Зразок роботи
Слово «правозастосування» є складним, воно утворилося в результаті об’єднання двох коренів (право та застосування).
Теоретико-правові аспекти правозастосування стали об’єктом особливих досліджень сучасних як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. На загальнотеоретичному рівні питання правозастосування розглядались у роботах таких науковців, як П. Рабінович, А. Алексєєв, М. Кельман, О. Скакун та інші. Безпосередню увагу правозастосовчій діяльності приділили такі дослідники, як
В. Лазарєв, П. Недбайло, І. Дюрягін, В. Юсупов та ін. Окремі аспекти правозастосування висвітлені в дисертаційних дослідженнях Д. Бочарова, М. Гнатюк, В. Думи, О. Уварової та ін.
Вказані науковці неодноразово дискутували з приводу поняття та ознак правозастосування, його форм, вимог, які до нього ставляться, стадій, функцій, результатів правозастосування.
Переважна більшість наукових дефініцій, що стосуються до поняття “правозастосовча діяльність”, є комплексними, тобто такими, що поєднують ознаки широко використовуваних у правовій доктрині визначень через рід і видову ознаку та операціональних визначень. Родовим поняттям при визначенні поняття “правозастосовча діяльність” зазвичай виступає поняття, що може бути позначене словосполученням “діяльність компетентних суб’єктів” у незначних його варіаціях, як от: “діяльність державних органів” (П. М. Галанза, І. Є. Фарбер, М. П. Хангалов), “діяльність державних органів (посадових осіб) та уповноважених на те органів громадськості” (Ю. Н. Бро, Є. В. Додін, І. Я. Дюрягін), “діяльність державних органів, громадських організацій, а за державним уповноваженням – і громадян” (В. В. Лазарев, П. О. Недбайло) тощо. Видається, що всі названі тут суб’єкти входять до обсягу поняття “компетентний суб’єкт”, оскільки в ролі правозастосувачів можуть виступати лише за державним уповноваженням і виключно в межах установленої компетенції (обсягу повноважень). Що ж до видових ознак правозастосовчої діяльності як діяльності компетентних суб’єктів, то найчастіше згадуються її складність;
Магістр