Судимість. Правові наслідки та строки погашення судимості (ID:932373)

Актуальність дослідження. Дослідження теми "Судимість" є актуальним з кількох причин: 1. Розуміння впливу судимості на життя особи та її інтеграцію в суспільство допомагає забезпечити справедливість у кримінальному правосудді. 2. Дослідження визначає ефективність заходів реабілітації для засуджених та їхню здатність повернутися до нормального життя після відбуття покарання. 3. Аналіз судимості сприяє визначенню етичних аспектів правопорушень та захисту прав людини під час судового процесу. 4. Вивчення термінів погашення судимостей може вказати на ефективність судової системи та необхідність її реформ. 5. Аналіз зв'язку між судимістю та рівнем злочинності сприяє розробці стратегій попередження правопорушень. Дослідженню судимості, її особливостей, наслідків присвячені праці таких вчених: А. В. Андрєєва, В. В. Голіни, О. О. Книженко, І. І. Митрофанова, С. О. Муратової, М. І. Панова, К. В. Пугачова, Є. О. Письменського, А. О. Расюк, В. І. Тютюгіна, В. Д. Філімонова, М. І. Хавронюка, П. А. Хряпінського, С. С. Яценка, А. М. Ященка та ін. Мета дослідження — дослідити судимість, її правові наслідки та строки погашення. Для того, щоб досягти даної мети варто вирішити такі завдання: - визначити поняття та правову природу судимості; - висвітлити сутність, особливості та ознаки судимості; - дослідити загально-правові та кримінально-правові наслідки судимості; - проаналізувати поняття, підстави, передумови та строки погашення судимості. Об’єкт дослідження — судимість. Предмет дослідження — особливості, правові наслідки та строки погашення судимості. Методи дослідження. Під час виконання роботи застосовувались різноманітні загальнонаукові методи дослідження: теоретичне узагальнення, аналіз визначень, історичний метод, порівняння, систематизація, аналогія та дедукція. Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи — 29 сторінок. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУДИМОСТІ 1.1 Поняття та правова природа судимості Судимість – складне правове явище, яке має багатофункціональне соціальне і правове призначення. Інститут судимості тісно пов'язаний з іншими інститутами кримінального права, а саме злочин, кримінальна відповідальність, кримінальне покарання тощо. Відсутність чіткого юридичного визначення поняття "судимість" в Кримінальному кодексі України спричинила проведення досліджень щодо цього явища в рамках наукових розділів кримінального права. Деякі вчені, такі як Б. С. Нікіфоров, В. М. Кудрявцев, А. А. Піонтковський, І. І. Карпець, П. Л. Фріс та інші [2, с. 104; 8, с. 114; 4, с. 12], висловлювали погляди щодо необхідності усунення самого поняття "судимість". Проте, більшість дослідників підтримує думку про необхідність існування інституту судимості. За словами В. В. Голіни, цей інститут виступає як правовий інструмент для боротьби з рецидивом злочинів, служить основою соціального контролю за особами, які вже відбули покарання, і є підставою для розроблення та впровадження заходів щодо запобігання злочинності та інших супутніх аспектів [2, с. 175]. Поняття "судимість", як було зазначено раніше, відсутнє в чинному Кримінальному кодексі України і визначене в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості" від 26.12.2003 р. № 16. Згідно з цією постановою, "судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за визначених у законі умов тягне за собою певні негативні наслідки, і правильне застосування правових норм щодо судимості, її погашення чи зняття є важливим для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину" [7]. У кримінальному праві доктрини висловлюються різні погляди на правову природу судимості.