Зразок роботи
ВСТУП
Характеризуючи сьогоднішній стан розвитку суспільства, слід зазначити, що соціальний захист відіграє чи не найважливішу роль у забезпеченні добробуту громадян, працівників, їх сімей та усього суспільства загалом. Право соціального захисту посідає важливе місце серед інших соціально-економічних прав людини і є одним із засобів досягнення злагоди, сприяє соціальному миру, а також участі в житті суспільства всіх соціальних груп населення. Воно є невід’ємною частиною соціальної політики держави та уряду і відіграє суттєву роль у недопущенні зниження рівня життя населення.
За цих умов протягом останнього десятиліття відбувається активне реформування усіх форм соціального захисту населення, яке спрямоване на зменшення частки державного фінансування на користь загальнообов’язкового державного та приватного соціального страхування. Визнання України соціальною державою (ст. 1 Конституції України), а також загострення соціальних проблем у зв’язку з переходом до ринкової економіки зумовили актуальність пошуку оптимальної системи державних засобів забезпечення соціальних прав людини і громадянина в Україні. В результаті цього було спричинена поява низки спеціальних термінів та понять, таких як «соціальна політика», «соціальний захист», «соціальне забезпечення», тощо. Усе загалом обумовило появу права соціального захисту в якості самостійної галузі права України. У зв’язку з цим неможливо досконало зрозуміти та усвідомити сучасну державну модель соціального захисту населення, не ознайомившись з історією розвитку становлення права соціального захисту як самостійної галузі права.
Актуальність даної теми дослідження полягає і в тому, що сьогодні все частіше науковці, політичні діячі, державні службовці обговорюють проблеми соціального захисту населення, що виникли на фоні економічної кризи та демографічних процесів та супроводжуються зменшенням кількості працездатних осіб, недостатністю фінансування соціальних заходів, збільшенням питомої ваги людей похилого віку та пропонують свої шляхи вирішенням зазначених проблем. Проте, реформування системи соціального захисту населення, яке було спрямоване на збільшення частки фінансування із усіх рівнів бюджету, так і не призвело до покращення ситуації в економіці та поліпшення життя населення. З огляду на це, актуальність розгляду історичного генезису становлення права соціального захисту як самостійної галузі права лише підтверджує свою важливість.
Об’єктом дослідження є правові відносини, що об’єктивно складаються в процесі реалізації конституційного права на соціальний захист.
Предметом дослідження є норми права, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захист громадян України, методи нормативно-правового регулювання цих відносин.
Метою роботи є проведення загальнотеоретичної характеристики історичного генезису становлення права соціального захисту як самостійної галузі права.
Завданнями дослідження є:
- Виділення основних етапів розвитку права соціального захисту;
- Аналіз сутності конституційного права громадян на соціальний захист;
- Проведення співвідношення права соціального захисту та права соціального забезпечення;
- Характеристика принципів, завдань, функцій права соціального захисту;
- Аналіз проблем сучасного стану розвитку права соціального захисту як галузі права;
- Визначення основних шляхів оптимізації права соціального захисту на основі дослідження зарубіжного досвіду.
Мeтoдoлoгiчну ocнoву рoбoти становить широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів пізнання правових, соціально-економічних процесів і явищ. Основним серед них є загальнонауковий діалектичний метод, за допомогою якого визначалася сутність соціального захисту та його значення для суспільства в сучасних умовах. Вибір і використання конкретних методів дослідження залежали від складності й особливостей окремої досліджуваної проблеми. Зокрема, при аналізі теоретичних праць і визначенні ключових понять роботи застосовувалися категорії і прийоми формальної логіки (поняття, визначення, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо); порівняльно-правовий – для співставлення норм права вітчизняного законодавства, що закріплюють право соціального захисту та реалізацію права на соціальний захист, з правовими нормами інших держав; системний – при дослідженні системних зв’язків між нормативними правовими актами та їх приписами, визначенні прозорої та дієвої системи соціального захисту. Також застосовувалися методи семантичного аналізу, тлумачення та порівняння окремих категорій і правових норм, що сприяло виявленню прогалин та інших недоліків у чинному соціальному законодавстві, наданню пропозицій щодо його вдосконалення.
Для нaлeжнoгo викoнaння рoбoти булa викoриcтaнa icтoричнa, юридичнa тa нoрмaтивнa лiтeрaтурa. Ceрeд дocлiждeних рoбiт нa цю тeму можна назвати рoбoти науковців В. С. Андрєєва, В. А. Аралова, К. С. Батигіна, М. Д. Бойка, Н. Б. Болотіної, М. О. Буянова, В. С. Венедиктова, С. Ю. Головина, К. Н. Гусова, М. Л. Захарова, М. І. Іншина, А. В. Левшина, О. Є. Мачульскої, С. М. При липка, Н. М. Стаховської, Б. І. Cташківа, Е. Г. Тучкова, В. Ш. Шайхатдинова, А. Г. Ягодка та ін. Однак, зазначені вчені у більшості своїх роботах приділяли увагу дослідженню теоретичних засад та історичним витокам соціального захисту населення загалом. Натомість недостатньо висвітленими залишаються тема щодо становлення та розвитку права соціального захисту в Україні як самостійної галузі права, дослідженню чому і присвячена магістерська робота.
Магістр