Постать Миколи Міхновського в історії України (ID:267023)

Вступ Одним із найперших українських політичних діячів, що розпочали свою політичну роботу на зламі ХІХ і ХХ століть і спромоглися сформулювати власну цілісну систему державно-правових поглядів, був Микола Іванович Міхновський (1873-1924 рр.). Політик, практикуючий юрист, випускник Імператорського університету святого Володимира, співзасновник Революційної української і Народної української партій, один з перших в Російській імперії теоретик ідеї української політичної самостійності, засновник ідеології модерного українського націоналізму, творець одного з перших проектів конституції майбутньої української держави, організатор української армії в 1917 р., людина, через усе життя якої червоною ниткою проходила ідея боротьби за самостійність українського народу, Микола Міхновський залишив теоретичні праці у яких чітко проглядається його бачення правових основ української державності. Міхновський стояв біля витоків правового обґрунтування ідеї незалежної української держави (на відміну від історико-етнографічного обґрунтування, яке висували інші українські політики в Російській імперії, обстоюючи вимогу українського автономізму), а створений ним уже понад сто років тому проект Конституції у багатьох своїх положеннях не застарів ще й сьогодні. Особливо актуальним є дослідження постаті М.Міхновського в історії України на сьогоднішній день, адже Україна відмічає сторіччя Національно-визвольної революції 1917-1921 рр., а М.Міхновський був одним із найвидатніших діячів революції, залишивши значний слід в історії Української держави. Список використаної літератури: 1. Виздрик В. С. Роль Миколи Міхновського у формуванні ідеології українського організованого націоналізму / В. С. Виздрик // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". – 2008. – № 634 : Держава та армія. – С. 31–36. 2. Геращенко Т.С. Микола Міхновський у спогадах і оцінках його сучасників //Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 2000. – Вип. IX. –С. 54-70. 3. Дорот І. Трансформації націоналістичної ідеології в першій половині ХХ ст. / І. Дорот // Український історичний журнал. – К., 2001. – № 6. – С. 110. 4. Дорошенко Д. Мої Спомини про Давне Минуле (1901-1914 роки). Дорошенко Д.– Вінніпег, Мантібора: Видавнича спілка Тризуб, 1949. – 167 с. 5. Коллард Ю. Спогади юначих днів: 1897-1906. Коллард Ю. – Торонто: Срібна сурма, 1972. – 209 с. 6. Мірчук П. Микола Міхновський. Апостол Української держави/ Мірчук П. – Філадельфія: Товариство студіюючої молоді ім. М. Міхновського, 1960. – 136 с. 7. Міхновський М. Самостійна Україна / М. Міхновський. – К.: Діокор, 2002. – 80 с. 8. Совачева Г. Спомини про Миколу Міхновського // Молода нація. – № 2. – 2003. – С. 227. 9. Стовба О. Матеріали до історії роду Міхновських // Український історик – 1983. – № 2. – С. 74-92. 10. Шамрай В. Генезис правового світогляду Миколи Міхновського / В. Шамрай // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2010. – Вип. 83. – С. 40-43 11. Шемет С. До історії української демократично-хліборобської партії Шемет С. // Хліборобська Україна. – Кн. І. – Відень, 1920. – С. 73-74.