Зразок роботи
ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
Підлітковий вік – це надзвичайно складний етап психічного розвитку. Це період переходу від дитинства до юності у фізичному, психологічному і соціальному відношеннях. Під час цього періоду в організмі підлітків відбуваються кількісні і якісні зміни, що зумовлюють розвиток статевого дозрівання. Яскраво виражається прагнення до самостійності, одна із форм поведінки дорослого.
Дорослішання – це процес поступового зростання від нижчого до більш високого рівня емоцій і почуттів. Це невпинне підвищення особистої відповідальності за себе, власні вчинки за творення свого життя взагалі.
У цей період відбувається перебудова образу „Я», змінюється ставлення до себе, у центрі уваги підлітка опиняється образ фізичного»Я», на новому рівні відбувається процеси ідентифікації. Великих змін набувають стосунки між батьками, дорослими. Батьки не розуміють дітей, і на грунті цього виникають суперечки, непорозуміння, конфлікти. Слід запевнити підлітків у тому, що шлях дорослішання тернистий і складний, і переважно залежить від особистої відповідальності за самовизначення, творення себе і стосунків з іншими людьми своєї і протилежної статі. Визначеність у стосунках дає змогу підняти як загальну культуру так і культуру міжособистісних стосунків.
Рівень колективного життя у підлітків значно вищий. Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для підлітка зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі.
Запрограмувати себе на всі випадки життя у руслі міжособистісних стосунків неможливо та й не потрібно. Найкраще завжди пам'ятати, що інші люди не менша цінність ніж сам підліток.
Досягнення розуміння та оволодіння підлітками умінням знаходити оптимальні способи міжособистісного спілкування, що створює у них емоційний підйом, настроює на мажорний лад, ведуть до доброзичливого ставлення до однолітків та дорослих.
Розуміючи значення розвитку спрямованості на інших людей Сухомлинський В.О. писав : «Умій відчувати поруч з собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ».
Сформована в підлітка спрямованість на партнера по міжособистісному спілкуванні сприяє його оптимізації та розширенню взаємодії.
Важливими аспектами у міжособистісному спілкуванні людей, поряд із спрямованістю на партнера є мислення, тобто здатність аналізувати вчинки людей, бачити за ними мотиви, які керують нею.
Щоб зробити міжособистісне спілкування більш ефективним підлітки повинні розвивати уяву, яка проявляється в умінні ставити себе на місце інших, адже у протилежному випадку спостерігається схильністю приписувати оточуючим свої власні стани, думки і наміри. У той же час є люди здатні проникати у внутрішній світ інших людей, ставити себе на їх місце.
Багато що в наших здібностях настроюватись на оточуючих людей і вибирати найбільш відповідний обставинам стиль поведінки залежить від нашого вміння на основі цього свідомо управляти своєю поведінкою в різноманітних ситуаціях міжособистісного спілкування.
Адже: «Хто не вивчав людини в самому собі, той ніколи не досягне глибокого знання людей».
Таким чином, вивчення даного питання приводить до перегляду традиційного підходу до проблеми міжособистісних відносин в онтогенезі, опосередкованого спільною груповою діяльністю дитини в конкретній соціальній ситуації розвитку.
Експериментальна робота проводилася на базі ЗОШ № 19 м. Рівне. Нами було здійснено діагностику учнів 7 А класу. На початковому етапі було здійснено соціометричне дослідження.
У класі виділяються підлітки з наступним статусом: «зірки» - 2 підлітки, «перевага» - 12 підлітків, «знехтувані» - 4 підлітки, «ізольовані» - 0.
«Рівень благополуччя взаємин» складає 50 %. Оскільки чисельник отриманого дробу переважає над знаменником, отже, «рівень благополуччя взаємин» в класі достатньо високий, що підтверджують і наші спостереження за стосунками учнів.
У класі немає ізольованих підлітків, тому «індекс ізоляції», що визначається співвідношенням ізольованих членів колективу, до загальної кількості учнів, дорівнює нулю, що також підтверджує високий «рівень благополуччя взаємин».
«Індекс групової згуртованості» дещо нижче за норму (0,6-0,7), його можна оцінити тільки як задовільний. Це пояснюється особливостями даного колективу: з що 18 учнів в цей клас протягом останніх двох років прийшли 6 чоловік, з них троє вчаться два роки, троє учнів – тільки перший рік; отже, часу для об'єднання колективу було недостатньо. Разом з тим, судячи по мотивах вибору, прагнення до співпраці у підлітків в наявності.
На наступному етапі нами було здійснено діагностику між особових стосунків за методикою Т.Лірі. Нами було складено дискограму для кожного досліджуваного.
Аналіз дискограм показав, що: 13 підлітків - з доброзичливим типом відношення, 5 підлітків - з агресивним типом відношення.
На наступному етапі дослідження нами було здійснено дослідження акцентуацій характеру досліджуваних підлітків.
Аналіз отриманих по акцентуації характеру даних показав, що в досліджуваній групі більшість підлітків проявляє акцентуацію по наступних чинниках: чинник Г - 13 підлітків, чинник З - 14 підлітків.
Порівняльний аналіз отриманих результатів показав, що, не зважаючи на те, що в групі є підлітки з явно вираженою агресією, завдяки тому, що для більшості досліджуваних підлітків притаманними є гіпертимні риси вдачі, агресивність в поведінці слабо впливає на характер взаємин.
Порівнявши дані по чиннику «авторитарність» і дані за шкалою З (афектність) нами було з'ясовано, що авторитарний тип відносин пов'язаний з проявом афектних рис вдачі, що і є причиною слабо розвинених міжособових відносин в класі.
Міжособові відносини в групі залежать від прояву особових рис вдачі, таких як дружелюбність, яка сприятливо впливає на клімат в колективі; також характерологічні, такі як гипертімність, допомагають вибудовувати сприятливий і, навпаки, авторитарний тип відносин, що заважає побудові сприятливих відносин, залежить від таких характерологічних рис особи, як афектність.
За результатами дослідження можна представити наступні рекомендації для даного підліткового колективу :
1. формувати навики організації ефективної міжособової взаємодії (ввічливе звернення, норми поведінки в нестандартних ситуаціях, надання підтримки і так далі); розвивати внутрішньогрупову взаємодію, міжособову чутливість до поведінки однокласників, розуміння комунікативних сигналів, що отримуються від учасників міжособової взаємодії; навчати правилам ефективної організації спільної роботи за допомогою забезпечення спільної діяльності на уроках (наприклад, до початку виконання роботи і по ходу її обговорювати і погоджувати плани, розподіляти обов'язки і так далі).
2. закріплювати навики організації ефективної міжособової взаємодії, формувати уміння розпізнавати свої емоційні стани і стани однокласників, орієнтуючись на вербальні і невербальні прояви; формувати уміння виявляти свої позитивні якості, а також позитивні якості однокласників; розвивати розуміння і терпимість щодо «слабких» сторін всіх учасників освітнього процесу.
Магістр