СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ (ID:132621)

ВСТУП Ринкова орієнтація економіки України потребує інтенсивної роботи з удосконалення управління витратами. Управління витратами підприємства — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якої установи. Діяльність будь-якого підприємства пов'язана з використанням тих чи інших ресурсів: предметів праці, засобів виробництва, підприємницьких здібностей, інформації, що й призводить до виникнення витрат. Виробивши певний продукт або послугу, підприємство реалізує їх і, як правило, одержує прибуток. Чим більший розмір цього прибутку, тим, звичайно, краще. Саме на цьому етапі виникає потреба у зниженні рівня витрат з метою збільшення прибутку господарюючим суб'єктом. Тут на перший план виходить питання, пов'язане зі створенням ефективної системи управління витратами. Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових: витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації продукції. Таким чином необхідно здійснювати постійний аналіз цих складових та визначати залежність між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також здійснювати пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат. Це входить до складу функцій процесу управління витратами. Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що для будь-якого підприємства проблема зниження рівня витрат на сьогоднішній день постає дуже гостро. Для того, щоб підприємство не було збитковим, потрібно своєчасне проведення досліджень стану системи управління витратами та розробка переліку заходів з її удосконалення, що можуть сприяти поліпшенню ситуації та сприяти розвитку підприємства в подальшому. У науковій літературі цьому питанню присвячено багато публікацій, проблема активно вивчається багатьма вченими. Дослідження теоретичних основ та практичного застосування різних систем управління витратами знайшли своє відображення в працях вітчизняних і закордонних учених: К. Вілсона, К. Ларіонової, С. Ніколаєвої, О. Орлова, Т. Примака, Є. Рясних, Дж. Сігела, С. Сінка, С. Стукова, В. Суржика, Р. Хілтона, Л. Хлапенова, Ю. Цал – Цалка, М. Чумаченка та ін. Предметом дослідження є управління витратами підприємства, як комплексом методів спрямованих на покращення діяльності підприємства. Об'єктом дослідження виступає процес управління витратами на підприємстві. Основною метою дослідження є обґрунтування системи управління витратами на підприємстві та аналіз можливих заходів з підвищення її ефективності. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити перелік задач, серед яких можна виділити наступні: - розкрити поняття витрат, їх склад та структуру; - розглянути характеристику системи управління витратами та її складові; - розглянути методи розрахунку та планування витрат на підприємстві; - розглянути шляхи зниження витрат на підприємстві; - аналіз можливих шляхів покращення системи управління витратами для підвищення ефективності діяльності підприємства. Усі запропоновані у роботі заходи носять рекомендований характер та можуть бути застосовані на практиці. ..... РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 2.1. Розрахунок, планування та прогнозування витрат Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору оптимальних рішень, що стосуються ціни реалізацій продукції, її номенклатури, асортименту та об’єму випуску, що має прямий вплив на конкурентоспроможність продукції та загалом на підприємство на ринку. Недостатньо, щоб окремі рішення були ефективними. Необхідно прагнути, щоб уся діяльність підприємства у комплексі стала рентабельною і забезпечувала грошові надходження у об’ємі, що задовольняв би зацікавлених осіб. Задачею планування витрат є визначення економічних результатів діяльності підприємства, що очікується у майбутньому періоді. Планування – це один із елементів управління підприємством, що включає у себе вибір цілі підприємства та засобів її досягнення. Планування може бути: - короткостроковим – плани складаються на місяць, квартал, рік; - довгостроковим – плани визначають напрямки розвитку підприємства у продовж 3 – 5 років і більше. Планування витрат – полягає у виявленні складу витрат та їх кількісної оцінки. Планування витрат відбувається для визначення загальної кількості ресурсів, що споживається у процесі виробництва (матеріальних, трудових, грошових) і розрахунку можливого прибутку. Воно слугує базою для контролю за раціональним використанням ресурсів. При плануванні вирішуються наступні задачі: - розрахунок вартості ресурсів, що є необхідними для виробництва продукції; - визначення загального об’єму витрат на виробництво; - визначення собівартості виробництва кожного виду продукції. Плановий об’єм витрат розраховується виходячи із структури (номенклатури і асортименту) продукції і об’єму її виробництва. Ці задачі вирішуються шляхом техніко – економічних розрахунків. При цьому використовують матеріально – технічні норми, нормативи праці, інші параметри виробничого процесу, що фіксуються виробничою документацією, а також приймаються до уваги економічні умови виробничої діяльності: системи оплати праці, ціни ресурсів, нормативи виплат і ніші. Велика різноманітність факторів, що впливають на витрати, веде до різноманітності способів розрахунку витрат, а також методів визначення окремих елементів розрахунку [16]. Всю сукупність методів розрахунку окремих елементів витрат можна об'єднати у чотири групи. Евристичні методи. Вони базуються на використанні думки спеціалістів-експертів і включають метод експертних оцінок (призначення вагових характеристик, послідовних порівнянь, попарного зважування), метод моделювання, метод переваг, метод розміщення пріоритетів, баловий метод. Математично-статистичні методи. Їх основу складає моделювання одно- і багатофакторних залежностей між витратами і технічними (якісними і кількісними) показниками на базі фактичних статистичних даних продукції і й складових частин. Найбільшого поширення набули методи кореляційною моделювання, питомих показників, коригуючих коефіцієнтів, оцінки подетальних виробничих витрат, скороченого калькулювання. Системні методи. Суть їх зводиться до моделювання залежності витратних і техніко-економічних показників на основі ітераційного наближення проектованих показників до нормативно-розрахункових, встановлених для типових або подібних продуктів (процесів). Як правило, це багатофакторні моделі, які враховують вплив факторів, що не знаходяться між собою у тісному взаємозв'язку. В цю групу входять методи імітаційного моделювання розмірних коефіцієнтів та ін. Методи технічного нормування, розрахунково-аналітичні і калькулювання. Вони засновані на розрахунку подетальних (поопераційних) норм і нормативів (нормативних співвідношень) витрачання сировини і матеріалів, купівельних комплектуючих деталей, вузлів та інших складових елементів продукції, норм і нормативів трудомісткості, собівартості, а також інших видів витрат [22]. Визначення складу і об’єму витрат не стільки економічна, скільки техніко – економічна задача. Рівень витрат на підприємстві залежить і від рівня професіоналізму та творчого потенціалу інженерних кадрів і організаторів виробництва, а коректність віднесення витрат на види діяльності підприємства, одиниці продукції, виробничі підрозділи і інші об’єкти – від кваліфікації економістів. У процесі довгострокового планування для вибору правильного рішення дуже важливою є інформація про склад і структуру продукції, про витрати на виробництво того чи іншого виду продукції, про рівень витрат в цілому у окремі періоди, про потреби у капіталовкладеннях. На основі цієї інформації вирішуються питання про те, які товари продавати на тих чи інших ринках, за якими цінами, як здійснювати фінансування (із яких джерел і у які терміни), де найкраще розмістити виробництво. Попередня оцінка витрат може попередити виробництво неприбуткової продукції. Цю оцінку варто проводити на основі: чітко визначних об’ємів виробництва (бажаним є передбачити багатоваріантні завдання і розрахунок відповідних витрат); технології виробництва виробів; варіантів заміни матеріалів; цін на матеріали та тарифи на послуги інших підприємств; розбивки витрат і якісних показників на складові для порівняння їх з витратами і показниками, досягнутими підприємствами – конкурентами. Попередня оцінка має на меті виявити необхідність подальшої модернізації виробу. До розрахунку попередніх витрат потрібно приступати на стадії розробки виробу і маркетингових досліджень, так як саме у ході конструювання, розробки технологій, визначення ємності ринку визначається рівень витрат, починається планування доходів і контроль за витратами виробництва [13]. Після розрахунку нормативних і фактичних витрат можливим є оцінка різниці між їх значеннями та встановити її причину: різними об’ємами прямих витрат, накладних витрат; вибором між виробництвом та закупівлею напівфабрикатів; витратами на забезпечення якості, зміни стандартних норм; кількістю продукції, що випускається; впливом попиту, ціни та інших факторів. Кваліфікована попередня оцінка дозволяє виключити дорогі, нерентабельні елементи з виробничого процесу. ..... РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 3.1. Планування витрат підприємства Витрати є одним з результативних показників господарської діяльності підприємств, планування яких необхідне для забезпечення нормальної роботи будь-якого підприємства. Планові розрахунки витрат діяльності використовують для визначення потреби в обігових коштах, планування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності реалізації окремих товарів, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики підприємства. Економія витрат у місцях їх формування веде до зменшення собівартості продукції і збільшення прибутку підприємства як головної кінцевої мети його діяльності. Розглянемо методику планування витрат на прикладі будівельного підприємства. 1. Метою планування собівартості будівельно-монтажних робіт є: - визначення витрат, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт у встановлені терміни за умови раціонального використання матеріалів, робочої сили, будівельних та інших виробничих ресурсів, дотримання правил технічної експлуатації будівельних машин і механізмів, а також дотримання безпечних умов праці; - організація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у відокремлених виробничих підрозділах (структурних одиницях) будівельної організації; - визначення ціни тендерної пропозиції, за якою будівельна організація спроможна збудувати об'єкт (виконати роботи), щодо якого провадяться торги (тендери). 2. Порядок і методи планування собівартості будівельно-монтажних робіт будівельні організації встановлюють самостійно, виходячи з умов та особливостей їх виробничої діяльності та з урахуванням Методичних рекомендацій. 3. Планування собівартості будівельно-монтажних робіт може здійснюватись за об'єктами витрат. Планова собівартість окремих об'єктів будівництва та видів будівельно-монтажних робіт може розраховуватись на основі техніко-економічних обґрунтувань і визначатися за статтями витрат або за елементами витрат. Вихідними даними для таких розрахунків є: - програма робіт будівельної організації; - проектно-кошторисна документація на об'єкти, що споруджуються; - фізичні обсяги видів робіт; - виробничі норми витрат на одиницю виміру відповідних видів робіт (конструктивних елементів) [15]. Під час здійснення розрахунків ураховуються: технологічні та організаційні умови роботи будівельної організації, передбачені проектами організації будівництва і проектами виконання робіт; результати аналізу рівня витрат у минулих облікових періодах; можливості інтенсифікації та підвищення ефективності будівельного виробництва. Собівартість будівельно-монтажних робіт підлягає уточненню у разі зміни протягом року проектних рішень, що викликає зміну фізичних обсягів цих робіт, їх вартісних показників, цін на матеріальні ресурси тощо, або проведення відповідно до законодавства індексації заробітної плати. Витрати на виконання будівельно-монтажних робіт за статтею "Прямі матеріальні витрати" визначаються, виходячи з фізичних обсягів робіт, передбачених у проектно-кошторисній документації, виробничих норм витрачання матеріальних ресурсів та цін постачальників на матеріальні ресурси. Вартість будівельних матеріалів визначається відповідно до пункту 3 розділу III Методичних рекомендацій. Витрати за статтею калькулювання "Прямі витрати на оплату праці" визначаються, виходячи з фізичних обсягів робіт, передбачених у проектно-кошторисній документації, та норм затрат праці, що діють в організації. Основна, додаткова заробітна плата та інші грошові виплати робітникам і лінійному персоналу (начальникам дільниць, виконавцям робіт, майстрам, механікам дільниць), що входить до складу виробничих бригад, визначається відповідно до системи оплати праці, що застосовується у даній будівельній організації [15, 28]. Витрати за статтею "Експлуатація будівельних машин та механізмів" визначаються, виходячи з потреби у роботі будівельних машин і механізмів у машино-змінах (машино-годинах), передбаченої у проектах організації будівництва та проектах виконання робіт для окремих об'єктів, і планової калькуляції вартості машино-змін (машино-годин). Витрати за статтею "Відрахування на соціальні заходи" визначаються відповідно до встановлених законодавством норм за кожним видом страхових внесків і відрахувань, передбачених пунктом 3.1 додатка 1 до Методичних рекомендацій. Загальновиробничі витрати, перелік яких наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій, визначаються на плановий період у цілому для будівельної організації на підставі кошторисів цих витрат. Розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами витрат здійснюється з використанням бази розподілу. Базою розподілу загальновиробничих витрат (постійних та змінних) можуть бути: - сума усіх прямих витрат на виконання будівельно-монтажних робіт; - сума прямих витрат на оплату праці на виконання будівельно-монтажних робіт; - трудовитрати на виконання будівельно-монтажних робіт (нормативні або фактичні); - відпрацьований на будівництві об'єкта будівельними машинами і механізмами час тощо. Витрати на оплату праці лінійного персоналу та робітників, які зайняті на роботах, що виконуються за рахунок загальновиробничих витрат, визначаються, виходячи з посадових окладів, тарифних ставок та систем оплати праці, установлених у даній будівельній організації [22]. Для визначення планової собівартості окремих об'єктів будівництва (видів будівельно-монтажних робіт) складають планові калькуляції. Витрати в калькуляціях розраховуються на обсяг робіт, передбачений планом (програмою робіт), за окремими статтями. Враховується також зниження витрат, яке передбачено заходами щодо підвищення технічного та організаційного рівня будівельного виробництва. Планова собівартість не може перевищувати суму прямих і загальновиробничих витрат, передбачених кошторисом на будівництво цього об'єкта. 4. Планова собівартість будівельно-монтажних робіт відокремленого виробничого підрозділу може визначатися як підсумок планових витрат окремих об'єктів будівництва (видів будівельно-монтажних робіт), включених до плану (програми робіт підрозділу), або розраховуватися укрупнено аналітично-розрахунковим методом у цілому за окремими елементами витрат. Планові витрати за елементом "Матеріальні затрати" можуть обчислюватися одним з наведених способів: - за планово-розрахунковими нормативами матеріальних витрат на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт. Такі нормативи розраховуються на підставі аналізу фактичних витрат за минулі періоди, з використанням даних бухгалтерського обліку та індексів інфляції за відповідні періоди; - за фізичними обсягами укрупнених видів будівельно-монтажних робіт на об'єктах будівництва, включених до плану, планово-розрахунковими нормативами матеріальних ресурсів на відповідні види робіт та їх вартості за цінами постачальників, що визначаються відповідно до пункту 3 розділу III Методичних рекомендацій. Планові витрати за елементом "Витрати на оплату праці" можуть обчислюватися за планово-розрахунковими нормативами витрат на оплату праці робітників і лінійного персоналу (начальників дільниць, виконавців робіт, майстрів, механіків дільниць), що входить до складу виробничих бригад, та апарату управління відокремленого виробничого підрозділу, на 1 млн. грн. вартості будівельно-монтажних робіт. Такі нормативи розраховуються на підставі аналізу фактичних витрат за минулі періоди, з використанням даних бухгалтерського обліку та індексів інфляції за відповідні періоди. Планові витрати за елементом "Відрахування на соціальні заходи" обчислюються відповідно до встановлених законодавством норм за кожним видом страхових внесків і відрахувань, передбачених пунктом 3.1 додатка 1 до Методичних рекомендацій. Планові витрати за елементом "Амортизація" обчислюються згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими ПБО 7 "Основні засоби" та ПБО 8 "Нематеріальні активи", виходячи із середньомісячної вартості як власних, так і орендованих основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, на які нараховується амортизація, та середньої норми амортизаційних відрахувань. Середня норма амортизаційних відрахувань визначається, виходячи з переліку основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, що передбачається задіяти у плановому періоді, на які нараховується амортизація, а також норм, затверджених за окремими групами основних засобів [18]. Планові витрати за елементом "Інші операційні витрати" обчислюються із застосуванням планово-розрахункових нормативів, які розраховуються у відсотках до суми витрат за вище вказаними елементами. Такі нормативи розраховуються на підставі аналізу фактичних витрат за минулий період з використанням даних бухгалтерського обліку. .... ВИСНОВКИ Витрати характеризують у грошовому виразі об’єм ресурсів, що є використаними у конкретних цілях і трансформуються у собівартість продукції (робіт, послуг). Управління витратами – є засобом досягнення підприємством високого економічного результату. Воно зводиться не лише до зниження витрат, але розповсюджується на всі елементи управління. Класифікація виробничих витрат виявляє об’єктивно існуючі групи витрат, процеси формування витрат і взаємовідносини між їхніми окремими частинами. Без класифікації витрат не можливим є вирішити задачі управління ними на підприємстві. Класифікація витрат для цілей управління повинна відповідати головній вимозі – базуватися на ознаках, що дозволяють диферинціонувати витрати для управління ними у різноманітних аспектах. Для цілей управління витрати на підприємстві найбільш часто групують по двом ознакам: - економічними елементами; - калькулятивним статтям собівартості. Витрати на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг) представляють собою витрати підприємства, які виражаються в грошовій формі та пов’язані з використанням в процесі виробництва сировини та матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії, праці, основних фондів, нематеріальних активів, інших витрат некапітального характеру. Вони включаються в собівартість випускаємої продукції, рівень якої й визначає об’єм прибутку, рентабельність продукції та капіталу, а також інші конечні показники фінансово-економічної діяльності. Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат підприємства, пов’язана з її виробництвом та реалізацією. Це один із основних якісних показників оцінки діяльності підприємства, який відображає ефективність використання всіх видів ресурсів у виробничому процесі. Зниження собівартості є основним напрямком збільшення прибутку підприємства. Тому для управління витратами доцільно аналізувати обсяг, динаміку та структуру витрат, фактори їх формування, виявляти непродуктивні витрати та втрати, шукати шляхи їх зниження. Розрізняють витрати періоду, собівартість усього товарного випуску, окремих видів продукції та виробничу собівартість продукції. Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору оптимальних рішень, що стосуються ціни реалізацій продукції (послуг), її номенклатури, асортименту та об’єму випуску, що має прямий вплив на конкурентоспроможність продукції та загалом на підприємство на ринку. Для прийняття правильних управлінських рішень, необхідно постійно проводити аналіз витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг. Одним із елементів системи управління витрат є планування. Задачею планування витрат є визначення економічних результатів діяльності підприємства, що очікується у майбутньому періоді. Планування – це один із елементів управління підприємством, що включає у себе вибір цілі підприємства та засобів її досягнення. Планування може бути: - короткостроковим – плани складаються на місяць, квартал, рік; - довгостроковим – плани визначають напрямки розвитку підприємства у продовж 3 – 5 років і більше. У процесі довгострокового планування для вибору правильного рішення дуже важливою є інформація про склад і структуру продукції, про витрати на виробництво того чи іншого виду продукції, про рівень витрат в цілому у окремі періоди, про потреби у капіталовкладеннях Попередня оцінка має на меті виявити необхідність подальшої модернізації виробу. При розробці перспективних (довгострокових планів) оцінка майбутніх витрат враховує витрати на нове обладнання та інші елементи основного капіталу. Особливості витрат як об’єкта управління полягають в їхній різ¬но-манітності, постійному зміненні під впливом зовнішнього та внутрішнього сере¬довища, різній динаміці в різні періоди часу. Усе це призводить до усклад¬нен¬ня точного кількісного оцінювання величини, динаміки, рівня витрат, ви¬зна¬чен¬ня впливу витрат на економічні результати діяльності підприємства та методи їх оптимізації. Ефективність планування й контролю рівня витрат залежить також від своєчасного забезпечення інформацією всіх рівнів управління витратами. Із розвитком нових економічних методів і підходів витрати підприємства піддаються все більшому управлінському впливу, з’являються можливості знай¬ти більш ефективні шляхи їх оптимізації та зниження. Отже, посилення уваги до витрат підприємства має першочергове значення, оскільки від правильної оцінки реальної собівартості залежить ефективність управління виробництвом, що в під-сумку вплине на фінансовий результат діяльності підприємства.