Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА
Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми права тільки тоді виконують своє соціальне призначення, коли вони втілюються в дійсність, реалізуються у свідомо-вольових діях суб’єктів. Реалізація норм права їх адресатами завершує процес правового регулювання. Реалізація норм права - це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб’єктів права тобто в їх практичній діяльності. На думку М. Кельмана реалізація норм права являю собою процес перетворення положення норми права у конкретні права і обов’язки суб’єктів у межах відповідних правовідносин. Реалізація норм права є останньою та найголовнішою частиною правового регулювання Реалізувати нормативні правила поведінки, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя волю законодавця, спрямовану на встановлення правопорядку. Без такої реалізації право втрачає свою соціальну цінність. [3, с.133]
Форми реалізації норм права:
Залежно від кількості суб’єктів, які реалізують право:
- індивідуальна форма правореалізації - полягає в можливості особи самостійно (в індивідуальному порядку) використовувати свої суб’єктивні права і виконувати покладені на неї юридичні обов’язки. Наприклад, ст. 45 Конституції України, що закріплює право громадян на відпочинок, може бути реалізована громадянином самостійно (шляхом сну);
- колективна форма правореалізації потребує поєднання зусиль кількох суб’єктів. Наприклад, у ст. 36 Конституції України передбачає право громадян України на об’єднання в політичні партії та громадські організації. Ця норма може бути реалізована лише в колективній формі. В залежності від своєрідності форм реалізації норм права: особливості реалізації норм права обумовлюються способом та методом правового регулювання - акцент робиться на дозволі, забороні та зобов’язанні як основних способах правового регулювання, що визначають форми реалізації норм права. І, відповідно, способи правового регулювання (заборона, зобов’язання і дозвіл) характеризують не стільки зовнішню форму реалізації норм права, скільки конкретні юридичні прийоми забезпечення правомірної поведінки.
Тому реалізація норм права забезпечується такими методами, як переконання, заохочення, примус тощо.
- реалізація визначається зовнішньою формою виразу норм права. У відповідності до поділу норм на забороняючі, зобов’язуючі та уповноважуючі виділяють такі форми безпосередньої реалізації права: дотримання, виконання та використання.
Загалом в юридичній науці виділяють три основні (безпосередні) форми реалізації права: дотримання - це така форма реалізації забороняючих норм права, яка полягає в утриманні від дій, заборонених цими нормами, суворому додержанні встановлених заборон (наприклад, дотримання громадянином правил громадського порядку). Виражається формулою «тільки так не роби». Ця форма реалізації передбачає пасивну поведінку суб’єкта незалежно від його власного бажання. У такій формі реалізуються забороняючі норми, викладені в особливих частинах Кримінального кодексу України або Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наприклад, громадянин не вчиняє діянь заборонених вищезгаданими кодексами і тим самим реалізує забороняючі норми у формі дотримання (частина 2 статті 47 Водного кодексу визначає, коли право загального водокористування може бути обмежено. Так, винятками із загального користування є ті випадки, коли водойма віднесений до природнозаповідних фондів; коли водойма є спеціальною - питною, лікувальною або технічною чи на ділянці, де знаходиться водойма, повністю заборонено вилов будь-яких живих істот; або заборона ловити рибу в період нересту. Такі винятки мають бути прямо передбачені в рішеннях міськими і районними радами з метою забезпечення здоров'я і життя людей або збереження і безпеки навколишнього середовища. При цьому для прийняття таких рішень потрібно мати рекомендацію про необхідність введення обмежень від органу/органів, що займаються безпекою навколишнього середовища або санітарною та епідеміологічною безпекою. Про встановлені обмеження органи місцевої влади зобов'язані повідомляти місцеве населення (як правило, шляхом розміщення відповідних табличок "Вилов риби заборонено" або "Не можна купатися" і оприлюдненням рішень на своїх офіційних сайтах). [14, с.234]
Виконання - це форма реалізації зобов’язуючих норм права, що полягає в обов’язковому вчиненні активних дій, що передбачаються цими нормами. Ця форма реалізації полягає у виконанні обов’язків, встановлених нормами права та передбачає активну поведінку суб’єкта незалежно від його власного бажання. Наприклад, своєчасне заповнення та подання до податкової інспекції декларації про доходи є реалізацією норм права у формі виконання. Виражається формулою «роби тільки так» (Поліцейські зобов’язані відвідувати заняття зі службової підготовки. Виняток становлять особи, які перебувають на час їх проведення на добовому чергуванні, лікарняному, навчанні, у відпустці, відрядженні, а також ті, яким надано час відпочинку, у порядку компенсації за виконання службових обов’язків у вихідні, святкові та неробочі дні. – витяг з наказу МВС України від 21.01.2020 № 51 Про затвердження Змін до Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України); використання - це форма реалізації суб’єктивного права, за якої втілюються в життя уповноважуючі норми права. Особі надається право самій вирішувати користуватися наданим їй правом чи ні. Але в будь-якому випадку за наявності бажання особи ця норма може бути реалізована. Виражається формулою «роби як захочеш». Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Особа сама обирає до якої церкви їй ходити, або ж не ходити до жодної. Якщо особа ходить до церкви та бере участь в різноманітних релігійних обрядах, то вона реалізує норму права, закріплену в ч.1 ст. 35 Конституції України, у формі використання. Разом з тим, ніхто не може примусити її до використання наданих їй прав, так само як жодна особа не буде нести відповідальності за невикористання своїх прав.
Магістр