ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ В ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ (ID:261711)

ВСТУП Актуальність теми. У кінці ХХ ст. однією з провідних галузей світової економіки стає туризм. Вагомою рисою туризму розвинутих держав слід назвати те, що їх туристично-рекреаційна сфера ґрунтується на принципі екологічності, суть якого полягає у відпочинку на природі без нанесення їй шкоди. У 90-ті рр. ХХ – на початку ХХІ ст. цей принцип став основним при підготовці до використання в туристичній сфері історико-культурної спадщини. Саме в цей час активно почала розглядатись проблема взаємозалежності туризму та культурної спадщини. В багатьох країнах розроблено програми розвитку культурного туризму як на національному, так і на місцевому рівнях. РОЗДІЛ 1 СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ПАМ’ЯТОК У ТУРИСТИЧНІ СФЕРІ 1.1. Теоретичні засади теми роботи. Вітчизняний туризм, який швидкими темпами розвивався в 60-х-80-х рр. минулого століття, через свою пізнавальну функцію сприяв залученню населення до вивчення історико-культурних цінностей, впливаючи на формування історичного мислення. Проте до 90-х рр. ХХ ст. доцільність використання в туризмі історико-культурної спадщини визначалась здебільшого ідеологічно-пропагандистськими мірками, адже партійне керівництво вбачало у туризмі дієвий засіб пропаганди радянського способу життя, правильності соціалістичного вибору відданості народу комуністичним ідеалам. В результаті пізнавальна функція в туризмі підмінялась виховною та пропагандистською. Зі здобуттям незалежності з’явилась можливість показати позбавлену від ідеологічних штампів історію та культуру України, історико-культурна спадщина стала об’єктом зацікавлення як дієвий засіб формування національного самоусвідомлення українського народу....