Зразок роботи
1. Еволюція розвитку політичних інститутів у Франції
У післявоєнні роки Франція пройшла два етапи в своєму конституційному розвитку. Перший етап 1946-1958р.р.-період Четвертої республіки - характеризувався спочатку широким демократичним підйомом після Другої світової війни, який привів до прийняття найбільш демократичної конституції за всю історію країни. Після вступу в силу основного закону 1946р. Фактично встановлений політичний режим став суперечити формальним положенням цього акту. Перехід до П'ятої республіки став логічним завершенням подій і відображенням нового співвідношення політичних сил.
Події в Алжирі і загроза громадянської війни в самій Франції сприяли прийняттю парламентом 1 червня 1958 року закону про наділення генерала Ш. де Голля повноваженнями по розробці конституції. Делегований спосіб створення конституції суперечив основним французьким традиціям розробки основного закону, всі республіканські конституції країни розроблялись парламентськими установами. Після розробки проекту співробітниками Ш. де Голля, обговорення в Консультативному конституційному комітеті і на Раді Міністрів конституція була передана на референдум і затверджена на ньому 28 жовтня 1958 року. Цей акт поклав початок періоду П'ятої республіки, вона стала 17-ою з 1789 року і основним законом 22-го по рахунку політичного режиму в країні [9, с. 46].
Конституція Франції 1958 року уперше визначила (ст. 4) роль політичних партій і угруповань, які активно впливають на політичне життя країни і сприяють вираженню думок у ході виборів [8, с. 49].
Для Франції завжди був характерним політичний плюралізм. В країні дія декілька десятків політичних партій, вони виникають на політичній арені, занепадають, зникають, зливаються, блокуються, змінюють орієнтацію і назви. На відміну від інших країн партії у Франції не володіють будь-якими специфічними юридичними ознаками, які б відрізняли їх від інших асоціацій і об'єднань. Правове становище партій підпадає під загальний режим асоціацій. Партії утворюються вільно шляхом подачі декларації в адміністративні органи. Свобода утворення політичних партій визнана Конституційними зборами у рішенні від 16 липня 1976 року в якості "основного принципу, який признається законами Республіки". Вільне створення без будь-якого дозволу. Асоціації, в тому числі і партії, не зареєстровані у відповідності до встановленої процедури, не володіють якою-небудь юридичною правоздатністю, хоча при деяких надзвичайних обставинах така правоздатність визнається судовими органами. Іншими словами, не зареєстровані асоціації по загальному праву не користуються правами юридичної особи.
Після багатьох скандалів декількома законами в 1988 і 1990 роках були введені обмеження на фінансування політичних партій зі сторони приватних осіб і норми про державну підтримку партій. Фінансування зі сторони держави розподіляється на дві частини: одна - для партій і політичних угрупувань, які виставили у Франції кандидатів по якнайменше 75 виборчих округах при виборах Національних зборів, і друга частина - фінансування партій і угрупувань, представлених в парламенті в залежності від чисельності їх фракцій [5, с. 48]. Контроль за фінансуванням покладений на Національну комісію за контролем рахунків по виборчій компанії і на виборах. У випадку, коли політична партія не опублікує свої фінансові звіти, то вона втрачає право на державну субсидію на наступний рік.
Магістр