ПРОБЛЕМА КОЛАБОРАЦІОНІЗМУ НА ПОДІЛЛІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (ID:150187)

Тези 1. У пропонованій праці зроблено спробу дослідити проблемне питання колабораціонізму на Поділлі в роки Другої світової війни. 2. Вивчення проблеми колабораціонізму в роки Другої світової війни дозволило з’ясувати типові й особливі вияви цього явища на даній території під тимчасовою гітлерівською окупацією. 3. Під кутом зору колаборації зроблено спробу охарактеризувати діяльність провідних кіл українського самостійницького руху і громадських інституцій національної орієнтації. 4. Здійснено спробу типологізувати різні прояви колабораціонізму в залежності від конкретних умов, характеру окупаційного режиму, ментальних і морально-психологічних чинників тощо. 5. Висновки та узагальнення, зроблені при виконанні роботи, дозволяють комплексно оцінити це явище, усвідомити його вплив на долю багатьох поколінь воєнного та повоєнного часу. Ключові слова: Україна, більшовизм, політичні репресії, війна, вермахт, окупаційний режим, колабораціонізм, пособник, добровольці, національні формування. ВИСНОВКИ Таким чином, на підставі проведеного дослідження та спираючись на дже-рельну базу, ми можемо прийти до наступних висновків, які дозволяють скласти цілісне уявлення про причини виникнення, форми і типи колабораціонізму на території Поділля: 1. Колабораціонізм – це складне багатовимірне суспільно-психологічне та етичне явище, що виникає у результаті взаємодії певної частини населення з окупантами, це добровільна чи вимушена співпраця з ворогом у будь-яких сферах життя: політичній, військовій, економічній, побутовій, культурній та інших, що носила ознаки злочину. 2. Колабораціонізм як явище став можливим внаслідок адаптації населення до екстремальних умов війни та окупації. Складні політичні і соціально-економічні процеси, які відбувалися на території етнічних українських земель у складі кількох держав напередодні і в роки війни, каталізували колабораціонізм серед населення України. 3. Трудову діяльність робітників, селян, службовців, адміністративних та інших установ, лікарів, учителів, агрономів та інших фахівців, чия діяльність під час окупації гітлерівцями території України була спрямована на виживання, за відсутності в ній ознак злочинів, можна вважати такою, що не підлягає переслі-дуванню. 4. Колабораціонізм як явище, відтворює суспільно-психологічну та етичну реальність у суспільстві під час воєнного стану, спонукає та регулює поведінку як окремих індивідів, так і населення в цілому. 5. Помилкова тактична і стратегічна політика керівництва ОУН напередодні і на початковому етапі війни Німеччини проти СРСР наклала відбиток на всю подальшу діяльність учасників українського самостійницького руху, загальні оцінки, значення боротьби за незалежну державу. 6. Тоталітарна система морально скалічила покоління людей, їх ідейна розгубленість, політична невизначеність, соціальна аморфність – основні причини колабораціонізму певної частини населення України. 7. Політичний (на індивідуальному рівні), військовий, адміністративний, економічний, культурний, побутовий колабораціонізм й пособництво, до яких причетна певна частина українського суспільства (робітничий клас, селянство, інтелігенція, військовослужбовці, духовенство), були викликані розстановкою політичних сил того часу і, значною мірою, стали наслідком попередньої спів-праці СРСР з Німеччиною. 8. Цілком правомірне і загальноприйняте у міжнародній практиці судове переслідування військових злочинців супроводжувалося в Радянському Союзі масовим порушенням прав громадян, політизацією судочинства, застосуванням колективної відповідальності, ігноруванням принципу презумпції невинності тощо. 9. Діяльність українських органів місцевого управління не можна оцінювати однозначно – тільки позитивно чи негативно – вже тільки тому, що, по-перше, створені вони були гітлерівськими окупантами як допоміжні органи місцевого управління для впровадження «нового» поряд¬ку, а по-друге, завдяки їх соціально-культурній діяльності більша частина населення вижила в умовах жорстокого гітлерівського режиму.