Готові роботи
Контрольна робота з дисципліни: «Молекулярна біотехнологія» Варіант №9, НУХТ

Контрольна робота з дисципліни: «Молекулярна біотехнологія» Варіант №9, НУХТ (ID:226618)

РозділГенетика
Тип роботи контрольна
Рік виконання 2016
Кількість сторінок 21
Зміст Варіант 9 1. Характеристика процесу реплікації ДНК. 2. Дайте визначення понять «ефективність трансформації» та «частота трансформації». Роль процесу трансформації у створенні рекомбінантних клітин. 3. Охарактеризуйте основні етапи створення рекомбінантних мікроорганізмів, здатних до продукції людських імуноглобулінів.
Ціна(грн.) 25
Зразок роботи:
1. Характеристика процесу реплікації ДНК. Реплікація (Р.) — процес самовідтворення молекул нуклеїнових кислот шляхом копіювання, передавання інформації в основному від ДНК до ДНК (процес подвоєння молекул ДНК) або в деяких вірусів від РНК до РНК. Р. відбувається за напівконсервативним механізмом, який вперше був запропонований Дж. Уотсоном та Ф. Кріком і доведений дослідами М. Меселсона і Ф. Сталя. Згідно з цим механізмом материнська молекула ДНК у процесі Р. розділяється на два ланцюги, кожен з яких служить матрицею для синтезу нового комплементарного ланцюга. Новоутворена молекула ДНК має один ланцюг вихідної ДНК (материнської) та один синтезований ланцюг (дочірній). Первинна структура дочірнього ланцюга визначається первинною структурою материнського ланцюга, тому що в основі її утворення лежить принцип комплементарності основ (А=Т і Г≡Ц). Це забезпечує видоспецифічне передавання генетичної інформації від покоління до покоління. Процес Р. складається з трьох основних стадій: утворення реплікативної вилки (ініціація), синтезу нових ланцюгів (елонгація), завершення синтезу двох дочірніх ланцюгів ДНК (термінація). Кожна стадія відбувається за участю відповідних ферментів і білкових факторів. Усього в процесі Р. беруть участь понад 20 різних ферментів і білків, кожен з яких виконує певну функцію. Весь комплекс називають ДНК-репліказною системою, або реплісомою. Для забезпечення напівконсервативного механізму Р. необхідним є розкручування подвійної спіралі ДНК та утворення одноланцюгової матриці. На початку Р. (стадія ініціації) на певних ділянках відбувається локальна денатурація ДНК, ланцюги розходяться й утворюються реплікативні вилки (ділянки з V-подібною конфігурацією; Р. ДНК еукаріотів починається одночасно у багатьох місцях; вважають, що число точок початку реплікації перевищує тисячу. Із кожної точки одночасно у протилежних напрямках рухаються дві реплікативні вилки. Розкручування подвійної спіралі ДНК та відокремлення двох її ланцюгів відбувається при дії відповідних ферментів і білкових факторів. Так, ферменти ДНК-топоізомерази (І, ІІ і ІІІ) мають нуклеазну активність і регулюють суперспіралізацію ДНК. Після закінчення формування реплікативної вилки фермент ліквідує розрив у ланцюзі й відділяється від ДНК. Ферменти хелікази (лат. helix — спіраль) розплітають короткі ділянки ДНК, які знаходяться безпосередньо перед реплікативною вилкою. Для розділення кожної пари основ витрачається енергія гідролізу двох молекул АТФ. Унаслідок цього відбувається розкручування ділянки суперспіралізованої молекули ДНК. У підтриманні цієї ділянки ДНК у розкрученому стані беруть участь SSB-білки , які зв’язують одноланцюгові нитки ДНК, протидіючи їх повторному об’єднанню. Внаслідок багатоцентрової Р. хромосоми повне подвоєння генетичного матеріалу клітин вищих організмів (зокрема ссавців) відбувається протягом 9 год. Після розкручування подвійної спіралі ДНК утворюються дві одноланцюгові матриці, один ланцюг при цьому має напрямок 3′→5′, а другий — 5′→3′ (оскільки у дволанцюговій молекулі ДНК ланцюги антипаралельні). Субстратами та джерелами енергії для синтезу нового ланцюга служать 4 дезоксирибонуклеозидтрифосфати — дАТФ, дГТФ, дЦТФ і дТТФ, від яких відщеплюється по пірофосфатному залишку, що й забезпечує енергією утворення кожного нового фосфодіефірного зв’язку. Синтез нових ланцюгів (елонгація) відбувається тільки в напрямку 5′→3′, антипаралельно до матричного ланцюга. Напрямок одного ланцюга збігається з напрямком руху реплікативної вилки (лідируючий ланцюг), а інший проходитиме в протилежному напрямку (відстаючий ланцюг). Тому провідний ланцюг синтезується безперервно в напрямку руху реплікативної вилки, а відстаючий — переривчасто з утворенням фрагментів, які потім зшиваються. Ці фрагменти одержали назву фрагментів Оказакі (за прізвищем вченого, який їх відкрив у 1968 р.). Фрагменти Оказакі синтезуються у напрямку, протилежному руху реплікативної вилки. Їх довжина у прокаріотів становить 1000–2000 нуклеотидів, а в еукаріотів значно менша (≈100 нуклеотидів).

Замовлення

Замовлення