Зарубіжний досвід обов’язкового медичного страхування та можливості його запровадження в Україні (ID:158192)

На нинішньому етапі розбудови Української Держави суттєвою проблемою є забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян у сфері медичної діяльності. Одним із кроків держави в цьому напрямі є законодавче запровадження обов’язкового медичного страхування. Перед науковцями та законодавцями постає питання адекватного використання іноземного досвіду в цій царині. Аналізуючи стан медичного страхування в Україні, можна виділити цілу низку проблем, що стримують його розвиток. Зокрема, Білик О. І. та Качмарчик С. А. виділяють наступні проблеми: неналежна підготовка спеціалістів у цій сфері; відсутність адекватної винагороди праці лікарів у формі зарплат і премій; уникнення страховиками зобов’язань щодо оплати лікування страхувальника, ґрунтуючись на різних підставах; відсутність законодавства, яке б регулювало медичне страхування; різне бачення чиновниками, страховиками та медиками моделі, на основі якої має діяти медичне страхування, зокрема, його обов’язкова форма; недостатня поінформованість громадян щодо можливостей страхової медицини [2]. Україна повинна удосконалити свою систему охорони здоров’я, оскільки існуюча система, побудована на моделі Семашко, вже зазнала повного краху. Медичне страхування у розвинених країнах Європи і світу ґрунтується на таких основних моделях: системі Бісмарка, системі Беверіджа або на приватнопідприємницькій моделі охорони здоров’я [1]. Бідник М.Б. аналізує вказані моделі. Зокрема, модель соціального страхування, заснована на системі Бісмарка, ґрунтується на фінансуванні галузі переважно за рахунок обов'язкового соціального страхування на випадок хвороби. Запроваджена система у 1881 р. Лікарі є вільними суб'єктами, які пропонують свої послуги на ринку медичних послуг. Держава законодавчо зобов'язує працедавців брати участь в оплаті медичної допомоги працівникам через лікарняні каси.