Зразок роботи
Актуальність дослідження. Інститут банківської таємниці в українському праві з’явився порівняно недавно, а його поява, як, свого часу, і у більшості розвинутих країн світу, була зумовлена, в першу чергу, стрімким розвитком економічних відносин у суспільстві, природними процесами становлення і розвитку банківської системи України, які тривають з початку 90-х років по сьогоднішній день. Правовий інститут банківської таємниці є обов’язковим атрибутом правової системи будь-якої економічно розвинутої країни. Наявність його є не тільки обов’язковою державною гарантією для забезпечення свободи та недоторканості особистого життя громадян, проголошеної як конституціями більшості демократичних країн світу, так і міжнародними договорами. Забезпечення інформації режимом банківської таємниці в країні є одним із необхідних атрибутів для збереження захисту колективних економічних інтересів осіб, що провадять діяльність у сфері бізнесу через правовий інститут юридичних осіб.
Історія формування правового інституту банківської таємниці (у сучасному її розумінні) в Україні є порівняно короткою і розпочинає свій відлік від прийняття першої редакції Закону України «Про банки і банківську діяльність». На нашу думку, в першу чергу, з відсутністю будь-якого нормотворчого, а також правозастосовчого досвіду у галузі правової охорони банківської таємниці в Україні пов’язана велика кількість прогалин та протиріч у правовому інституті банківської таємниці.
Крім цього, однією з основних причин недосконалості нормативно правового регулювання у сфері правового захисту банківської таємниці в Україні є практична відсутність теоретичної розробки теми цього дослідження. Так, в нашій державі на даний момент відсутні будь-які фундаментальні монографічні дослідження правового інституту банківської таємниці, а наукові доробки, розроблені в Російській Федерації, не дивлячись на їх безумовну користь від вивчення та аналізу, навряд чи можуть бути в повній мірі використаними для українського правозастосування, враховуючи той факт, що такі доробки базуються на нормах російського законодавства.
Практично недослідженими є норми правового інституту банківської таємниці, пов’язані з відповідальністю за її неправомірне розголошення та використання, а також з самим порядком розкриття інформації, віднесеної до цієї категорії. Більше того, саме поняття «банківської таємниці» є, на нашу думку, недостатньо проаналізованим та осмисленим на теоретичному рівні.
Вивчення літературних джерел засвідчує, що комплексного дослідження проблем правового регулювання банківської таємниці наука в даний час не має. Аналіз дореволюційних джерел показав, що проблемам банківської таємниці в ті часи особливої уваги не приділялось. В радянські часи режим, схожий із режимом банківської таємниці поширювався лише на зберігання громадян в ощадних касах.
Науково-теоретичною основою дослідження стали праці відомих учених, які займалися вивченням окремих концептуальних аспектів розглянутої проблеми. З означених досліджень варто назвати праці таких українських дослідників, як: Т. Л. Андронова, Ю. Г. Газарян, А. М. Плешаков, О. Д. Вовчак, Д. О. Гетманцев, А. М. Жуков, Ю. Ю. Казаков, Є. В. Карманов, В. В. Комаров, О. А. Костюченко, В. Кравець, М. В. Литвин, Р. М. Мінченко, Ю. В. Носік, А. І. Сирота, В. Л. Кротюк, С. О. Погрібний, Г. О. Світлична, Ю. В. Ващенко, О. А. Костючекно, Є Карманов, О. М. Олейнік, С. Я. Фурса, С. О. Харламова, Ю. С. Червоний, А. О. Шаповалова, Н. Г. Шулкіна, С. Ясечко, М. М. Ясинок та ін.
Для більш повного розкриття теми даного дипломного дослідження, використовувалися праці таких спеціалістів з фінансового права, як Л. К. Воронова, К. С. Бельський, В. В. Бесчервних, Л. В. Бричко, О. Н. Горбунова, М. О. Гурвіч, О. О. Жданов, Б. Н. Іванов, М. В. Карасева, В. О. Лєбєдєв, П. С. Пацурківський, М. І. Піскотін, Є. О. Ровинський, Р. О. Халфіна, Н. І. Хімічева, О. О. Ялбуганов та інших.
Мета і задачі дослідження. Метою дипломного дослідження є поглиблення теорії банківського права знаннями про правовий режим банківської таємниці, проведення комплексного спектрального наукового аналізу такої правової категорії, як «банківська таємниця» та її зв’язки із різними правовими науками, вплив різних галузей права на досліджуваний режим банківської таємниці та розв’язання правових колізій, які виникають на практиці при застосуванні механізму правового режиму банківської таємниці для інформації, яка має ним охоплюватись.
Для досягнення поставленої мети постають наступні завдання:
- проаналізувати етапи становлення та розвитку інституту банківської таємниці;
- розкрити правову характеристику банківської таємниці як юридичної категорії;
- визначити поняття «банківська таємниця» та «комерційна таємниця», аналіз їх взаємозв’язку;
- окреслити проблемні аспекти правового регулювання режиму банківської таємниці в Україні;
- відобразити особливості адміністративного порядку розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичних та юридичних осіб;
- виокремити особливості юридичної відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці;
- провести порівняльно-правовий аналіз правового статусу банківської таємниці в Україні та зарубіжних країнах;
- охарактеризувати інститут банківської таємниці в системі безпеки національної економіки України;
- здійснити аналіз судової практики щодо застосування законодавства про банківську таємницю.
Об’єктом дипломного дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання банківських та суміжних відносин, які пов’язуються із реалізацією режиму банківської таємниці: об’єм та зміст банківської таємниці як об’єкта вказаних правовідносин, повноваження суб’єктів правовідносин, а також відповідальність за порушення законодавства, яке регулює ці правовідносини.
Предметом дослідження є інформація, що відноситься до банківської таємниці, а також законодавча та теоретична база правового регулювання банківської таємниці.
Методи дослідження. У дослідженні використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, системний, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Все це дало змогу всебічно проаналізувати соціально-економічну спрямованість та правовий зміст особливостей регулювання інституту банківської таємниці, визначити ефективність законодавства в галузі банківської таємниці, юридичну природу інституту банківської таємниці як юридичної категорії та здійснити прогноз основних напрямів подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері.
Нормативною базою дослідження є норми Конституції України, міжнародні договори, Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність», інші закони та нормативно-правові акти, що регламентують правове регулювання банківської таємниці. Емпіричну основу становлять офіційні статистичні дані, економічні показники, практика діяльності органів державного управління та організації регуляторної діяльності, судова практика.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
1. З метою встановлення єдиного правового режиму розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичних і юридичних осіб запропоновано таке визначення банківської таємниці, а саме: банківська таємниця – це відображена та задокументована на паперовому або електронному носієві інформація з обмеженим законодавством доступом, яка містить будь-які відомості про клієнтів, отримані фінансовою установою у процесі безпосереднього здійснення нею своєї діяльності, таємницю яких фінансова установа зобов’язана забезпечувати з метою захисту інтересів клієнтів.
2. Удосконалено наукову концепцію про основні історичні віхи розвитку інституту банківської таємниці.
3. На основі аналізу чинного законодавства України здійснено розмежування понять «банківська таємниця» та «комерційна таємниця», відмінність яких полягає в наступному: 1)банківська таємниця належить до категорії таємної інформації в силу своєї назви. Комерційна ж таємниця, виходячи зі змісту Закону України «Про інформацію», належить до конфіденційної; 2) на відміну від комерційної таємниці, зміст та обсяг якої визначають фізичні чи юридичні особи на власний розсуд, перелік відомостей, що є банківською таємницею, визначається виключно законом; 3) банківську таємницю становлять чужі відомості, тобто відомості про клієнтів та кореспондентів банку, і тому банк не має права на свій розсуд розпоряджатися зазначеними відомостями без наданої на те згоди. Водночас відомості, що становлять комерційну таємницю, можуть перебувати у власності банку.
4. Запропоновано доповнити перелік осіб, щодо яких інформація містить банківську таємницю, фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності як у ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», так і в главі 12 ЦПК України.
5. Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема при підготовці курсу лекцій з дисципліни «Цивільне право», «Банківське право» тощо.
Структура роботи: робота складається зі вступу, 3- х розділів, що містять 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 95 сторінок.
Магістр