Особливості формування та перспективи розвитку валютної системи та валютного ринку України (ID:27877)

Вступ Розділ 1 Сутність і особливості формування валютної системи України 1.1 Сутність і значення валютної системи України 1.2 Етапи формування валютної системи України 1.3 Складові елементи валютної системи України Розділ 2 Основні засади утворення валютного ринку України 2.1 Сутність валютного ринку України та основні операції, які на ньому здійснюються 2.2 Основні аспекти розвитку валютного ринку в Україні Розділ 3 Перспективи розвитку валютної системи і валютного ринку України Висновки Список використаної літератури Сучасний валютний ринок являє розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів. Особливо важливим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору й дій власника валюти. Ступінь зрілості валютного ринку визначається не. лише масштабами валютних операцій, а й його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію. Важливо враховувати й те, що свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, що реалізуються у відповідному доході Цей доход буває безпосереднім або опосередкованим. Його зміст може виявитися не в перебігу обмінної процедури, а на наступних ступенях господарської діяльності, скажімо, при продуктивному використанні сучасного обладнання, яке придбано за кошти, отримані в результаті валютної операції. Та суть справи і в цьому випадку не змінюється: отримання доходу є визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку. Це потрібно чітко усвідомлювати. Ніхто не звертається до валютного ринку заради споглядального інтересу. Мотивацією є інтерес матеріальний, економічна потреба. Тому, звертаючись до цієї економічної інституції, слід чітко собі уявляти, що валютний ринок не є установою благодійною. Йому притаманні атрибути будь-якого ринку. Йдеться, принаймні, про дві речі. По-перше, маємо враховувати, що валютний ринок виступає завжди як конкурентний ринок. Конкуренція є інструментом одержання доходу. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання якнайбільшого доходу. По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у собі елементи валютного ризику. Йдеться не лише про суто спекулятивні операції, пов'язані з «грою» на валютних курсах, що в принципі є також природною атрибутикою будь-якого ринкового механізму. Валютний ризик органічно пов'язаний з конкуренцією, з дією стихійних сил, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, нарешті, з обов'язковою присутністю елементів суб'єктивності в поводженні контрагентів, що їх не завжди повною мірою можна прогнозувати. Тому важливим атрибутом валютного ринку є 'запровадження функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок інституційно регульований. Вся система міжнародних валютних організацій, союзів і угод, що діють на міждержавних і транснаціональних засадах, а також система страхування валютного ризику являє відповідні атрибути регулювання валютно-ринкової діяльності. Нарешті, слід враховувати й те, що регулятивні основи валютного ринку реалізуються в певних межах. За своїми формою і змістом вони не можуть і не повинні підміняти ринкові саморетулятори. Вони мають лише доповнювати й коригувати дію останніх. Валютний ринок, спертий лише на інституційно регульовані структури, взагалі перестає бути ринком. Він втрачає головне — свою стиму-лювальну функцію, конкурентно-конструктивну місію.'Тому, розглядаючи механізми валютного ринку, маємо враховувати головний принцип їх застосування — принцип формальності ринкових та інституціональних регуляторів. І це не абстрактне твердження. Саме за таким принципом реалізують свої функції регулюючі структури валютного ринку, що діє в Україні, так і інших країнах перехідної та ринкової економіки. Відтак взаємний інтерес контрагентів, валютний доход, конструктивна конкуренція, комерційний ризик, система інституційних регуляторів — ось далеко не повний перелік визначальних, органічно пов'язаних між собою ланок, на яких вибудовується сучасна структура валютного ринку. Одне з провідних місць у формуванні економічно сильної, сталої та промислово розвиненої сучасної держави займає вибір валютної політики, яка враховувала б усі тенденції валютного ринку. Отже, валютна політика являє собою певний симбіоз дій економічної та зовнішньоекономічної політики держави, які складаються з урядових дій щодо внутрішніх та зовнішніх валютних відносин. Ці дії мають справляти певний вплив на валюту, валютний курс, валютні операції, тобто на все, що так або інакше пов’язано з цим сектором економіки. Валютна політика держави здійснюється її урядом, національним банком, а також центральними фінансовими органами. Взагалі реалізація валютної політики визначається тими завданнями, які ставить перед собою держава при здійсненні своєї політики в цілому. Валютна політика повинна забезпечувати збалансованість макроекономічних та мікроекономічних цілей. Стабілізація валютного курсу будь-якої національної грошової одиниці неможлива без здійснення заходів валютного контролю і валютних обмежень. Сутність валютних обмежень полягає в установленні певних меж щодо здійснення різних операцій з валютними цінностями при міжнародних платежах; інвестуванні; купівлі-продажу валюти; ввезенні, вивезенні, переказуванні або пересиланні валютних цінностей у країну чи за її межі тощо. Ці обмеження є законодавчою та адміністративною регламентацією за допомогою лімітування, ліцензування чи навіть заборони проведення вказаних операцій. Валютний контроль — це контроль дотримання валютного законодавства, за порушення якого передбачається відповідальність головним чином у вигляді штрафів і позбавлення ліцензій. Сутність валютного контролю полягає в забезпеченні дотримання валютного законодавства, а основне завдання — у недопущенні незаконного відпливу капіталу з держави за кордон. Об’єктом валютного контролю є валютні операції за участі резидентів і нерезидентів. Основний орган валютного контролю — Національний банк. Агенти валютного контролю — податкові та митні органи, а також інші організації, які відповідно до законодавства здійснюють функції валютного контролю.