Зразок роботи
ВСТУП
Епоха династії Тан ( 唐朝, táng cháo) (618 – 905) в історії Китаю була епохою політичного й економічного піднесення, зростання. У цей період зросла могутність і культурний вплив країни, об’єднаної під владою танських імператорів після багатьох віків занепаду і роздробленості на окремі, практично незалежні від центральної влади, князівства.
В історії розвитку китайської художньої літератури, зокрема поезії, епоха династії Тан також була епохою розквіту. Це переконливо доводить імператорське видання поетів зазначеної епохи, у якому представлено 2 200 поетів (серед них такі видатні автори, як Лі Бо (кит.: 李白; Lǐ Bái 701-762), Ду Фу (杜甫712—770 ), Ван Вей (кит. 王維 (друге ім’я Мо Цзи, 701 -761), Мін Хаожань (孟浩然 (689-740), Бо Цзюй-і (кит. 白居易, 772 — 846) та ін [17].
Танська поезія, це період (618-905), коли література виконувала також роль філософської та історичної науки. Розвиваючись протягом трьохсот років існування Танської держави, вона була поезією нових відкриттів у пізнанні світу, в художньому його усвідомленні, в розумінні можливостей і завдань людини у суспільстві. І вона не перестала бути живим організмом, з віками не перетворилася на літературну пам’ятку, лише для освоєння, вшанування і вивчення.
Вершиною літератури танського періоду вважається творчість двох поетів-товаришів – Лі Бо і Ду Фу. За своєю історичною роллю Лі Бо і Ду Фу дуже близькі один одному: обидва вони своєю творчістю прокладали шлях нової поезії – поезії китайського гуманізму.
Актуальність дослідження.
Танська доба китайської літератури позначена передусім бурхливим розвитком поетичних жанрів. Важливо простежити джерела художньої образності танської поезії, її розвиток у літературі дотанського періоду, розкрити глибину й своєрідність образів, пов’язану з ментальністю і первісним мисленням китайців, та відбити їхню специфіку. Дослідження найдавніших художніх образів китайської поезії зумовлює ретельний перегляд їх традиційного трактування китайськими та іноземними синологами, яке часто здійснювалось під тиском ортодоксальних догм і панівної ідеології. Дане дослідження заповнює прогалину в українському сходознавстві у вивченні далекосхідного регіону, а саме китайської літератури, її сприйняття та відображення засобами української мови.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на широкому матеріалі дослідження феномену танської поезії вперше визначено і проаналізовано глибинну сутність основних літературно-художніх образів, що побутують у поезії означеного періоду; визначено особливості генези найпоширеніших образів природи у контексті безперервної поетичної традиції Китаю; з погляду китайської ментальності, віянь епохи та особистостей авторів.
Мета курсової роботи – з’ясувати особливості творення образу людини в китайській поезії епохи Тан (на матеріалі поезії Лі Бо і Ду Фу).
Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань:
1) з’ясувати суспільну роль літератури в танську епоху,
2) висвітлити вплив релігійно-філософських вчень на літературу,
3) визначити вплив на літературу китайської ієрогліфічної писемності,
4) дослідити етапи становлення і розвитку танської поезії,
5) виявити жанрові і поетикальні особливості китайської поезії,
6) прослідкувати відбиття людських переживань у творчості Лі Бо,
7) проаналізувати соціальні мотиви у поезії Ду Фу.
Об’єктом дослідження стала поезія Лі Бо і Ду Фу як представників танської епохи.
Предмет дослідження – образ людини у творчості цих двох поетів.
Наукова новизна курсової роботи полягає в узагальненні наявного літературознавчого матеріалу за названою темою і доповненні його власними спостереженнями і прикладами.
Магістр