Зразок роботи
1.1 ЕКОНОМІЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ВИНИКНЕННЯ
Слово «монополія» є результатом складання двох грецьких слів: monoz («один») і pоwlew («продаю») і буквально означає «один продавець». Але в розмовній мові монополією часто називають виключне право на що-небудь. Монополією називається ситуація в галузі, при якій: 1) в галузі існує тільки одна фірма; 2) благо, яке вона створює, не має близьких замінників; 3) відсутня можливість появи в галузі інших фірм.
Така фірма, яка не має «сусідів» по галузі, є повним господарем становища на ринку свого блага. Випуск продукції цієї фірми є випуском всієї галузі, і пропозиція цієї фірми є пропозицією всієї галузі.
Таким чином, монополіст (так називають фірму, яка не має конкурентів) має унікальну можливість вибирати, скільки буде виробляти уся галузь. Більш того, єдина фірма на ринку може вибирати ціну блага. Монополіст не повинен приймати рішення в умовах заданої ціни (на відміну від фірми, що діє в умовах конкуренції). Для нього задана ринкова крива попиту на його продукцію, положення якої визначається незалежними від нього обставинами (уподобаннями і доходами споживачів). Таким чином, монополіст вибирає і ціну свого продукту, і обсяг його пропозиції [3, с. 56].
Причини виникнення і розвитку монополій пов'язані з дією об'єктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва.
По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва - максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усуваючи своїх конкурентів. Зрештою виробник, захоплюючи і контролюючи більшу частину виробництва і збуту товарів, перетворюється на монополіста. Це означає, що конкуренція породжує свій антипод - монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальній ринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлені її характеристики.
Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дозволяє йому уникнути цілого ряду проблем і ризиків, пов'язаних з конкуренцією, зайняти привілейоване становище на ринку. Концентруючи в своїх руках значну господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.
2.2 РІВНОВАГА ФІРМИ ТА СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ У ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ
У тривалому періоді у фірми можуть бути і інші стратегії поведінки, ніж розглянуті у попередньому підпункті. Наприклад, монополіст може вивести свою продукцію на ринок за високою ціною, а потім, у міру появи конкурентів, «ковзати вниз по кривій попиту», тобто поступово знижувати ціну.
У довгостроковому періоді прибутку монополістів загрожує розробка товарів-субститутів. Незамінних продуктів взагалі не існує. Крім того, отримання фірмою короткострокового максимального прибутку в короткому періоді як правило призводить до зростання попиту на всі види замінників. Активність підприємців, що випускають товари-субститути, веде до падіння попиту на товари фірми-монополіста. Необхідність захисту своїх інтересів змушує монополіста підвищувати виробничі витрати в результаті впровадження нововведень. Поступово фірма-монополіст може перейти в позицію, девіз якої - беззбитковість, тобто її економічний прибуток дорівнюватиме нулю. У даному випадку (рис. 2.1), монополіст досягає довгострокової рівноваги. Фірма отримує дохід, достатній для покриття всіх витрат, але не приносить економічного прибутку. LMC - довгострокові граничні витрати. LAC - довгострокові середні витрати.
Рис. 2.1 Довгострокова рівновага фірми при монополістичній конкуренції
Отже, монополія в довгостроковому періоді (так само і короткостроковому) максимізує свій прибуток (або мінімізує збитки) при MC = MR. Маючи можливість контролювати одночасно і випуск, і ціну, вона навмисно завищує ціни, скорочуючи при цьому обсяги виробництва. Разом з тим є ситуації, в яких фірма-монополіст може бути сама зацікавлена в збільшенні випуску продукції.
Магістр