0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

ІНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ ПАРЛАМЕНТУ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО КУРСУ УКРАЇНИ (ID:904939)

Тип роботи: магістерська
Сторінок: 66
Рік виконання: 2023
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
Зміст Вступ…………………………………………………………………………...….. 1 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………...3 1.1. Критеріальний вимір понять дослідження: інституціоналізація, інституційні зміни, інтеграція, євроінтеграція, інтеграційний курс України…..3 1.2. Загальні підходи до євроінтеграційних вимог щодо членства в ЄС в ретроспективі другої половини ХХ ст.- початку ХХІ ст………………………8 1.3. Євроінтеграційна політика України: етапи і особливості………..12 РОЗДІЛ 2. ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ……………………………………...18 2.1. Інституційний розвиток Європарламенту: співвідношення централізму і демократії………………………………………………………………………...18 2.2. Особливості і процес реалізації законотворчості ЄС………………….22 2.3. Права, обовʼязки і привілеї депутатів Європарламенту……………….30 РОЗДІЛ 3. НАУКОВІ І ПРАКТИЧНІ ВИМІРИ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН ВЕРХОВНОЇ РАДИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ………………36 3.1. Бікамералізм як вимір реорганізаційної зміни Верховної Ради України…………………………………………………………………………….36 3.2. Проблема чисельності та мандату депутатського корпусу: досвід країн-членів ЄС і Україна……………………………………………………………….40 3.3. Імунітет та індемнітет як показник функціональної спроможності депутата Верховної Ради України на прикладі Європарламенту……………..45 3.4. Моральний кодекс як основа діяльності депутата Верховної Ради України……………………………………………………………………………48 Висновки………………………………………………………………………...52 Список використаних джерел………………………………………………...54
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1 Критеріальний вимір понять дослідження: інституціоналізація, інституційні зміни, інтеграція, євроінтеграція, інтеграційний курс України Аналіз проблем інституційних змін парламенту потребує насамперед з’ясування критеріального виміру понять, які складають методологічну засаду дослідження. Інституціоналізація – це процес, коли певні соціальні звичаї, норми, правила або структури стають офіційно визнаними, закріпленими і приймають форму інститутів, що забезпечує їх сталість та функціонування у суспільстві. Цей процес дозволяє формувати стійкі рамки для поведінки людей, орієнтувати їх дії та взаємодії і сприяє підтриманню порядку і стабільності в соціумі. Інституціоналізація – це процес, за допомогою якого абстрактні соціальні норми, цінності, правила і звичаї стають офіційно визнаними, закріпленими і структурованими у вигляді формальних інститутів, що регулюють поведінку та взаємодію людей у суспільстві. Цей процес може охоплювати різні аспекти життя суспільства, включаючи політичні, економічні, соціальні та культурні сфери. Основна мета інституціоналізації полягає в тому, щоб забезпечити сталість, передбачуваність та стабільність у функціонуванні суспільства, а також допомогти у вирішенні конфліктів та розбіжностей між різними групами та індивідами. Основними аспектами інституціоналізації є: 1. Формалізація: Соціальні норми і правила отримують офіційний характер через прийняття законів, політик, статутів або регуляцій. Це надає їм юридичної сили та захищає від порушення. 2. Інститути: Інституціоналізація передбачає створення інститутів, які є структурованими формами організації, в яких втілюються соціальні норми та правила. Прикладами є урядові установи, заклади освіти, релігійні організації, банки та інші. 3. Легітимізація: Інституціоналізація надає соціальним нормам та інститутам легітимності у очах громадян, що допомагає підтримувати їх авторитет і довіру. 4. Передача цінностей: Інституції інституціоналізують соціокультурні цінності і традиції, що сприяє їх передачі з покоління в покоління. 5. Соціальний контроль: Інституціоналізація допомагає встановити механізми соціального контролю, що дисциплінують поведінку та забезпечують дотримання прийнятих норм. Інституціоналізація є важливим аспектом розвитку суспільства, адже вона забезпечує стійкість та довгострокову стабільність, сприяє ефективному функціонуванню і співпраці між людьми та групами. Однак вона також може бути об'єктом критики, коли формальні інститути не відповідають потребам суспільства або не враховують різноманіття його складових частин. Інституційні зміни – це процеси та перетворення, що відбуваються у сфері інституцій, тобто формальних і неформальних правил, структур, процедур, норм і цінностей у суспільстві. Ці зміни можуть мати різний характер і впливати на різні аспекти життя суспільства, включаючи політичні, економічні, соціальні та культурні сфери. Інституційні зміни можуть бути запроваджені з метою поліпшення функціонування суспільства, підвищення ефективності інституцій, забезпечення більшої справедливості, стабільності та рівноваги між різними соціальними сферами. Однак такі зміни також можуть бути сприйняті з опором або викликати конфлікти, особливо коли інтереси різних груп в суспільстві суперечать. Деякі приклади інституційних змін включають: Політичні реформи: Зміни в політичних інститутах, таких як виборча система, конституція, парламентські процедури, можуть бути спрямовані на покращення демократії, забезпечення більшої участі громадян у прийнятті рішень та забезпечення стабільності політичних процесів. Економічні реформи: Зміни в економічних інститутах, таких як податкова система, регулювання ринку, права власності, можуть сприяти економічному зростанню, привабливості для інвестицій та розвитку підприємництва. Соціальні реформи: Реформи в соціальних інститутах, наприклад, у системі освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, можуть сприяти поліпшенню життєвого рівня громадян та забезпеченню соціальної справедливості. Культурні зміни: Інституційні зміни можуть стосуватися і культурних аспектів, таких як цінності, мораль, традиції, що може вплинути на створення нових ідентичностей та соціокультурних практик. Варто зауважити, що інституційні зміни можуть відбуватися як плановано та контрольовано, так і неплановано та спонтанно, у результаті взаємодії різних соціальних сил та зовнішніх чинників. Інституціоналізація нових правил і цінностей може вимагати часу, зусиль та активного сприяння з боку суспільства, щоб стати сталою і ефективною. Формою інституціоналізації може виступати інтеграція, зокрема, політична інтеграія Політична інтеграція – це процес, коли різні політичні суб'єкти (країни, регіони, організації) зближуються та утворюють спільні структури, механізми та інституції для спільного прийняття рішень і співпраці у певних сферах з метою досягнення спільних цілей та переваг. Політична інтеграція може здійснюватися на різних рівнях – від регіонального до глобального. Основними характеристиками політичної інтеграції є: Об'єднання: Різні політичні суб'єкти стають частинами спільної структури або організації, яка координує їхні дії та приймає спільні рішення. Взаємозалежність: Учасники політичної інтеграції розвивають тісні взаємовідносини, де їхні дії і рішення впливають один на одного, і вони враховують інтереси і потреби інших учасників. Спільні цілі: Політична інтеграція здійснюється з метою досягнення спільних цілей, таких як економічний розвиток, політична стабільність, безпека, культурний обмін тощо. Передача суверенітету: Учасники політичної інтеграції можуть передавати певну частину своєї національної суверенітету на спільні органи або інституції з метою спільного управління та прийняття рішень.