Місцеве телебачення у контексті державотворчих процесів в Україні (ID:254312)

ВИСНОВКИ Дослідивши місцеве телебачення у контексті державотворчих процесів в Україні, ми дійшли таких висновків. Таким чином, розглянувши праці, які стосуються вивчення історії українського телебачення, можна констатувати, що журналістикознавці й журналісти-практики наводять різні відомості, які роблять реалії розвитку регіонального телебачення досить суперечливими. Загальноприйнятими в науковому світі вважаються чотири основні етапи функціонування українського телебачення, запропоновані В. Цвіком та І. Мащенком. Четвертий етап розвитку українського телебачення (1991-1996 рр.) закріпив остаточне оформлення типологічної моделі телемовлення. Після появи Київського телецентру розпочали роботу Донецька та Одеська студії телебачення, телестудії у Львові, Дніпропетровську, Луганську, Сімферополі, Запоріжжі й Херсоні. Одночасно з ростом телевізійної аудиторії українські телевізійні фахівці місцевих студій продовжують розширяти масштаби діяльності студії. Тривалий час культурна тематика на телевізійних екранах України була визначальною. Справжній самостійний творчий колектив із постійною, хоч і невеличкою трупою був створений влітку 1957 року у стінах київського телецентру. Паралельно з діяльністю телетеатру велися пошуки інших телевізійних форм літературно-драматичною, молодіжною, дитячою редакціями Київської телестудії. Саме київські телевізійники одними з перших не лише у СРСР, а у всій Європі усвідомлюють необхідність окремого телебачення для дітей. Після здобуття Україною незалежності на телебаченні відбулася зміна жорсткої вертикалі, яка діяла в системі Держтелерадіо, на горизонтальні зв’язки між телеорганізаціями на рівні регіонального телебачення. Крім того, був освоєний і розповсюдився новий для України мережевий принцип поширення телепрограм. Саме в цей час виникають комерційні (недержавні) телекомпанії, причому не лише у Києві й обласних центрах, а також у невеликих містечках та селищах. «Першою ластівкою» в Україні стала комерційна телекомпанія «ТБ Старт», проте її діяльність виявилася не дуже успішною. Час мовлення більшості приватних місцевих телекомпаній становить переважно кілька годин на добу, поступово збільшуючи час перебування в ефірі. Водночас жодна місцева приватна телекомпанія не дотримується жорсткої програмної сітки каналу, за якої кожна програма має свій чітко визначений час в ефірі. Щодо концентрації місцевих і регіональних телеканалів по областях України, то найменше їх (по 3) зареєстровано у Тернопільській і Кіровоградській областях. У Вінницькій області їх чотири, а найбільше місцевих і регіональних телеканалів функціонує у Дніпропетровській області, де налічується 31 телеканал. Значною кількістю телеканалів представлені Київська, Одеська, Львівська, Івано-Франківська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Хмельницька та Чернівецька області. Гострим питанням діяльності багатьох місцевих телеканалів є мовне питання. З 13 жовтня 2018 року Національна рада розпочала поглиблений моніторинг контенту телеканалів на предмет мовних квот. Порушників каратимуть штрафом у 5% від суми ліцензійного збору. Згідно з мовними квотами, в ефірі місцевих телеканалів має бути не менше 60 % фактичної частки української мови, не менше ніж 75 % загального обсягу новин – українською мовою. У період із жовтня 2017-го по березень 2018 року Національна рада оприлюднила результати моніторингу ефірів 176-ти регіональних та місцевих телеканалів. Чернігівська область серед шести областей з найвищими показниками квоти державної мови. Так, фактичний показник ведення передач та новин українською мовою склав 100 %. Разом з Чернігівщиною у лідерах Волинська, Кіровоградська, Рівненська та Черкаська області. В Україні сферу телебачення і радіомовлення прямо або опосередковано регулює достатньо велика кількість нормативно-правових актів: Конституція України, закони України «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу», «Про авторські і суміжні права», «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення», «Про телекомунікації», «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», «Про Суспільне телебачення і радіомовлення», ратифікована Україною Європейська конвенція про транскордонне телебачення, укази Президента, нормативні акти Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та інші законодавчі акти. Незважаючи на значні зусилля нормотворців, процес успішної та ефективної реалізації державної регуляторної політики у сфері телебачення в Україні потребує узгодженості положень у нормативно-правовій базі; чіткого визначення і координації дій конкретних державних інституцій (як загальнодержавного, так і регіонального рівнів), їх відповідності світовим стандартам і, водночас, пріоритетам розвитку людини, конкретних регіонів та держави у цілому. Втілення інформаційної та редакційної політики місцевих телеканалів ми проаналізували на прикладі телеканалів Закарпаття, де помітними гравцями виступають телеканали «Тиса-1», «21 канал», ТРК «Мукачево», РТК-Хуст», «Виноградів ТВ», підприємство «Телерадіокомпанія «Перший кабельний». «Тиса-1» (до 2018 року – «Закарпатська ОДТРК») – філія публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Закарпатська регіональна дирекція» – закарпатський обласний державний телемовник і телеканал, мовлення здійснює з Ужгорода. Включає телеканал «Тиса-1» та радіо «Тиса ФМ». На телеканалі «Тиса-1» функціонують тринадцять редакцій, серед угорськомовна редакція, редакції програм румунською, німецькою, словацькою, ромською, русинською мовами. У закарпатському телепросторі лише телеканал «Тиса-1» готує програми для дітей. З вересні 2018 року «21 канал» ділить ефір з Товариством угорської культури Закарпаття, яке готує угорськомовні програми під логотипом «21 Ungvár», що ми трактуємо як спробу збільшити тиск угорської влади на закарпатське населення. Визначальними критеріями для оцінення якості регіональних новин у зіставленні з новинами центральних каналів є змістова наповненість важливими місцевими фактами, орієнтованість на гуманістично-національні цінності, відповідність всеукраїнським і регіональним інтересам, правдивість, вчасність подання до ефіру, професійне використання візуально-вербальних компонентів. Поділяємо думку науковців, що тематична і змістова насиченість новин, їхня зображально-текстова напруженість і ненапруженість перебувають у прямій залежності від суспільно-політичної ситуації в області, Україні і світі. Однак цінності працівників телебачення не завжди, навіть часто не збігаються із суспільними, всеукраїнськими цінностями і мораллю. Тележурналісти можуть свідомо чи мимоволі надавати більшого значення одним фактам, подіям, явищам і знижувати значення інших, навіть суспільно важливих. Вагомі з погляду встановлення об’єктивного порядку денного теми не потрапляють до верстки через цілу низку об’єктивно-суб’єктивних причин. Серед них – самоцензура журналістського менеджменту та елементи цензури власників, відсутність комерційних вигод від висвітлення таких тем, недостатній фаховий рівень журналістів, відсутність стимулів у творчій роботі, постійний кадровий голод редакцій новин. У роботі було здійснено тематично-змістовний аналіз новинних передач телеканалів Вінниці, Дніпропетровська, Львова, Ужгорода, Сум, Харкова, Автономної Республіки Крим. Дослідження показало, що новини на регіональних каналах телебачення є типовими, і в першу чергу, з точки зору верстки, що включає порядок розташування тем за їх важливістю, жанровістю, способами подачі та ін. При верстці інформаційних програм на регіональних каналах телебачення широко використовують подієво-послідовну, блокову чи умовно-блокову верстку. При цьому інформаційні програми регіональних телеканалів попри все й надалі залишатимуться найбільш наближеними до місцевого глядача та відповідатимуть його потребам та вимогам. Моніторинг регіональних каналів показав, що здебільшого ці мовники переймалися висвітленням життя й проблем місцевих громад (24 % новин). На другому місці – новини про кримінал та діяльність правоохоронних органів – 16 % контенту. І тільки третє місце в тематичному «рейтингу» регіональних телевізій посідають питання соціальної сфери, медицини, пенсійного забезпечення тощо – 12 % повідомлень. Щодо дотримання вимог стандартів інформаційної журналістики в розрізі окремих критеріїв, то найбільше порушень регіональні телекомпанії демонструють за стандартами повноти інформації та балансу думок і поглядів. Щодо інших порушень, то 20 % проаналізованих новин виявилися несвіжими, чверть – без посилань на джерела інформації, у 38 % контенту журналісти зловживали підміною понять, невиправданими узагальненнями та власними оцінними судженнями, а кожна шоста новина викликала сумнів щодо точності й перевіреності повідомлених відомостей. Щодо висвітлення на телеканалах інформаційної війни, яку Росія веде проти нашої країни, то як показують моніторинги, ЗМІ взагалі дуже мало повідомляють про війну, військових, переселенців. Такі теми, як соціалізація, реабілітація військових, переселенці, зазвичай, висвітлюються вкрай рідко. Тематично змістова насиченість новинних випусків регіональних телеканалів залежить від часу події та від відстані до території, де тривають бойові дії. Моніторинг висвітлення груп, дотичних до конфлікту, засвідчив, що вимушено переміщених осіб ігнорують центральні канали: про них згадують лише в 1 % новинних повідомлень. На регіональних телеканалах їм також приділяють недостатньо, але дещо більше уваги: 3 % повідомлень. Таким чином, в умовах переходу на цифрове мовлення із 298 регіональних телекомпаній, які зараз здійснюють мовлення, 158 залишилися без місця в мультиплексах. Серед них 98 місцевих мовників навіть не брали участі в конкурсі Нацради через високі ціни на послуги оператора. Зовнішні зміни у технічному та правовому полі підштовхують телекомпанії змінювати і власні вектори розвитку, що передбачає використання моделей: «традиційний шлях», «шлях консорціуму», «новаторський шлях». Для каналів, що використовують «новаторський шлях» розвитку спільними стають такі ознаки: 40-70 % ефіру будується на online-мовленні; близько 70 % власного виробництва будується на студійних зйомках, переважна більшість програм – розмовна комунікація в студії; активно використовуються «прямі включення» з місця події за допомогою різноманітних технологій; серед жанрів телеканалу переважають life-show та аналітика, є й такі жанри, як концерт, виступ (телевізійна лекція), відео-арт; характерно активне залучення глядача в моделі «дія – дія»; використовуються мобільні відео, що насилаються глядачем телеканалу; активно використовується контент Інтернету, телеканал активно представлений у мережі (усі соцмережі, власний сайт, мобільне та Інтернет-мовлення); графічне оформлення стилізовано під інтерфейс веббраузера Інтернету. Разом із тим, новаторський підхід хоча й успішно демонструє збільшення кількості аудиторії в Інтернет-середовищі, не дає поки що приводу розглядати його як імовірний приклад для розвитку регіонального мовлення, скоріше як платформу для експериментального мовлення. Отже, для подальшої ефективної діяльності телеканалу необхідне його переформатування, враховуючи сучасні вимоги до регіональних телекомпаній, пов’язані з переглядом як штатного розпису, фінансування діяльності, професійності кадрів, так і з особливостями програмного контенту. Розвиток тематики контенту регіонального телеканалу, спираючись на досвід західних телекомпаній, повинен будуватися на інформаційному компоненті. Імовірним шляхом для покращення діяльності є збільшення кількості програм, що належать до інформаційного мовлення, використання результатів Інтернет-комунікації, прямі репортажі та мовлення в режимі online, що дозволить не тільки інтегрувати контент під сучасні вимоги до інформації, але й зменшити витрати на виробництво. На жаль, перехід українського телебачення з аналогового на цифрове викликав значні проблеми з покриттям, унаслідок чого певні райони (особливо в гірських районах) залишилися без телебачення, а деякі місцеві телеканали – без глядачів. Втім, прогнози стосовно перспектив місцевого телебачення залишаються оптимістичними.