Зразок роботи
1.2. Обґрунтування доцільності проектування
1.2.1. Маркетингові дослідження ринку ресторанного господарства
На сучасному етапі розвитку м. Львові все частіше з’являються нові прекрасні житлові масиви, нові сучасні готелі, різні центри розваг та відпочинку. Разом з цим розвивається і ресторанне господарство.
Відкриваються нові заклади ресторанного господарства, які оснащені за останнім словом техніки та орієнтовані на задоволення потреби в якісному харчуванні та приємному відпочинку.
Метою даного проекту є створення комплексного закладу ресторанного господарства, у складі ресторану на 80 місць та готелю на 100 місць у місті Львові, для обслуговування жителів та гостей міста.
Для розміщення комплексного закладу ресторанного господарства обрано вул. Личаківську. Діяльність створеного закладу направлена на надання послуг у сфері ресторанного господарства для людей із середнім рівнем доходу.
Даний регіон розміщення закладу ресторанного господарства, що проектується, можна охарактеризувати як житлову зону міста у межах пішохідної доступності з урахуванням зупинок громадського транспорту і направлення пішохідних потоків.
Це місце має добру транспортну розв’язку, оскільки знаходиться в центрі міста.
Поруч з проектованим закладом знаходиться багато різноманітних магазинів, два філіали банків, загальноосвітня школа, офісні приміщення.
Вивчення контингенту потенційних споживачів
Щодо попиту та можливостей споживачів, вони є основою до розвитку, процвітання та прибутковості закладу.
З метою покращення організації роботи закладів ресторанного господарства, визначення попиту на ту чи іншу продукцію та послуги закладів проводимо сегментацію ринку за видом діяльності населення, яке проживає в районі.
...
Площа району, де планується побудувати комплексний заклад, становить 47 км2. У даному мікрорайоні міста Львова переважать 3–5 поверхові будівлі, отже, кількість мешкаючого населення становить 70000 чоловік. Кількість від’їжджаючого вдень населення району складає – 20000 чоловік, а прибулих – 30000. Отже, визначимо коефіцієнт внутрішньоміської міграції (Q) за формулою:
(1.1)
де N – кількість мешкаючого населення, чол.;
N1 – кількість від’їжджаючого вдень населення з району, чол.;
N2 – кількість прибулих вдень до району, чол.;
q – коефіцієнт, який характеризує співвідношення самодіяльного і несамодіяльного населення (самодіяльне – це населення працездатного віку (від 16 до 60 років), у середньому він становить 0,6.
Підставляємо дані у формулу:
Q = ((70000 – 20000+30000) *0,6)/70000 = 0,7
Для того, щоб визначити необхідну кількість місць в мережі закладів ресторанного господарства центрального мікрорайону міста користуємось наступною формулою:
(1.2)
де n – норматив місць на 1000 жителів, чол. для Чернівців він становить – 40.
Q – коефіцієнт внутрішньоміської міграції;
Підставивши дані у формулу ми отримаємо:
Ефективність роботи загальнодоступних закладів ресторанного господарства в місті Львові багато в чому залежить від регіональної структури мережі, тобто від правильного співвідношення в ній (за кількістю місць) ресторанів, кафе, барів, закусочних та ін.
...
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ТЕХНІЧНИЙ
2.1 Проектування виробничого процесу готелю
Архітектурно-планувальна характеристика готелю впливає на особливості обладнання закладу інженерно-технічними засобами — вагомий фактор безпеки проживання для гостей і роботи для персоналу. У великих готелях виникає необхідність додаткових заходів безпеки, зумовлених людськими, природними, технічними чинниками. Водночас архітектурно-планувальна організація готелів також зазнає впливу низки факторів, серед яких виокремлюють: історичний тип будівлі; місце у міській забудові; характер природного ландшафту; категорію готелю; економічні й етнічні особливості регіону.
Сучасні готелі побудовані здебільшого у XIX-XX ст., особливо інтенсивно їхнє будівництво здійснювалось після Другої світової війни. Розширення мережі готельних підприємств, у тому числі значних розмірів, зумовлювалось зростаючим значенням туризму, ділової активності, широким використанням нових технологій і матеріалів у будівництві, насамперед залізобетону.
Велика роль в архітектурно-планувальній організації готелів належить їхньому розташуванню у забудові — в центрі міста, на його околиці, поблизу визначних об'єктів міської інфраструктури (пам'ятки історії й архітектури, відомчих установ, закладів культури та ін.), у приміській чи парковій зоні відпочинку. Розташування готелю у центрі міста зумовлює необхідність органічної відповідності архітектурному ансамблю вулиці, площі, сусідніх будівель. Одночасно споруда готелю є основним архітектурним акцентом у забудові мікрорайону, вирізняється оригінальністю архітектури, що засвідчує престиж готельного комплексу.
...
2.1.2. Організація житлового поверху в готелі
Планування житлового поверху в готелях пов'язане з типом горизонтальних комунікацій (коридорів), які забезпечують функціональний зв'язок між приміщеннями поверху. Тип поверху визначає планувальну організацію житлових номерів і господарських приміщень, його економічність, можливість рекреаційного використання, планувальну організацію вертикальних комунікацій. Розрізняють коридорне, галерейне, секційне, комбіноване планування житлового поверху. Коридорне планування житлового поверху, типове у плануванні готелів, найпростіше і раціональне. У ньому розрізняють три варіанти конфігурації поверху — загальний протяжний коридор, два паралельних і периметральний (зімкнутий по периметру) загальний коридор. Один загальний коридор характерний двостороннім розташуванням номерів. Ширина такого поверху залежить від сезонного характеру діяльності закладу розміщення: для установ цілорічного функціонування ширина повинна бути не менше 1,8 м, сезонних — 1,6 м. Розташування сходового та ліфтового холу визначають довжиною коридору; якщо довжина коридору незначна, виділяють лише хол, розташований посередині його периметра. У готелях зі значною протяжністю корпусів необхідно проектувати декілька вертикальних комунікацій.
У плануванні житлового поверху з двома паралельними коридорами номери мають одностороннє розташування, між коридорами розташовані сходові й ліфтові холи, приміщення обслуговуючого персоналу. Найчастіше так планують за блокування двох житлових корпусів готелю.
Галерейне планування житлового поверху використовують у готелях з одностороннім розміщенням номерів, коли необхідна певна їхня орієнтація. Згідно з ним, збільшується протяжність житлового поверху, зменшується глибина житлового корпусу, скорочується площа номера до площі забудови житлового поверху. Найчастіше цю модель застосовують для закладів сезонного функціонування, а також у готелях атріумного типу, де галерея переважно розміщена з внутрішнього боку з виходом на атріум у вигляді балкона або по зовнішньому периметру споруди з орієнтуванням номерів на атріум.
Для секційної планувальної структури притаманне розташування житлових приміщень навколо вертикальних комунікацій — сходових і ліфтових холів, головно у житлових корпусах сезонних засобів розміщення. Насамперед у такій планувальній моделі проектують туристські бази, мотелі.
Комбінована планувальна структура житлового поверху поєднує водночас планування декількох попередніх форм його організації. Наприклад, можна використовувати коридорну та галерейну структури в ускладнених конфігураціях житлового поверху.
Магістр