Зразок роботи
Вступ
Курсова робота присвячена аналізу зовнішньої політики США в період демократичної та республіканської адміністрацій. Післярозпаду Радянського Союзу, коли США стали єдиною наддержавою, американське керівництво дійшло висновку, що саме вони стали «переможцями» у «холодній війні». На основі цього було взято курс на закріплення наслідківтак званої «перемоги», збереження і посилення безумовного американського лідерства,принаймні у найближчі десятиліття.
Актуальність дослідження.Мета зовнішньої політики США полягаєу збереженні та зміцненні свого привілейованого становища за допомогою вже відкрито оголошеної світової гегемонії. Для її досягнення у вигляді основної зброї використовується економічний потенціал, в тому числі для підкупу і фінансування «потрібних» політичних сил. У цьому її величезна сила, яка створює новий тип всесвітнього панування. Американська гегемонія передбачає надання вирішального впливу, але, на відміну від імперій у минулому, нездійснення безпосереднього управління, так як воно вже не потрібно при такому глобальному фінансовому механізмі, а через складну систему союзів і коаліцій, створювану за допомогою фінансово-економічних важелів. Така м'яка гегемонія нового типустає схожою на жорстку і навіть у воєнних акціях лише тоді, коли хтось ухиляється від добровільного підпорядкування. Порівняльний аналіз реальної лінії поведінки США у міжнародних справах саме пост біполярних років дозволяє зробити деякі висновки щодо засобів і методів, за допомогою яких Вашингтон мав намір домагатися закріплення своєї світової гегемонії. Вимальовуються три основних напрямки або фактори зовнішньої політики США: модернізація військової потужності, використання інформаційно-технологічної переваги, застосування фінансово-економічного впливу (макроекономічний вплив та санкції). Також існує ще одна тенденція у зв’язку із впровадженням високих технологій у військову справу в США. Цей процес технологічного розвитку, розширюючи бойові можливостіамериканських військ з проведення операцій у різних районах світу, одночасно знижує військову значущість спілок і союзників, включаючи НАТО. Це не значить, що в найближчому майбутньому США відмовляться від своїх союзів. У будь-якому разі альянс НАТО, зберігає найважливіше значення для Вашингтона з точки зору американської участі в європейських справах і, відповідно, ефективного впливу на Європу. Він також важливий для США як «запас» на випадок виникнення в світі великих і затяжних конфліктів. У результаті можна прослідковувати, що надалі Вашингтон менше враховує думки своїх союзників при ухваленні рішень щодо проведення будь-яких акцій, включаючи військові, у різних регіонах планети для реалізації своїх претензій на глобальне лідерство. Можна бути впевненими, що Америка продовжує доводити свою перевагу перед іншими країнами і робить впевнені кроки для демонстрації переваги над Євразійським континентом. Нині геополітична та зовнішньополітична стратегії США грунтуються на стратегічних союзах, блоках, базах, що охоплюють увесь світ, у контролі над лідерами, стежать за тенденціями та прийняттям превентивних заходів. США як супердержава демонструє світові тотальну міць, що викликає деяке відчуття страху та занепокоєння за свою незалежність у багатьох народів. Стикаючись з самовпевненністю американців менш розвинуті нації мають різну поведінку: одні мовчки терплять верховенство, інші висловлюють протест, треті висловлюють надію назміни у міжнародній обстановці, четверті сподіваються на Милість Бога і так далі. На великій світовій «сцені» триває боротьба за світове панування. Головними фігурантами у Євроазіському просторі виступають Росія, Німеччина, Франція, Великобританія та Китай. Ці великі держави зі значними зовнішньополітичними амбіціями мають власну геостратегію, і їхні інтереси не раз стикалися з інтересами США. Американська могутність в Європі та частині Азії має покласти кінець амбіціям інших країн, щодо світового панування. Євразія, що займає провідне становище у світі і володіє 80% світових запасів енергоресурсів є головною геополітичною ціллю Америки. І отже звідси можемо зробити висновок, що всі дії попередніх і майбутніх урядів США мають і продовжують свою ідею світового лідерства. І тому тільки дослідивши і розібравши концепцію зовнішньої політики США, особливо в роки після «холодної війни», людство принаймні зможе передбачити дії США, а то й навіть запобігти гегемонічним настроям країни. Об’єктом даного дослідження єсучасний стан міжнародних відносин, в яких зовнішня політика США виступає в якості важливого системоутворюючого чинника.
Предметом дослідження є зовнішня політика США за часів президентства Б.Клінтона і Дж. Буша-молодшого.
Хронологічні рамки роботи: 1993 -2009 рр.
Мета. Порівняти характерні риси зовнішньої політики демократичної та республіканської адміністрацій.
Для досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі завдання:- огляд зовнішньополітичних відносин між Росією і США у період з 1993р. по 2001р. -характеристика близькосхідної політики демократичної та республіканської адміністрацій. - дослідження стану співпраці ЄС із США в часи президентства Б.Клінтона та Дж.Буша молодшого.
Характеристика літератури та джерел.Серед літератури з даної тематики виділяється рядробіт, що представляють найбільший інтерес в розумінні соціально-економічних і військово-політичних взаємин між Європейським Союзом та США, а саме праця Гаврикова Д. «Европейский союз как территория противоречий. Мировая экономика и международные отношения», робота Кобринської І. Я. «Политика США в Центральной и Восточной Европе», праця Коварського Н. «Особливості підходів ЄС і США до забезпечення безпеки».Дані роботи мають великий фактологічний матеріал, глибоке теоретичне і аналітичне дослідження в сфері протистояння США розвитку тероризму на Близькому Сході: Братерський М.В.«Политика США в отношении стран «оси зла»», Рижков М.М.«Аналітична оцінка зовнішньої політики Дж. Буша молодшого. Актуальні проблеми міжнародних відносин». Праці Беляєва В. «Между Москвой и Вашингтоном» та Зевелева І.А., Троїцького М.А. «Сила і вплив в американо-російських відносинах.» мають досить широкий спектр прикладів зв'язків США з Росією і носять в якійсь мірі аналітичний характер.В роботі були використані лише американські джерела, а саме «Iran-IraqArmsNon-ProliferationActof 1992, H.R. 5006» та «IranNuclearContractWithRussiaIsDue. NewYorkTime. – 1995. – 8 Jan».Використано американські, російські та українські періодичні видання за для якнайкращого дослідження теми та аналізу позицій авторів різних країн. Також була використана література російських та українських політологів, професорів. За структуроюробота складається зі вступу, трьох розділів, висновківта списку використаних джерел та літератури.
Магістр