Досягнення вітчизняної лексикографії (ID:135802)

Висновок Проаналізувавши наукові джерела з досліджуваної проблеми, ми прийшли до наступного висновку. Лексикографія – галузь мовознавства, що займається укладанням словників різного типу й призначення і розв'язує теоретичні проблеми словникової роботи. Існує тісний зв'язок між лексикографією та іншими галузями мовознавства, передусім лексикологією. На шляху тривалого розвитку лексикографічної справи в Україні з'явилися найрізноманітніші словники, створення яких у кожному конкретному випадку диктується завданнями і призначенням того чи іншого лексикону. У нашому реферативному дослідженні названо перш за все етапні, оригінальні чи актуальні праці цієї галузі мовознавства, яка успішно розвивається, маючи на сьогодні такі підрозділи, як металексикографія, термінографія, синонімографія, фразеографія, комп'ютерна лексикографія, лексикографічна критика. Словники відображають культуру мови народу і сприяють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зокрема правил написання, вимови, добору слова. Найбільш поширені в Україні двомовні перекладні словники. Їх створення ґрунтується на багатих традиціях української лексикографії, відзначається безперервним удосконаленням, поглибленням наукового, мовного опрацювання. Однією з визначних праць української лексикографії є шеститомний «Українсько-російський словник», укладений колективом Інституту мовознавства імені О.О. Потебні і виданий у 1953-1963 рр. Цей словник є широким зібранням лексичних та фразеологічних скарбів сучасної української літературної мови. Опубліковані російсько-українські словники, які представляють термінологію багатьох галузей знань: гірничий, хімічний, фізичний, математичний, геологічний, гідротехнічний, технічний, ветеринарний, сільськогосподарський, а також крім російсько-українських і українсько-російських, видано також двомовні і багатомовні словники, які охоплюють й інші мови. Навіть короткий огляд сучасних перекладних словників, створених українськими лексикографами, свідчить про значну і глибоку інформативність цих видань, їх важливе практичне значення. Найвищим досягненням української лексикографії стало видання одинадцятитомного «Словника української мови» – першого тлумачного словника нашої мови, найповнішого й найбагатшого зібрання її лексики та фразеології. Словник був виданий протягом 1970-1980 рр., містить близько 135000 слів. Помітним явищем у розвитку української лексикографії стала поява словників, присвячених мові окремих письменників: «Словник мови Шевченка», «Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка» та ін. Автоматизовані лексикографічні бази у вигляді електронних словників зараз становлять невід'ємну частину систем машинного перекладу, інформаційного пошуку, редагування та правки текстів, а також обробки великих текстових масивів та їх зберігання як окремої задачі створення електронних бібліотек. Комп'ютерні словники на оптичних носіях дали змогу перекладачам, науковцям швидко знаходити будь-яку інформацію про слово таку, як переклад, орфографічну, граматичну інформацію, тлумачення тощо.