Соціальна робота з жінками, що піддалися насильству (ID:128529)

ВСТУП Актуальність дослідження. На сьогодні насильство та образлива поведінка в сім’ї, в суспільстві – досить важлива та поширена проблема. За даними зарубіжних соціологічних досліджень 97% жертв насилля в сім’ї - жінки; жінки в 6 разів частіше стають жертвами злочинів, завданих близькими людьми [36,с.38]. За інформацією всесвітньої організації здоров’я наслідки домашнього насилля стоять на другому місці у списку характерних факторів ризику для психічного здоров’я жінки (після наслідків сексуального насилля). У нашому суспільстві ситуація така: за результатами соціологічних опитувань 70% жінок в Україні піддаються різним формам приниження і знущання в родині, над 20% жінок ці знущання здійснюються постійно [11]. В більшості випадків присутній не якийсь один вид насилля, а їх складне поєднання. Найбільш часто в нашому соціокультурному середовищі зустрічається психологічне насильство - 80% випадків. Але разом з тим, за даними Українського інституту соціальних досліджень, лише 27% опитаних жінок вважають насильством брудну лайку, 37% - приниження, лише 49% - побиття і 56% - зґвалтування. Ще менше чоловіків відносять перелічені дії до насилля: тільки 45% чоловіків вважають насильством над жінкою побиття, 50% - зґвалтування. Ці дані свідчать, що у нашому суспільстві відсутнє розуміння насилля серед широких верств населення [11]. Відсутність розуміння заважає правильно оцінити і сформувати адекватне відношення до проблеми. Жорстоке ставлення до особистості неминуче призводить до появи негативних наслідків. Американська Медична Асоціація визначає сімейне та подружнє насильство як тривалу образливу поведінку, що полягає у завданні фізичної, психологічної або сексуальної шкоди людині, що підриває її фізичне та психічне здоров’я. За даними всесвітньої організації здоров’я типовими для жінок, що страждають від домашнього насилля, є такі, пов’язані з психічним здоров’ям проблеми, як: депресія, тривога, безсоння, різні порушення, обумовлені вживанням алкоголю та наркотичних засобів, ізоляція, суїцідальні думки та спроби. Вони пред’являють також скарги соматичного та психологічного характеру. Отже, наслідками насилля є порушення фізичного, інтелектуального, емоційного, соціального компонентів здоров’я особистості [18]. В даний час представники різних теоретичних орієнтацій сходяться у визнанні патогенного впливу фізичного і психологічного насилля, які проявляються і в сексуальних домаганнях, і тілесних покараннях, і неадекватних установках, маніпуляторстві і симбіозі. Проте проблематика насилля, не дивлячись на всю її важливість і актуальність, до цих пір не має єдиної теоретичної і дослідницької парадигми, в той час, як і соціологічна практика, і ряд експериментальних даних вітчизняних і зарубіжних авторів ясно указують на спільність ґенезу особових розладів різної специфіки і наслідків посттравматичного стресового розладу унаслідок пережитого насилля. Дослідження насилля привертає сьогодні найпильнішу увагу дослідників різних галузей науки з кількох причин. І хоча цей інтерес не позбавлений суперечностей і внутрішніх опорів, він може нас вивести в нову сферу знань про природу людини. Проблема насилля в сім'ї відображає дисгармонію і перекоси, що існують у взаєминах в суспільстві. Її гострота свідчить про проблематичну соціально - етичну обстановку в нашому суспільстві. Реакція держави на насильство, як зовні удома, так і в межах сім'ї є знаковою - держава, що допускає насильство, яке сприймається, як повсякденність, тим самим розкладає і суспільство, і сім'ю. Терпимість суспільства до всякого роду насилля - це, по суті, відмова від створення сучасного цивілізованого суспільства. Ми звикли бачити в засобах масової інформації, на телебаченні і в кіно, різного роду насильство. Почали відноситися до нього спокійно, і не помічати. Проблематиці насилля над жінкою в сім’ї як формі деструктивної міжособистісної взаємодії присвячена значна кількість досліджень. Така поведінка вивчається у контексті дослідження особливостей «Я-концепції» жертв насилля (І.Грабська, Р.Затона, В.Малолітня, Н.Обухова, О.Шинкаренко), у зв’язку із соціокультурним контекстом, у тому числі із застосуванням гендерного аналізу (Ш.Берн, О.Гапова, О.Данилова, І.Жеребкіна, Л.Лук’янова), з дослідженням особливостей сімейних форм міжособистісної взаємодії (Г.Андрєєва, Б.Паригін, А.Петровський), теоретичних засад та підходів до обґрунтування природи насилля (Р.Берон, Б.Крейхі, Л.Орбан-Лембрик, Н.Пов’якель, Д.Річардсон), його динамічних процесів (T.Аммерман, Л.Берковіц) та форм (Л.Валкер). Проте вітчизняний досвід розвитку ринкових відносин, а особливо їх соціальні наслідки для кожної сім'ї, вимагають певного переосмислення стратегії і тактики соціальної роботи, уточнення її місця в системі взаємодії особи і сім'ї з найрізноманітнішими соціальними інститутами. Важливою перешкодою запобігання насильству в сім'ї і жорстокому ставленню є відсутність закону. Ігнорується міжнародний досвід, що свідчить про те, що подолати насильство в сім'ї неможливо без втручання соціальних працівників украй необхідних в кризових сімейних ситуаціях. Цей напрям діяльності соціальних працівників є найбільш слабким, не забезпеченим кваліфікованими кадрами і відповідними освітніми програмами. Соціальна значущість вивчення проблеми домашнього насилля і аналіз стану наукової розробленості цієї теми виявили проблему даного дослідження, яка полягає у вивченні напрямів соціальної роботи з жінками-жертвами насилля. Об’єкт дослідження – психічні особливості жінок-жертв насилля. Предмет дослідження – соціальна робота з жінками, що піддалися насиллю. Мета дослідження – здійснити теоретичний та емпіричний аналіз особливостей соціально-психологічної роботи з жінками-жертвами насилля. Метою дослідження передбачені наступні завдання дослідження: • визначити систему психологічних методів і прийомів дослідження у відповідності з визначеним об’єктом і предметом дослідження; • здійснити експериментальне дослідження визначеної проблеми; • сформулювати висновки теоретико-емпіричного дослідження. Методи дослідження - теоретичний аналіз соціально-психологічної літератури з теми дослідження, аналіз державних актів та чинного законодавства щодо проблеми насилля над жінками, метод тестування та опитування. Методики дослідження • методика «Самооцінка»; • методика дослідження рівня тривожності Спілбергера-Ханіна; • методика САН. Емпірична база дослідження - Рівненський центр «Жінка для жінки». Вибірка становила двадцять жінок-жертв насилля, віком від 23 до 48 років.