0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Економічний розвиток Молдови та Валахії під протекторатом Туреччини XVIII ст. (ID:252341)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Історія
Сторінок: 30
Рік виконання: 2018
Вартість: 200
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ 1. Аграрний розвиток Молдови і Валахії …………………………….6 РОЗДІЛ 2. Розвиток ремесла, торгівлі та мануфактури виробництва…….13 РОЗДІЛ 3. Економічний розвиток Молдови і Валахії в 2 пол. XVIII ст.......19 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..24 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….……………25
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність теми. Економіка румунських держав в XVIII ст. зазнала складного шляху розвитку. З одного боку вона характеризується, як і в інших європейських країнах, подальшим збільшенням обсягу виробництва продуктів, а також структурними змінами у виробничій діяльності; з іншого ж – внутрішня нестабільність, османський економічний гніт, часті війни зумовили уповільнений темп розвитку, а в деякі періоди відзначається стагнація і навіть занепад. Сільське господарство і скотарство залишаються переважаючими для місцевих жителів. Вирощуються традиційні культури і певний розвиток відзначається в виноградарстві, вирощуванні овочів, фруктів, тютюнництво. Незважаючи на ці структурні зміни, в сільському господарстві князівств особливого прогресу не спостерігається. Оброблювані площі через часті воєн не збільшуються. Знаряддя праці та сільськогосподарська техніка залишаються на рівні, успадкованому від попереднього періоду. Скотарство залишається одним з основних галузей економіки. Його стабільність пояснюється зростанням попиту на зовнішньому ринку. Однак і в розвитку цієї галузі не спостерігається значного прогресу з огляду на турецькій торгової монополії на продукцію скотарства. Експлуатація корисних копалин в Валахії та Молдові залишилася на колишньому рівні, і навіть зменшилася. Відсутність стимулів і капітальних вкладень зумовили стагнацію і в цій галузі. У Трансільванії видобуток корисних копалин розвивалася завдяки інвестиціям і прямий контроль влади. Перераховані вище фактори, а також демографічний спад, неможливість проведення протекціоністської митної політики в умовах значного приросту імпортованих товарів, відсутність коштів і слабкість внутрішнього ринку зумовили стагнацію сільського життя в князівствах. Ремесла залишаються організаційно в рамках цехів, а на нечисленних мануфактурах більше використовувалася праця кріпаків, ніж вільнонайманих робітників. Внутрішня торгівля дещо зросла, в той час як зовнішня в умовах турецької монополії, низькі закупівельні ціни на зерно і худобу і численних мит залишилася на колишньому рівні. Хоча, за період з 1774 по 1821 рр. внаслідок проведення деяких соціальних реформ і появи стимулів для підвищення продуктивності праці, темпи розвитку румунських держав дещо збільшилися Тому дослідження специфіки економічного розвитку Валахії та Молдови в епоху фанаріотів, а також гальмування генезису капіталізму поряд із економічним становлення середнього класу цих земель є актуальною історичною та економічною проблемою. Об’єкт дослідження економічний розвиток Молдови та Валахії, а предмет дослідження – виступає та економічна історія Молдови та Валахії у XVIIІ ст. під протекторатом Туреччини. Метою даної роботи є дослідити загальні закономірності та особливості економічного розвитку Молдови і Валахії протягом XVIIІ ст. Виходячи з мети дослідження нами були поставлені такі завдання: – розглянути аграрний розвиток Молдови та Валахії; – проаналізувати особливості розвитку ремесла, торгівлі та мануфактури виробництва; – дати характеристику економічному розвитку Молдови та Валахії у 2 пол. XVIII ст. Методологічні засади є принципи історизму, систем¬ності та об’єктивності в підході до висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел та наукової літератури. Хронологічні рамки охоплюють XVIIІ ст. – період піднесення економічного розвитку Молдови та Валахії під протекторатом Туреччини. Територіальні межі дослідження стосуються земель, що належали Валахії та Молдови вказаного періоду та території з якими їх зв’язували торгівельні відносини. Джерельною базою курсової роботи є опубліковані видання збірки джерел, які дають змогу більш глибше розкрити дану проблему та зрозуміти особливості економічного розвитку Дунайських князівств у XVIII ст. Особливо слід відмітити “ОписуМолдавії” Д. Кантемира та “Літопису Землі Молдавської” І. Некулче, в яких детально описується реалії епохи фанаріотів. Історіографія по даній проблематиці представлена колом наукових статей і монографічних видань. Основні дослідження, можна поділити за розділами. Щодо першого розділу, де розглядається аграрний розвиток Молдови та Валахії під протекторатом Туреччини 1 пол. XVIII ст. слід відзначити праці П. Совєтова “Исследования по истории феодализма в Молдавии”, Д. Драгнєва “Сельское хозяйство феодальной Молдавии (конец XVII –XIX в.)” та Ф. Грекула “Аграрные отношения в Молдавии в XVI–XVIIІ в.”. У другому розділі розглядається розвиток ремесла, торгівлі та мануфактурного виробництва вказаного періоду. Слід відзначити праці “История Румынии” під редакцією М. Роллера, “Молдавия эпохи феодализма” М. Мохова та “Развития феодализма и крестьяне Молдавии” П. Совєтова, де глибоко досліджується ця проблематика. У третьому розділі прослідковуюється економічний розвиток Дунайських князівств у 2 пол. XVIII ст. та суспільні зміни. Досить цікаві оцінки вказаного періоду дають дослідники Л. Семьонова “Княжества Валахия и Молдавия. Конец XIV – начала XIX в.”, П. Патаітеску “История румын” та І.-А. Поп та І. Боллован у “ Истории Румынии”. Наукова новизна курсової роботи визначається у комплексному досліджені економічного розвитку Валахії та Молдови під протекторатом Туреччини XVIII ст. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його фактологічний матеріал, основні положення, результати і висновки можуть залучатися при читанні загальних та спеціальних лекційних курсів у вищих навчальних закладах. Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Розділ 1. Аграрний розвиток Молдови і Валахії Мирний договір, підписаний в Карловичах (1699 р.), затвердив нову розстановку сил в Європі і встановив межі між Османської і Габсбурзької імперіями. волоський господар за умовами миру отримав статус, аналогічний тому, що раніше мали князі Трансільванії. Обидві великі держави потребували господаря, якому могли довіряти, а Костянтин Бринковяну умів пристосовуватися до нових правил політичної гри і вдаватися, коли потрібно, до самостійно держав, зокрема Росії.. Початок російсько-турецької війни в 1710 р, а також поразки російсько-молдавських військ в битві при Стені-Лешті на Пруті в 1711 р. поставили Бринковяну в скрутне становище. Перемога Османської імперії в 1711 р. привела до зміни ставлення Порти до господаря. Маючи на руках звинувачення на адресу господаря з боку Кантакузіно, османи все неприязно ставиться до дипломатичній грі, яку вів Бринковяну. Позбавлений влади 14 березня 1714 р. господар був відправлений з родиною в Стамбул, а його величезні маєтки конфісковані. 14 серпня 1714 р. він і його чотири сина були обезголовлені в присутності султана в Семібашенний замку. Ця подія вразило сучасників [15, с. 343]. В історії Валахії і Молдови почався новий період, господарів-фанаріотів (греків, вихідців з константинопольського кварталу Фанар), який був підготовлений всім попереднім політичного розвитком, коли в румунських князівствах селилися багато чисельні представники середземноморського світу, а Порта призначала чужинців на престол, скорочуючи терміни їх правління до двох або трьох років [15, c. 344]. Фанаріоти стали інструментами османської влади в Молдавії та Валахії, що дозволяли здійснювати контроль над князівствами без формального скасування їх внутрішньої автономії. Рішення Порти грунтувалося на старовинною традицією османсько-фанаріотської угоди, закріпленого в новій політичній обстановці висуненням на авансцену найбільш активних і впливових елементів, що зв’язали свою долю з імперією [29].