Виробничий кооператив як учасник господарських відносин (ID:110871)

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ВИРОБНИЧОГО КООПЕРАТИВУ 1.1. Становлення та розвиток інституту виробничого кооперативу Відповідно до ст. 1 Закону України «Про кооперацію» - Кооперація є системою кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів [6, ст. 1]. Дане розуміння є особливо цінним, враховуючи те, що Основним Законом України закріплено низку соціально-економічних прав людини, які являють собою можливості особистості реалізувати свої здібності й одержувати кошти для свого існування, беручи участь у виробництві благ [1, ст. 41-48]. Отож, з усією впевненістю можна стверджувати, що головне значення кооперації полягає в тому, що вона забезпечує відповідне підґрунтя для реалізації соціально-економічних прав людини і громадянина. Загалом, термін «кооперація», який у перекладі з латинської означає співробітництво, спільну діяльність, увів до обороту один з родоначальників кооперативної теорії Роберт Оуен ще на початку ХІХ ст. Кооперацію як економічне явище розглядають як форму організації праці, виробництва, що являє собою підприємство, добровільне об’єднання деяких суб’єктів, як кооперацію виробництва в масштабах національної економіки. Кооперування праці у найпростіших формах відомо людству з початку своєї історії. Кооперативи ж як самостійні організації, які мають специфічні риси й ознаки, почали виникати набагато пізніше. Історики зафіксували, що в 1761 р. в с. Фенуїк (Шотландія) 12 працівників-ткачів створили перший в Англії споживчий кооператив. Услід за цим виникло подібне товариство кравців. І лише майже через 100 років – у 1844 р. в англійському промисловому місті Рочделе виникає «товариство справедливих рочдельських піонерів», яке вважають класичним зразком споживчого кооперативу [83, c. 23]. Його створили жителі міста Рочделе, щоб якимось чином протистояти торговцям, які в гонитві за прибутком завищували ціни на товар, при цьому не піклуючись ні про його асортимент, ні про якість. Члени кооперативу самі закуповували оптом товари та здійснювали його реалізацію. Що стосувалося товару, то він закуповувався в асортименті та кількості, необхідній для міста, а ціни утримувалися на рівні, який був не нижче ринкового. Різниця між закупівельними і ринковими цінами становила прибуток кооперативу. Так, М. М. Бурбика зазначає думку А. Д. Криворака, згідно якої, приклад рочдельців виявився «заразливим» і число кооперативів стало множитися. Духовним центром споживчої кооперації став «кооперативний союз», який виник в 1869 році і займався пропагандою кооперативних ідей. До початку XIX ст. кооперативний рух став настільки масовим, що, наприклад, в Англії споживчі кооперативи охопили четверту частину населення і мали мільярдний оборот [17, c. 44].