Стилі любові за Дж. Лі (ID:225700)

Вступ Ах, любов, любов … Тобі присвячують поеми, про тебе співають, тобою марять, захоплюються, тебе чекають, ненавидять і бояться. Так-так, бояться, адже все, чого немає пояснення, зазвичай лякає. Ймовірно, тому людство з давніх часів намагається знайти розгадку феномена любові. І б'ється над цим, безуспішно намагаючись знайти виразне пояснення появи пристрасного почуття між двома людьми. Б'ється вперто, часом вигукуючи: «Еврика!» (Усі пам'ятають достопочтімого графа Каліостро?), А потім розчаровано зітхаючи, – знову не те. Чому люди люблять одне одного? Знайти відповідь на це питання нам, напевно, не дано. Ясно одне, – любов буває різних видів. Когось вона мучить, у когось трансформується в ненависть, комусь доставляє радість, а когось надихає на великі звершення. Сучасні психологи, вивчаючи це феноменальне відчуття, спробували класифікувати його (ох, вже ці реалісти!) Із точки зору психологічних фаз любов характеризують як закоханість (або сексуальний тип), любов-пристрасть (або еротичний тип) і любов-прихильність (або духовний тип). Цікава класифікація типів любові та різних її рівнів. Любов, як і інші етичні поняття та норми, пройшла певні етапи свого становлення не лише у зв’язку зі зміною епох, але й протягом самої доби античності та її періодів. У ліриці давньогрецьких поетів вона не виступає абстрактним почуттям, а пов’язана з певною особою, до якої виникає інтимна прихильність. Любов – не образ споглядання, а конкретна дія стосовно конкретної людини. У класичний період любовне почуття абстрагується, його починають цінувати як окрему морально-естетичну категорію, що цінна сама по собі, незалежно від об’єкта, стосовно якого вона виникла. З часом підкреслюється значення любові у сфері соціальних зв’язків, її роль, як основи сімейно-шлюбної моралі. Спробую в даній роботі розглянути основні риси любові, її складові, як співвідносяться любов і закоханність з точки зору етичних поглядів. Розділ 1. Джон Алан Лі: Біографія Канадський соціолог, публіцист і громадський діяч, відомий, перш за все, запропонованої ним класифікації видів любові Син матері-наркоманки, виріс у Торонто в сім'ї прийомних батьків, які його так і не усиновили. Закінчив відділення соціології Торонтського університету, зі студентських років був лівим активістом у складі Робочого з'їзду Канади, потім у складі Канадського студентського християнського руху, в якому були сильні соціалістичні тенденції. У 1956 році в складі міжнародної делегації молодих соціалістів і комуністів відвідав Китайську Народну Республіку. Надалі викладав різні соціологічні дисципліни в коледжі Скарборо Торонтського університету (постійний контракт з 1973 р.), продовжуючи брати активну участь у суспільному житті; в 1983 р. був удостоєний коледжем почесного диплома імені Кемпбелла, що присуджується за найбільший внесок у неакадемічних активність. Як активіст профспілкового руху опублікував починаючи з 1963 р. ряд науково-публіцистичних праць, в тому числі «Соціальні ефекти змінної роботи» (англ. Social effects of shift work; 1963) і «Соціальні ефекти автоматизації» (англ. Social effects of automation; 1964) - обидві під егідою Канадського профспілки державних службовців, «КККП проти народу: всередині канадської системи охорони порядку» (англ. RCMP vs. the people: inside Canada 's security service; 1979, спільно з Едуардом Манном) і т. д. Найбільший резонанс викликали дослідження Лі про різні соціально-психологічних характеристиках любові, опубліковані ним у ряді наукових журналів і вийшли вперше окремим виданням у 1973 році під назвою «Кольори любові: Дослідження способів любити» (англ. Colours of love: an exploration of the ways of loving); книга багато разів перевидавалася з доповненнями та уточненнями, а в 1998 р. її конспективно виклад увійшло до збірки статей «Психологія кохання» (англ. The Psychology of Love; під редакцією Роберта Стернберга і Майкла Барнса), випущений Єльським університетом. Слідуючи за багатовіковий (що йде від Платона і Аристотеля) традицією поділу любові на рід і види, Лі виділяє три основні її різновиди: Ерос як жагучий потяг до ідеалізованому об'єкту, Сторге як рівне глибоке почуття, що базується на дружбі і відчуттях спільності і подібності, і Людус як гедоністичну гру з елементами змагання і спорту. Розташувавши ці три різновиди в основі своєрідного кола, подібного колірному колі (еросу умовно співвіднесений до червоного кольору, сторге до жовтого, людус до синього), Лі отримує при накладенні двох основних різновидів один на одного вторинні різновиди: ерос і людус дають любов-манію, нав'язливу і нестабільну (фіолетовий колір), Людус та сторге дають любов-прагма, раціональну і реалістичну (зелений колір), ерос і сторге дають любов-агапе, безкорисливу і самозабутню. Ці побудови Лі були підкріплені ним шляхом соціологічного опитування (в первісній роботі - 120 білих чоловіків і жінок англо-канадського походження). Концепція Лі викликала інтерес масових ЗМІ і піддалася різноманітним експериментальним перевірок, в які найбільший внесок зробили Клайд і Сьюзен Хендрік, що дослідили тему з початку 1980-х рр.. і розробили в результаті стандартизований опитувальник під назвою «Шкала любовних відносин» (англ. Love Attitudes Scale). Як вважають професор соціології Мері Енн Ламанна і письменниця Агнес Рідманн, співавтори багаторазово перевиданий у США книги «Шлюби і сім'ї», «ця типологія любовних стилів витримала перевірку часом: доведено, що вона є більш ніж гіпотезою». Надалі наукові та публіцистичні інтереси Лі змістилися, слідом за особистими, в область гомосексуальності. Він опублікував ряд статей у «Journal of Homosexuality», а в 1990 р. виступив редактором-укладачем спеціального тематичного випуску «Середній вік і зрілість у геїв» (англ. Gay Midlife and Maturity), роком пізніше випущеного книжковим виданням (New York: Haworth, 1991). Джону Лі належить ряд статей у «Енциклопедії гомосексуальності» (1990). Стверджується також, що Джон Алан Лі в 1974 році став першим канадським публічним діячем, які вчинили камінг-аут (в ході телевізійного шоу з нагоди Дня святого Валентина).