Готові роботи
Управління бюджетним дефіцитом в сучасних умовах

Управління бюджетним дефіцитом в сучасних умовах (ID:237434)

РозділБюджетна система
Тип роботи дипломна
Рік виконання 2017
Кількість сторінок 98
Зміст ВСТУП 2 РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ФОРМИ ТА РОЛЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ В ЕКОНОМІЦІ ДЕРЖАВИ 5 1.1 Сутність, призначення та особливості формування державного бюджету в Україні 5 1.2 Сутність бюджетного дефіциту, його види та форми прояву 8 1.3 Причини виникнення дефіциту та його вплив на економіку країни 14 1.4 Теоретичні підходи до управління бюджетним дефіцитом 24 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І 31 РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ 33 2.1 Аналіз динаміки дефіциту Державного бюджету України за 2010-2015 рр. та джерел його фінансування 33 2.2 Особливості бюджетної та монетарної політики України у 2010-2015 рр. 46 2.3 Вплив бюджетного дефіциту на національну економіку 57 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 70 РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ДЕФІЦИТОМ В УКРАЇНІ 71 3.1 Можливості скорочення дефіциту державного бюджету в Україні 71 3.2 Пошук ефективних джерел фінансування бюджетного дефіциту в Україні 81 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 85 ВИСНОВКИ 87 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 91
Ціна(грн.) 300
Зразок роботи:
Метою бюджетного управління є стабілізація економічної ситуації і створення фундаменту для подальшого економічного розвитку. Тому при економічному спаді необхідно зменшувати податкове навантаження на економіку і збільшувати державні витрати для стимулювання сукупного попиту і як наслідок економічного зростання. Бюджетна політика як складова системи бюджетного управління, включає в себе політику у сфері управління доходами та видатками бюджету, міжбюджетних відносин і дефіциту бюджету. Система бюджетного управління включає наступні структурні елементи: податкову політику, регулювання дохідної і видаткової частини бюджету, дефіцит (профіцит) бюджету, державний борг, регулювання міжбюджетних відносин, економічну ситуацію в країні, зовнішню економічну ситуацію (рис. 2) [8, с 173]. Рис. 2. Дефіцит бюджету в системі бюджетного управління [17] Значний рівень бюджетного дефіциту на протязі останніх років в Україні свідчить про недоліки в механізмі управлінні бюджетним дефіцитом, що в подальшому може загрожувати економічній стабільності в країні. Виникає потреба в переосмислені стратегії управління бюджетним дефіцитом для досягнення збалансування бюджету. А.І. Машко визначає механізм "управління бюджетним дефіцитом" як сукупність принципів, фінансових важелів та методів, а також нормативно-правового забезпечення щодо ефективного управління дефіцитом бюджету [4, с. 153]. М.Д. Пасічний наголошує на тому, що "механізм управління дефіцитом бюджету" є сукупністю методів, принципів, прийомів управління дефіцитом бюджету, спрямованих на залучення та ефективне використання фінансових ресурсів, за рахунок яких покривається бюджетний дефіцит [5, с. 47]. Основними компонентами механізму управління дефіцитом бюджету є організаційна та регулятивна складові, представлені на рисунку 3. Організаційна складова включає нормативно-правове забезпечення, планування та прогнозування, інформаційне забезпечення, моніторинг та контроль. Регулювання бюджетного дефіциту відбувається шляхом регулювання доходної та видаткової частини бюджету за рахунок використання фінансових важелів та інструментів. Рис. 3. Складові механізму управління бюджетним дефіцитом [22] Механізм управління дефіцитом є сукупністю процесів моніторингу, аналізу, візуалізації та прийняття рішення щодо регулювання дефіциту [5, с. 48]. Результати варіативного моделювання в зручній формі візуалізації повинні відповідати на запит суб'єктів, що приймають рішення, та містити науково обґрунтовані гіпотези та моделі. У вигляді наукових аналітичних записок та звітів, презентацій, графічних об'єктів надані результати є основою інформаційного забезпечення організаційної складової механізму управління і можуть бути змінені за даними моніторингу і контролю, а також при зміні вибраних важелів та інструментів управління. Необхідною передумовою ефективного управління бюджетною системою є встановлення взаємозв’язків між показниками Державного бюджету України на основі виявлення, оцінки та прогнозування чинників впливу основних статистичних бюджетних показників на зміну результативних показників. Під чинником впливу розуміють певну причину, рушійну силу, що визначає характеристики бюджетного процесу або його окремих складових [6]. Однією з ключових категорій у моніторингу Державного бюджету України є показник дефіцитності. Абсолютний розмір статистичного показника дефіцитності визначається як різниця між видатками і доходами бюджету, а відносний статистичний показник дефіцитності як відношення видатків до доходів [2, с. 56]. Затверджувати бюджет з дефіцитом, профіцитом чи повністю збалансувати бюджет – досить дискусійні нині питання які турбують будь-яку країну, особливо гостро це стосується України. Бюджетний дефіцит посідає центральне місце в системі бюджетного управління, ефективний механізм управління ним відображається в позитивних зрушеннях в економіці та становищі країни в цілому. Центральне місце в механізмі управління бюджетним дефіцитом займає моніторинг основних показників системи бюджетування. Шляхом для оптимізації механізму управління бюджетним дефіцитом є удосконалення бюджетного менеджменту на основі проведення моніторингу основних бюджетних показників, в тому числі і коефіцієнта дефіцитності бюджету. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І Розлгянувши економічну сутність форми та роль бюджетного дефіциту в економіці держави, можна зробити наступні висновки. Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у країні, то він визначає не тільки фінансовий стан держави, але й значною мірою впливає на рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом. Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих та спірних фінансових питань. В Україні державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов'язана з проблемою економічної безпеки країни. Зростання державного боргу має ряд негативних наслідків, адже державне запозичення витісняє приватні інвестиції. З часом державний борг актуалізує проблему його обслуговування: для здійснення відсоткових виплат держава вимушена підвищувати рівень оподаткування або ж скорочувати державні видатки. Зростання податкового навантаження знижує стимули до економічної активності та сприяє розширенню тіньової економіки. Скорочення державних видатків загострює соціальні та економічні проблеми суспільства. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств та громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у суспільстві, він характеризує фінансову діяльність держави та характеризує відсутність конкретної обгрунтованої політики щодо його покриття. РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ 2.1 Аналіз динаміки дефіциту Державного бюджету України за 2010-2015 рр. та джерел його фінансування Соціально-економічний розвиток держави є результатом використання не тільки її ресурсних можливостей, а й тих інструментів державного регулювання, які забезпечують формування і реалізацію політики розвитку, невід’ємною складовою яких є фіскальна політика. Недосконалість організаційно-правових засад механізму функціонування її складових елементів (формування, розподілу (перерозподілу) та використання фінансових ресурсів держави) чинить негативний вплив на динаміку соціально-економічного розвитку національної економіки та її адміністративно-територіальних одиниць. За найзагальнішим визначенням, фіскальна політика (від лат. fiscalіs – казенний) - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних видатків. У зарубіжній науковій літературі визначення поняття «фіскальна політика» зводиться до того, що це заходи уряду спрямовані на збереження повної зайнятості та виробництва «неінфляційного ВВП» шляхом зміни податків, державних видатків та відповідних підходів до формування державного бюджету в цілому. В українських наукових виданнях дещо інша інтерпретація цього поняття, а саме, що фіскальна політика – це сукупність фінансових заходів держави, спрямованих на регулювання доходів і видатків бюджету з метою досягнення певних соціально-економічних цілей суспільства, виконання найважливіших функцій держави. Загалом суттєвої різниці між таким теоретичним уявленням щодо сутності фіскальної політики зарубіжних та українських науковців немає, оскільки тут закладено цілеспрямований функціональний характер фіскальної політики та оціночний момент, який внутрішньо їй притаманний та властивий сучасній правовій державі, без якого не можна говорити про рівень розвитку об’єкта, що аналізується нами. Тобто тут акцентується увага не тільки на змісті фіскальної політики та засобах її реалізації, але й визначається їх цільова спрямованість. Іншими словами, це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури державних доходів і видатків для забезпечення належного рівня зайнятості, обмеження і запобігання інфляції та інших негативних економічних явищ. При цьому пріоритетні напрями фіскальної політики визначаються конкретною поставленою метою (наприклад, забезпечення поступального економічного зростання, збалансованості бюджетів, боротьба з інфляцією тощо), реалізація якої забезпечується Урядом держави шляхом регулювання сукупного попиту і реального ВВП за допомогою державних видатків та оподаткування. Отже, фіскальна політика як засіб фінансового регулювання економіки здійснюється за допомогою могутніх важелів - податків і державних видатків, тобто шляхом їх зміни і забезпечується вплив на макроекономічні процеси - стимулювання (стримування) економічного зростання. Аналізуючи фіскальну політику України протягом останніх років, можна стверджувати, що вона була спрямована на стабілізацію соціально-економічних процесів, безумовне забезпечення виконання планових показників наповнення бюджетів держави, удосконалення адміністрування платежів та митних процедур, виявлення та руйнування схем мінімізації податкових зобов’язань, запобігання та виявлення кримінальних та інших правопорушень у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, впровадження нових та забезпечення функціонування діючих електронних сервісів для суб’єктів господарювання тощо. В той же час у державі спостерігається загострення основного фіскального протиріччя між необхідністю і можливістю забезпечення достатніх податкових надходжень, обумовленого впливом різних чинників об’єктивно-суб’єктивного характеру, зокрема через посилення кризової соціально-економічної та військово-політичної ситуації в Україні і як наслідок - зростання бюджетного дефіциту. Показники рівня дефіциту/профіциту бюджетів України за 2010-2015 рр. зображені на рис. 4 [1; 2]. Рисунок 4 – Показники рівня дефіциту/профіциту бюджетів України, млн. грн. [16; 24].

Замовлення

Замовлення