Прийняття християнства Болгарією та становлення церковної організації (ID:332279)

1.1. Початок державотворення Болгарії Перш ніж розглянути основні передумови зародження християнства на болгарських землях, варто зазначити основні характеристики початку державотворення Болгарії. Складний етнічний процес відбувався в рамках держави, що виникла на колишніх візантійських землях, держави під назвою Болгарія. Початкові кроки болгарської державності відбулися в 681 р. В цьому році Візантія, невдало відбивши натиск об'єднаних загонів слов'ян та праболгар (булгар), була змушена помиритися з ними і навіть на умовах виплати щорічної данини хану Аспаруху. Про ці далекі події розповідають два візантійські автори, які, однак, не були свідками того, що відбувається. Один із них Феофан Сповідник (ІХ ст.) писав коли вони (болгари та слов'яни) поширилися в цих місцях, вони стали гордими і почали нападати на підконтрольні римським фортеці та села та поневолити їх. Імператор примирився з ними, погодившись на ганьбу римлян через їхні численні гріхи, платити їм щорічну данину. У це твердження можна повірити, бо один благородний візантійський константинопольський патріарх Нікіфор повідомляв про те саме. Нікіфор писав: «Ущільнившись і розмножившись, вони почали руйнувати села і міста Фракії. Побачивши це, імператор повинен був помиритися з ними на умовах віддати їм данину». З боку Болгарії угоду підписав хан Аспарух. Почалася історія Першого Болгарського королівства. Державне будівництво втілилося в діяльності перших ханів країни. Досить тривалий час, майже два століття, вищі державні посади займали протоболгари. Державу очолював хан, який був верховним правителем і головнокомандувачем. Великий ряд протоболгарских ханів відкриває засновник болгарської держави хан Аспарух (681-700), проте історіографічна традиція зводить початок болгарської державності до легендарних племенам вождя гунів Атілли (сер. V ст.). На частку перших правителів Болгарії випали нелегкі завдання. Необхідно було переходити до осілості і вчитися жити в мирі з сусідами. За часів Аспаруха кордоном на Сході було Чорне море, на Півдні - Стара Планина, на Заході - річка Іськир, можливо Тимок, північний кордон був по задунайським землям. Хани Болгарії не лише воювали зі своїми сусідами, але й займалися проблемою державного устрою своєї країни. Аспарух розпочав будівництво великої ханської резиденції поблизу слов'янського поселення Плиска. Місто, що виникає, стало столицею Першого Болгарського королівства. Мирна діяльність щодо зміцнення Болгарської держави часто переривалася воєнними діями, часто проти Візантії, яка не хотіла приймати існування нової проблемної держави на своїх колишніх територіях. Саме успішні військові кампанії найбільше вплинули на сучасників, які вписали красномовні подробиці цих подій у своїх розповідях. Чи можна визначити точну дату реєстрації болгарської нації, важко сказати. Тим не менш, у другій половині IX ст. процес увійшов у завершальну стадію. Синтез двох етнічних груп - слов'ян та проболгарів був прискорений реальною небезпекою з боку Візантії. Тривалий час два народи жили разом в одній місцевості, вступаючи в інтенсивні побутові контакти. Національне законодавство також відіграло об'єднавчу роль. Поступово і досить плавно відбувся процес асиміляції проболгар слов'янами ще й тому, що слов'ян було більше. На Балканах слов'янські фермери мали більше можливостей для економічного розвитку, ніж протоболгарські скотарі.