Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституцією України закріплено, що земля є основним національним багатством нашої держави і підпадає під дію особливої охорони та захисту від зовнішніх негативних наслідків природнього та людського втручання в її процеси. Земельний кодекс України виділяє всього дев’ять категорій земель, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення.
Правове регулювання земель сільськогосподарського призначення складається з Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про особисте селянське господарство», «Про фермерське господарство», «Про землеустрій», «Про оренду земель» і т.д. Ці закони та кодекси встановлюють правовий режим цієї категорії земель, порядок користування, охорони, збереження, відтворення, порядок набуття та припинення права власності на ці землі, а також питання щодо оренди земель сільськогосподарського призначення.
Землі сільськогосподарського призначення мають величезну економічну цінність, оскільки є джерелом отримання прибутку внаслідок проведення господарства на цих землях.
Встановлення правового режиму земель сільськогосподарського призначення є надзвичайно важливим завданням в розрізі сьогоднішньої ситуації, коли збільшуються кількість порушених земель, скорочення сільськогосподарських угідь, значного погіршення ґрунтових показників земель, їх деградації і т.д. У зв’язку з чим, правовий режим земель сільськогосподарського призначення буде сприяти збереженню ґрунтових показників цих земель, недопущення виведення цих земель із обігу, сприяння підвищенню родючості цих земель у поєднанні з найбільш ефективним використанням у господарстві.
Однією з форм набуття права користування на землю сільськогосподарського призначення є оренда землі. Використання цього механізму набуття права користування на землю сільськогосподарського призначення реалізується через укладання договору оренди землі.
Відносини щодо оренди земель сільськогосподарського призначення найбільш детально врегульовано Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду земель».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду землі», під орендою землі розуміється строкове платне володіння та користування землею, для провадження підприємницькою діяльністю орендарем, що оформлюється відповідним договором. Сторонами цього договору є орендодавець (земельна ділянка знаходиться в його володінні) та орендар (землекористувач).
Закон України «Про оренду земель» дає визначення поняттю оренди землі та договору оренди; перелік тих, хто може бути орендарем та орендодавцем, істотні умови договору; форма договору; порядок укладання та строк дії договору; орендна плата; права та обов’язки орендаря і орендодавця та порядок припинення, зміни, розірвання та поновлення договору оренди землі.
Метою дослідження є визначення правового режиму земель сільськогосподарського призначення, розкриття особливостей відносин щодо оренди земель сільськогосподарського призначення.
Для досягнення мети дослідження, поставлені наступні завдання:
- проаналізувати законодавство, що встановлює правовий режим земель сільськогосподарського призначення;
- проаналізувати законодавство, що регулює відносини щодо оренди земель сільськогосподарського призначення;
- розкрити поняття та особливості орендних правовідносин щодо земель сільськогосподарського призначення;
- визначити істотні умови договору оренди, суб’єктний склад та інші умови.
Предметом даного дослідження є нормативно-правові акти, що встановлюють правовий режим земель сільськогосподарського призначення та орендні відносини с приводу цих земель.
У ході даного дослідження, використовувались наступні методи:
- порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні;
- загальнонауковий - синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження;
- діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій;
- метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
Магістр