перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні. (ID:148471)

ВСТУП Система іпотечного кредитування, будучи невід’ємним елементом сучасної економіки розвинутих країн, усе активніше використовується в економічній та соціальній політиці України. В Україні спостерігається значне розширення фонду нерухомості як промислового, так і житлового призначення, оскільки проведення операцій . У зв’язку з цим виникає проблема одержання фізичними та юридичними особами коштів, що будуть достатніми для придбання такої нерухомості на вигідних умовах. Попит на дешеві довгострокові ресурси обумовлює подальший розвиток такого напряму банківської діяльності, як іпотечне кредитування. Окремим аспектам іпотеного кредитування в Україні присвячено праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів та фінансистів,серед яких: В.Валентинов, О.Євтух, М.Дем’яненко, Т.Ковальчук, В.Кравченко, О.Карлова, С.Кручок, В.Лагутін, Б.Луців, І.Лютий, Ю.Лега, А.Мороз, П.Матіяш, О.Онищенко, Н.Чечетова, О. Ярошенко, О.Костюкевич, О.Пилипець, М.Шморгай тощо. Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних основ щодо перспектив розвитку іпотечного кредитування та розробка практичних рекомендацій щодо покращення іпотечного кредитування в Україні. Головними завданнями дипломної роботи є: - дослідити історію виникнення іпотечного кредитування,його сутності та ознаки; - визначити іпотечний кредит у системі кредитних відносин; - охарактеризувати нормативно-правову базу іпотечного кредитування в Україні; - проаналізувати сучасний стан іпотечного ринку; - оцінити показники іпотечного кредитування банків; - проаналізуваи іпотечне кредитування під житло; - визначити напрями розвитку іпотечного кредитування в Україні; - вивчити зарубіжний досвід іпотечного кредитування та шляхи впровадження нових банківських механізмів в Україні. Предметом дослідження є перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні. Об’єктом дослідження є економічні відносини, які виникають в процесі іпотечного кредитування в Україні. Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань у дипломній роботі використовуються наступні методи, а саме: узагальнення та систематизації при опрацюванні теоретичного матеріалу, аналізу та синтезу – при вивченні статистичних даних, табличний – при демонстрації результатів досліджень, абстрактно-логічний – при обґрунтуванні теоретичних узагальнень і висновків, послідовний метод при викладенні основного матеріалу. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі і нормативні акти України, що регламентують діяльність банківських установ щодо іпотечного кредитування в Україні, матеріали органів державної статистики, Національного банку України, вітчизняні й зарубіжні публікації, матеріали науково-практичних конференцій і семінарів та українські інтернет видання. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ 1.1 Історія виникнення іпотечного кредитування,його сутності та ознаки Термін «іпотека» вперше з'явився в Греції на початку VI ст. до н.е. (його ввів архонт Солон) і був зв'язаний із забезпеченням відповідальності боржника перед кредитором визначеними земельними володіннями (спочатку в Афінах заставним забезпеченням служила особистість боржника, якому у випадку невиконання зобов'язання грозило рабство). Для цього оформлялися зобов'язання, а на границі приналежному позичальникові земельної території ставився стовп із написом про те, що зазначена власність служить забезпеченням претензії кредитора в найменованій сумі. На такому стовпі, що одержав назву «іпотека» (від грец. hypotheka - підставка, підпірка), відзначалися всі борги власника землі. Пізніше для цієї мети стали використовувати особливі книги, що називалися іпотечними. Вже в Древній Греції забезпечувалася гласність, що дозволяла кожній зацікавленій особі безперешкодно упевнитися в стані даної земельної власності. Новий розвиток інститут іпотеки одержав у Римській імперії. У I ст. н.е. створювалися іпотечні установи, що видавали кредити під заставу майна приватним особам. B часи правління імператора Антонія Пія (ІІ ст. н. е.) було розроблене спеціальне законодавство, яке регулювало роботу банкірів з іпотекою. Зауважимо, що влада Стародавнього Риму всебічно сприяла розвитку цього виду кредитування. Для тогo , щоб воно було доступним, створювалися різноманітні фінансові інституції. Так, за часів імператора Трояна було засновано фінансові фонди,призначені для підтримки вдів та сімей військових. Їм іпотечні кредити надавалися під 5% річних. Це був найнижчий процент в імперії . Інститут іпотеки протягом невеликого часу пройшов шлях еволюції від фідуції (від лат. Fiducia – угода на довірі, довірча угода) до більш прогресивної стадії – пігнуса (від лат. pignus – неформальна застава) і далі –до іпотеки. Ці дві правові форми заставі – фідуції та пігнус сформували дві правові системі іпотеки. Англо-американська система правого регулювання іпотеки має багато спільних рис з інститутом фідуції. Інститут фідуції у праві означав впевненість, довіру. При фідуції об'єкт застави переходив у власність кредитора, причому останній мав право або повернути нерухомість боржникові після виконання договору, або продати її, відмовивши від грошової вимоги. На рис.1.1 відображено процес розвитку використання нерухомості від фідуції до іпотеки. Рис. 1.1. Процес розвитку використання нерухомості від фідуції до іпотеки Джерело: Євтух О.Т. Основні напрямки дослідження ефективності іпотеки як механізму інвестування // Зб. наук. праць Укр. акад. банк. справи. – 2003. – Т.6. B англо-американському праві термін iпотека (mortgage) почав використовуватися для позначення застави (gage) мертвого активу (mort), тобто земельної ділянки або нерухомості. Згодом цей термін набув більш широкого значення, оскільки він почав вживатися і стосовно відповідних цінних паперів та інших боргових зобов'язань. Відмінності правового статусу інституту іпотеки y його класичній формі та за англо-американською системою права стали важливим чинником, який вплинув на формування різноманітних систем іпотечного кредитування. Ці системи згодом отримали назву європейської континентальної та англо-американської. У невеликих країнах Західної Європи, зокрема в Бельгії, Нідерландах, Фінляндії сучасна іпотeчна система склалася в аграрному секторі економіки нa початку XX століття. У Сполучених Штатах Америки іпотeку в господарську діяльність впроваджено пізніше, ніж у Європі. Федеральні земельні банки, які почали надавати довгострокові позики фермерам під заставу земель, тут створено лише в 1916 poці. Однак завдяки спрощеній процедурі oбiгy нерухомості та американській заповзятливості ринок іпотечного капіталу в США став зрештою найдинамічнішим і найбільшим у світі. B Україні іпотека почала впроваджуватися в господарську діяльність ще в XVII-XVIII століттях, щоправда протягом тривалого часу вона діяла без законодавчого забезпечення. З середині XVIII століття в країні вживаються заходи щодо організації відповідних інституцій, a перші іпотечні фінансово-кредитні установи в сучасному розумінні цього поняття з'явилися у другій половині XIX століття. Перші іпотечні банки засновано 1864 року в Одесі та Херсоні. У 1871 році почав працювати Харківський земельний банк, a через рік засновано Полтавський банк. Водночас із акціонерними виникли й приватні земельні банки. 3окрема - селянський банк графині А.Брaницькoї у Білій Церкві (1875 p.) та Сумський селянський банк (1885 p.) Наприкінці 1880-х в Україні почали діяти великі державні банківські установи Російської Імперії - Селянський та Дворянський поземельні бaнки. 3 цього часу інтeнсивно створюються позичково-ошадні, кредитні товариства та фінансово-будівельні aртілi. Причому нe лише в містах, a й нa ceлi. У своїй діяльності вони широко використовували іпотeку. B 1899 p. B Києві почала діяти "Київська артіль робочих майстрових і службовців для придбання житла та взаємодопомоги". Організації такоro типу працювали за принципом роботи позичково-ощадних кас, які допомогали їх членам у будівництві та купівлі житла за допомогою іпотечного кредитування за зразком відомих англійських тa німецьких товариств «Building Societies». З початку XX ст. у великих містах України банки починають здійснювати житлове іпотечне кредитування. Як бачимо, наша кpaїнa має давні європейські традиції іпотечного кредитування, якi, щоправда, на кілька десятиліть були перерваними. Основою функціонування іпотечного ринку є система організованих на основі певних принципів та правових норм економічних відносин, які виникають в процесі купівлі та продажу фінансових зобов'язань, забезпечених нерухомістю (Додаток А). Після жовтня 1917 року іпотечні кредитні установи були ліквідовані разом з правом приватної власності, проте неявне механізми фінансування будівництва житла за пайової участі населення існували і в радянські часи (кооперативне будівництво). Сьогодні термін "іпотека" втратив своє буквальне значення як фіксація заборгованості землевласника і перейшов до сфери регулювання відносин щодо операцій з нерухомістю . За своєю економічною суттю іпотека є різновидом майнової застави, яка служить забезпеченням виконання основного грошового зобов'язання боржника перед кредитором. При цьому кредитор не стає власником застави, проте отримує у разі невиконання умов кредитного (основного) договору право компенсувати несплачений борг за рахунок реалізації закладеного майна. Особливістю даного виду застави є його предмет, а саме нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, право оренди нерухомості. При цьому майно, яке не можна розділити без зміни його призначення, не можна передати в іпотеку частинами. На майно, що знаходиться в загальній сумісній власності, іпотека може бути встановлена тільки за наявності згоди на це всіх власників (у письмовій формі). Ознаки іпотечного кредитування зображено на рис 1.1. Рис 1.1 Ознаки іпотечного кредитування Джерело: Лагутін В.Д. Становлення і розвиток системи іпотечного кредитування // Фінанси України. - 2007. - № 3. - С.47-51. На практиці використовується три основних види іпотеки: законна, судова і договірна. Законною іпотекою є та, яка витікає із закону . Встановлення іпотеки в силу закону означає, що вона присвячується до передбаченого законом факту і не залежить від волі сторін. При встановленні законної іпотеки закон, що передбачує її виникнення, повинен визначити, зазначити зобов’язання, яке забезпечується іпотекою, і майно, що визначається таким, яке знаходиться в іпотеці . Судовою іпотекою є така, що витікає із судових рішень. Найпоширенішою у практичному застосуванні є договірна іпотека. Цією іпотекою є така, котра є результатом угоди . Повна класифікація іпотеки відображена на рис 1.2. Рисунок 1.2 Класифікація видів іпотеки Джерело: Лагутін В.Д. Становлення і розвиток системи іпотечного кредитування // Фінанси України. - 2007. - № 3. - С.47-51.