Зразок роботи
Актуальність. Сучасний рівень розвитку спорту висуває підвищенні вимоги до якості підготовки спортсменів високого рівня. Слід зауважити, що функціонування створеної в Україні системи підготовки дзюдоїстів високої кваліфікації не в повній мірі відповідає вимогам ефективної багаторічної підготовки спортсменів до Олімпійських ігор та іншим великим офіційним змаганням.
Деякі переможці і призери юнацьких та юніорських Українських та міжнародних змагань не досягають вершин у спорті і під час переходу із категорії юніорів в категорію дорослих атлетів зупиняються у рості майстерності, а у більшості випадків закінчують активні занняття боротьбою [4,6,45,160]. Це одна сторона так званої проблеми недостатнього рівня результативності наших дзюдоїстів на змаганнях різних рівнів.
Інша проблема не менш важлива за першу – вимагає корінного удосконалення методики моделювання змагальної діяльності дзюдоїстів на етапі безпосередньої підготовки. Адже недостатній рівень педагогічної майстерності тренерів, недостатня кількість і різноплановість існуючої науково – методичної літератури, незручність її використання через обмеження можливостей виходу на технологічний рівень прийняття конкретних рішень – це всі ті фактори, які не дозволяють якісно вирішувати питання багаторічної підготовки атлетів, що у свою чергу призводить до зниження результативності виступу членів збірної команди України з боротьби дзюдо на міжнародній арені.
Уважно розглянувши останні наукові дослідження можна зробити висновок, що проблема удосконалення методики моделювання змагальної діяльності борців – дзюдоїстів на етапі безпосередньої підготовки є досить актуальною.
Популяризація боротьби дзюдо в Україні та за її межами, широкі можливості науки і техніки, дозволяють ретельно вивчити та дослідити особливості технічної майстерності лідируючих дзюдоїстів Світу таких, як: Х.Давтян, З.Кедалашвілі, С.Меджитов, Р.Кревчик, В.Греков, Д.Хадфі, Т.Ринер та інших і на основі отриманих експериментальних даних створити найбільш ефективні моделі змагальної діяльності дзюдоїстів на етапі безпосередньої підготовки.
У відповідності до теорії І.П.Павлова (1951 р.) [105], наукових світил таких, як: М.А.Бернштейн (1966 р.) [20], Н.М.Амосов (1968 р.) [7], П.К.Анохін (1980 р.) [8,9], Б.Ф.Скіпер [300], В.Волтер [174], В.П.Бізін (1987 р.) [22], та інш., розробляють та висувають різноманітні концепції навчання руховим діям, які лежать в основі особливостей формування змісту та об’єму техніки боротьби дзюдо, що у свою чергу широко використовується на етапі безпосередньої підготовки.
Основні положення багаторічного тренування борців – дзюдоїстів, його етапи та зміст, частково відображені в роботах: В.С.Ощепкова [145], А.А.Харлампієва (1965 р.) [139], H.Wolf (1983 р.) [166], Г.Туманяна (1989 р.) [134], Г.Арзютова (1995 р.) [159], Я.Коблева (1995 р.) [73], В.В.Лялько (1998 р.) [84] та інш.
У процесі управління руховими діями на різних етапах багаторічного тренування беруть участь рухова, зорова, слухова, тактильна вестибулярна та інші сенсорні системи, кожна з яких відіграє вагому роль в управлінні рухами (М.О.Бернштейн (1966 р.) [20,21], А.С.Батуев (1970 р.) [18], П.К.Анохін (1980 р.) [8,9], О.П.Желтоват (1987 р.) [56], Ю.В.Фомін (1997 р.) [162], С.А.Антоненко (2002 р.) [10] та інш.).
Таким чином питання розробки сучасної методики моделювання змагальної діяльності дзюдоїстів на етапі безпосередньої підготовки являються актуальними і вимагають ретельного дослідження та впровадження у навчально – тренувальний процес борців – дзюдоїстів.
Магістр