Проблеми духовності та морального вибору за творами Франка та Лесі Українки (ID:227691)

Творчість Івана Франка та Лесі Українки унікальна за своєю природою. Кожен із письменників є знаковою постаттю у вітчизняному літературному процесі, орієнтиром для всіх наступних поколінь митців і читачів, адже естетична сила їхнього слова забезпечує розкриття проблеми людського в людині й сутності світу, що безумовно, і корелює домінанту морально-філософської складової творчості. Літературознавство сьогодні володіє значним обсягом спостережень і узагальнень творчої спадщини наших класиків. Однак, і сьогодні художні світи І.Франка та Лесі Українки внаслідок їх художньої, мистецької довершеності й незглибимості, спонукають дослідників до праці. Через звертання до слова цих митців автори студій прагнуть дошукатися наукової істини; твори цих поетів є тим духовним інструментом, за допомогою якого відкриття істини стає потенційно можливим. Твори І.Франка й Лесі Українки виявляється, як це завжди буває у великих митців, не обмежуються самим лише проголошенням певної думки, у них, окрім постульованого змістового чинника, завжди наявний латентний текст, тому вкрай важливим і актуальним є таке вивчення цього тексту, що передбачає пошук у текстовій парадигмі нових численних форм і задумів. Тож кожному, хто прагне прочитати ці твори, належить визначитися із можливістю застосування підходу в їхньому розшифруванні й інтерпретації. Проблемі духовності І. Франко та Леся Українка приділили найпильнішу увагу, оскільки обоє були великими гуманістами і мислителями, виховані на кращих зразках філософської світової думки, як шукачі шляхів до правди. Вони прийшли до усвідомлення духовності як визначального фактора в поступальному русі людства, трактували її як потенціал творчої активності, життєву силу, вищий інтелектуальний регістр душі, як універсальну силу життя в істині, коли саме слово «жити» має вже нефізіологічний сенс, а позначає діяльність, що створює структури духовного рівня.