Зміст
ЗМІСТ:
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи розміщення АПК і вирощування соняшника
1.1. Територіальна структура АПК
1.2. Особливості вирощування соняшнику
Розділ 2. Розміщення та ефективність вирощування соняшнику в Україні
2.1. Фактори розміщення
2.2. Ефективність вирощування соняшника
Розділ 3. Просторове розміщення вирощування соняшника
Розділ 4. Оптимізація розміщення вирощування соняшника в Україні
Розділ 5. Підвищення ролі олійного комплексу України в світовому економічному просторі
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Висновки
Сприят¬ливі зони для вирощування соняшнику охоплюють цент¬ральні області Лісостепу (Вінницьку, Черкаську, Полтав¬ську, Харківську) та північного Степу (Кіровоградську, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Луганську), північні райони Одеської, Миколаївської, Херсонської об¬ластей, південний регіон Криму.
У цих зонах найчастіше знаходяться за рівнем забезпе¬чення поживними речовинами найбільш родючі ґрунти для вирощування соняшнику — чорноземи звичайні, чор¬ноземи типові, лучні, опідзолені, темно-сірі ґрунти та інші.
На основі аналізу структурно-динамічних співвідношень виявлені основні проблеми олійного комплексу, серед яких найбільш гострими є: розрив господарських зв`язків; нестача сировинних ресурсів, високий рівень зношеності основних фондів, недосконала цінова і митно-тарифна політика.
З метою удосконалення регулювання діяльності олійного комплексу, покращання його конкурентних переваг поряд з реформуванням організаційної і управлінської структури та системи взаємодії комплексу та з регіонами в роботі обгрунтовані методи проведення робіт цих напрямах. Якісну перебудову структури і організації олійного комплексу пропонується здійснювати в таких стратегічних напрямах:
- подальший розвиток сировинної бази з зосередженням виробництва соняшнику в регіонах, які мають найбільш сприятливі природно-економічні умови, відповідний технологічний і кадровий потенціал;
- збереження і розвиток стійких позицій олійного комплексу на внутрішньому і зовнішніх ринках як стратегічно важливої для України галузі, джерела значних валютних надходжень;
- розвиток маркетингових досліджень, проведення поетапного аналізу ринків олійної продукції;
- упорядкування існуючого законодавства в частині захисту бізнесу і корпоративної діяльності від можливих ризиків, оскільки український ринок ще тільки наближається до світових принципів і норм.
З урахуванням загострення конкуренції на світових ринках стратегія підвищення конкурентоспроможності вітчизняного олійного комплексу має базуватися на формуванні дієздатних кластерів, до складу яких залучаються підприємства-лідери і технологічно пов`язані з ними спеціалізовані виробництва цієї чи суміжної галузі.
Магістр