцінку стану здоров’я необхідно зафіксувати наявність або відсутність побічних захворювань. На особливість рухових реакцій в значній мірі впливає від діяльності центральної нервової системи, тому дослідження її стану є значимим розділом при функціональному обстеженні учнів із послабленим здоров’ям. В науковій літературі відзначається, що функція центральної нервової системи часто послаблюється після інфекційних захворювань ушкодженнями опорно-рухового апарату або других порушень, що вимагають тривалого ліжкового режиму. Дослідження стану ЦНС є важливим для прийняття рішення у застосуванні різних ефективних методик занять фізичними вправами та створення позитивного емоційного фону під час занять, що відобразиться на продуктивності виконання руховий дій. У результаті комплексної оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку учнів розподіляють за такими групами.