Емісійні операції банків (ID:130564)

ВСТУП Актуальність дослідження. Сьогодні банки з точки зору розвитку фінансових ринків, збільшення ризику та невизначеності, змушені враховувати зміни, які відбуваються, удосконалювати підходи до управління фінансами. Це ставить перед великими установами нові проблеми у прийнятті рішень. Стосується це не тільки вибору конкурентоспроможних джерел, форм та інструментів залучення капіталу, а також його розміщення, але і змін в концепції діяльності в межах реалізації поточної фінансової стратегії. Розвиток і сталість функціонування банківської системи багато в чому визначається наявністю відповідних джерел фінансування. Важливу роль у залученні фінансових ресурсів для банківських установ відіграють операції з цінними паперами, які можуть бути як поповненням власного так і боргового капіталу банку. Процес функціонування та розвитку фондового ринку в Україні тісно пов’язаний з діяльністю банків, які є основними його інституційними учасниками і посідають вагоме місце в усіх сегментах фондового ринку. Роль банківських установ на фондовому ринку визначається їх можливостями залучати тимчасово вільні кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані фінансові ресурси з метою задоволення фінансових потреб реального сектору економіки. Зростання конкуренції у банківській діяльності, опанування сучасних технологій та створення нових банківських продуктів призводять до постійного розширення складу операцій комерційних банків та зростання їх загального обсягу на фінансових ринках. Дослідження окремих теоретичних та практичних аспектів реалізації емісійної діяльності банків відображено у працях провідних вчених та науковців, зокрема В. Д. Базилевича, О. А. Білоус, А. Г. Борщ, О. Г. Борщ, П. В. Бринь І. С. Кравчук, І. А. Лютого, Р. І. Тиркало, та інших. Питанням використання корпоративних облігацій як фінансових інструментів на фондовому ринку приділяли увагу зарубіжні науковці, зокрема Г. Александер, Д. Бейлі, Р. Брейлі та С. Майєрс, Р. Уілсон та Ф. Фабоцці, У. Шарп, Аналіз публікацій показує, що, незважаючи на велику кількість теоретичних досліджень особливостей емісійної діяльності банків, окремі питання залишаються нерозкритими. Тому слід визначити об’єктивну необхідність подальшого поглиблення дослідження науково-методичних підходів щодо умов реалізації емісійної діяльності банківських установ. Метою даного дослідження є вивчення емісійних операцій банків, обґрунтування мети, завдань та чинників, які впливають на реалізацію емісійної діяльності банків Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань: - визначення поняття емісії цінних паперів та емісійної діяльності банків; дослідження видів та етапів здійснення емісійних операцій банків; - вивчення державного регулювання емісійних операцій банків; - визначення особливостей здійснення емісійних операцій банків в Україні; - аналіз особливостей емісії акцій банків; - характеристика операцій банків з емісії облігацій, дослідження емісійних операцій з депозитними сертифікатами банків; - визначення основних напрямів та проблем здійснення емісійних операцій в Україні. Об'єкт дослідження – процес фінансування діяльності банків за рахунок емісійних операцій. Предметом дослідження є емісійні операції банків в Україні. Методи дослідження. Теоретико-методологічною базою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи: системного підходу (вивчення емісійних опреацій банку), синтезу, групування, економіко-статистичні та порівняльного аналізу (аналіз емісійної діяльності банків в Україні), системності та комплексності (визначення проблем та перспектив розвитку емісійних операцій банків в Україні).. Інформаційною базою дослідження слугували наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, законодавчі та нормативно-правові акти, офіційні матеріали Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національного Банку України, та звітні дані окремих банків. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (63 найменування) та додатків і містить 71 стор. друкованого тексту, 6 таблиць і 6 рисунків. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕМІСІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ 1.1. Поняття емісії цінних паперів банків Ефективне функціонування та постійний розвиток банківської системи не можна уявити без її належного ресурсного забезпечення, а саме забезпечення фінансовими ресурсами. В умовах конкурентного ринку важливим напрямом фінансово-економічного забезпечення банківського сектора є формування оптимальної структури капіталу, оскільки великий вплив на фінансові результати діяльності банківської установи має структура власного і залученого капіталу. У свою чергу, позитивний фінансовий результат банку може досягатися завдяки побудови зважених підходів до власної емісійної політики. Емісійні операції банків з цінними паперами й надалі не втрачають своєї актуальності у зв’язку із тим, що Україна рухається шляхом загальносвітових стандартів банківської системи, які припускають використання цінних паперів для підвищення рівня капіталізації банків. У банківській системі України створені передумови для активного використання можливостей ринку цінних паперів: розбудовані базові інфраструктури, запроваджено регуляторну політику, обгрунтовані та прийняті відповідні законодавчі акти тощо. Проте використання цінних паперів як механізму залучення фінансування використовуються неповністю. Емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників [2]. Випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, та забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і способу їх емісії [2]. Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам [2]. Цінні папери за порядком їх розміщення поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання. Неемісійні цінні папери відображають операції між суб'єктами з придбання та продажу емісійних цінних паперів. Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі і за формою випуску можуть бути лише ордерними або на пред'явника. Неемісійні цінні папери можуть видаватися та існувати виключно в документарній формі як паперові або як електронні документи. Перелік цінних паперів, що можуть видаватися як електронні документи, визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України [2]. Цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери [2]. Бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів. Документарним цінним папером є паперовий або електронний документ, оформлений у визначеній законодавством формі, що містить найменування виду цінного папера, а також визначені законодавством реквізити. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в документарній формі, належать: - пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника); - особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір); - особі, зазначеній в цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі. Права на цінний папір та права за цінним папером, що існують в бездокументарній формі, належать власникові рахунка в цінних паперах, відкритого в депозитарній установі, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів [2]: 1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН (сертифікат фонду операцій із нерухомістю)), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати; в) сертифікати ФОН; г) акції корпоративного інвестиційного фонду. 2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових інних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі; е) облігації міжнародних фінансових організацій; є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні; 4) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів; 5) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Емісійна діяльність банку (issuing activity of a bank) – випуск банком власних цінних паперів. Вона. включає випуск акцій, облігацій та ощадних (депозитних) сертифікатів. Власні акції банки випускають з метою залучення коштів для формування та поповнення статутного капіталу. Облігації банки випускають з метою залучення додаткових ресурсів для здійснення активних операцій. Емісію ощадних (депозитних) сертифікатів банки здійснюють з метою залучення ресурсів на певний строк для проведення банківських операцій. Таку діяльність можна розглядати як акумулювання грошових коштів для формування ресурсів банку та створення платіжних засобів [14]. Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» [1]. Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника. Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку. Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень. Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку. Банк розміщує свої акції першим власникам безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв. 1.2. Види та етапи здійснення емісійних операцій банків Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Метою емісійної політики є визначення стратегічних пріоритетів при організації роботи банку як емітента на ринку цінних паперів. Успішна реалізація даної політики покликана забезпечити вирішення наступних завдань: - послідовне збільшення власного капіталу як чинника, що визначає• ринкові можливості, а також загальний імідж банку; - збільшення об’ємів засобів, залучених на умовах, що забезпечують можливість їх подальшого рентабельного розміщення [10, с. 158]. РОЗДІЛ 2. ЗДІЙСНЕННЯ ЕМІСІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ В УКРАЇНІ 2.1. Особливості емісії акцій банків Процес випуску акцій містить такі етапи [11]: 1. Прийняття рішення про емісію. 2. Випуск проспекту емісії, який готують спеціалісти банку. У проспекті визначаються вид акції, обсяг емісії, витрати на неї, тривалість. Проспект емісії готується: при першій емісії - засновниками банку, при наступних емісіях - Правлінням банку. Проспект емісії має надавати таку інформацію: · характеристика емітента; · органи управління банком та вищі посадові особи; · опис ділової активності, діяльності емітента; · інформація про емісію; · фактори ризику. 3. Затвердження проспекту емісії Правлінням банку та його посвідчення незалежною аудиторською компанією. 4. Реєстрація проспекту емісії в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. 5. Публікація проспекту емісії в пресі. 6. Розміщення цінних паперів. Відбувається такими способами: · вільний продаж; · капіталізація власних коштів; · обмін акцій попереднього випуску. 7. Реєстрація підсумків випуску. 8. Публікація підсумків емісії у пресі.ВИСНОВКИ На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки: 1. Емісія - сукупність дій емітента, що провадяться в установленій законодавством послідовності і спрямовані на розміщення емісійних цінних паперів серед їх перших власників. 1.1. Емісійна діяльність банку (issuing activity of a bank) - випуск банком власних цінних паперів. Вона включає випуск акцій, облігацій та ощадних (депозитних) сертифікатів. Власні акції банки випускають з метою залучення коштів для формування та поповнення статутного капіталу. Облігації банки випускають з метою залучення додаткових ресурсів для здійснення активних операцій. Емісію ощадних (депозитних) сертифікатів банки здійснюють з метою залучення ресурсів на певний строк для проведення банківських операцій. Таку діяльність можна розглядати як акумулювання грошових коштів для формування ресурсів банку та створення платіжних засобів. Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника. Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку. 1.2. Емісійна політика являє собою частину загальної фінансової стратегії банку, яка включає організаційні, інформаційні, консультаційні та інші процедури і полягає у виборі та реалізації найефективніших шляхів розширення обсягу активних операцій через випуск власних цінних паперів. В основі побудови ефективної системи емісійної політики лежить розробка моделі та її адаптація до специфіки банківської установи. Процес реалізації емісійної політики можна розглядати відповідно до трьох основних етапів: - дослідницько-аналітичний етап; - комплексний аналіз мікро- і макроекономічних факторів; - розміщення випуску цінних паперів з подальшим моніторингом і регулюванням цього випуску 1.3. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. 2. Емісійна діяльність банків залежить від чинників, що визначають потребу банків у залученні додаткового фінансового капіталу. У групі внутрішніх чинників попиту банків на власний капітал в значній мірі визначає високе боргове навантаження. Значна частка позикового капіталу у банківських зобов'язання спричинена тим, що: – зобов'язання банків в будь-який момент можуть бути пред’явлені до погашення, навіть якщо вони знаходяться в довгостроковій перспективі; – банк може не мати відповідних активів (готівки або ліквідних фінансових інструментів), які б дозволили регулювати банку виплати, що пред’явлені до погашення.