Зразок роботи
Вступ
Кожен з нас хоч раз у житті опинявся серед натовпу. Натовп – це короткочасне зібрання великої кількості людей, які перебувають у стані збудження, ейфорії, піднесення й об’єднані спільною метою.
До натовпу можуть входити люди різних вікових категорій та соціального статусу. Головне, що їх згуртовує – порив неконтрольованих почуттів, які перебувають у стані напруження. Натовп виникає у певних ситуаціях, коли є так званий «зовнішній збудник», фактор, який «розпалює» ті чи інші почуття.
Важливо, що поведінка в натовпі не несе жодного відбитку індивідуальності. Кожна окрема особистість зливається із загальною кількістю людей, втрачаючи своє первинне «Я». У такому випадку, можна говорити про ситуативність масової психології. Та чи інша поведінка виникає у чіткий, окремий відрізок часу та простору. Тут і зараз людина поводиться саме так під впливом емоцій та неконтрольованості. У іншій ситуації її вчинки й дії будуть абсолютно іншими.
Ще один важливий момент – увага. Представники натовпу – це люди, які діють для того, аби їх почули, побачили, розкритикували, похвалили тощо. Натовп проектує свої дії на досягнення результату будь-якою ціною. Якщо на мітингувальників не звернуть уваги, не приїде хоча би одна знімальна група з місцевого телеканалу – протест провалено.
«Якщо на натовп людей звертають увагу, можна вважати, що ціль досягнута. Так чи інакше, інформація про захід «розмножиться», громадськість зверне увагу на людей і їхні заклики. За декілька років, за умови постійності, акція набуде масштабності й популярності.
Якщо ж мова йде про разові зібрання – чим більше учасників, тим сильніший ефект. Тут все, звісно, повністю залежить від ідейного натхненника. Одна найменша помилка і запал натовпу зникає так само блискавично, як народився», – запевняє Оксана, активна учасниця багатьох громадських організацій та мітингів.
Народження натовпу відбувається швидко, окрилені спільною думкою, люди перетворюються у велику вибухонебезпечну силу. У цьому випадку будь-які заперечення чи відхилення від усталеного порядку окремої маси, вважаються недопустимими. В есе Дмитра Козярука знаходимо: «Сперечатися з натовпом марно – краще направити розумову енергію на питання про те, де краще відкрити позиції, а де – вийти з гри. Приєднавшись до нього, люди стають більш примітивними й націленими на дії, а не на роздуми. Адже натовп здатний відчувати тільки прості, але сильні почуття: жах, радість, тривогу, радість. Натовп постійно кидається в крайнощі: від страху – до веселощів, від паніки – до переможного «ура».
Магістр