0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Основні правові засади регулювання підприємницької діяльності в ринковій економіці України (ID:159582)

Тип роботи: курсова
Сторінок: 38
Рік виконання: 2015
Вартість: 400
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………………4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВХ ОСНОВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ……………………………6 1.1 ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ…………………………………..6 1.2 СУБ’ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………………………16 1.3 ЛІЦЕНЗУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………18 РОЗДІЛ 2. Аналітичні аспекти правового регулювання підприємницької діяльності………………………………………..22 2.1 Дослідження організаційно – правових форм підприємств в Україні………………………………………………….22 2.2 Зміст та структура установчих документів підприємництва………………………………………………………….27 РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи вдосконалення правового забезпечення підприємницької діяльності в Україні…………………………………………………………………………30 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….34 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………36
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Згідно з діючим законодавством підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, то не суперечать законодавству України. Підприємство (крім казенного) самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, на товари, послуги та з необхідності забезпечення виробничого та тотального розвитку підприємства, підвищення доходів. Воно є вільним у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При цьому за загальним правилом підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, — за державними цінами і тарифами. Підприємство самостійно визначає структуру свого управління, встановлює штати, самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України. Більш розгорнуте визначення господарської діяльності міститься в ст. 1 Закону України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІП «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за яким господарською вважається будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. В свою чергу це означає, що підприємницька діяльність є засобом провадження господарської діяльності [17]. Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством . Підприємство є статутним суб'єктом. Це означає, що основним документом, на підставі якого діє підприємство, є статут. Хоча для окремих видів підприємств спеціальним законодавством встановлені винятки із цього загального правила (наприклад, за ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» повне і командитне товариства діють на підставі установчого договору, а не статуту). Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу. В ньому, зокрема, має визначатися мета діяльності підприємства, яка, в свою чергу, є основою його спеціальної цивільної правоздатності. Підприємство має права юридичної особи. За змістом визначення юридичної особи, що міститься в Цивільному кодексі, підприємством визнається організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або в третейському суді. Крім того, однією з ознак юридичної особи є самостійність відповідальності за своїми зобов'язаннями. За загальними правилами юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи (наприклад, щодо товариств з додатковою відповідальністю, а також повних і командитних товариств). Юридична особа, яка фінансується і за якою майно закріплено на праві оперативною управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в розпорядженні. У разі їх нестачі відповідальність за її зобов'язаннями несе власник відповідного майна. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Це означає, що до складу підприємства не можуть входити інші підприємства, що, в свою чергу, є характерним для об'єднань підприємств. Але це не стосується випадків, коли одне підприємство виступає засновником іншого. Засновник вносить частку свого майна або немайнових активів, не входячи при цьому до підприємства, що створюється. Метою діяльності підприємства, як правило, є отримання прибутку (доходу). Найбільш загальне визначення прибутку міститься в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про фінансові результати» за яким прибутком визнається сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [9]. Але підприємство може отримувати в процесі своєї діяльності не прибуток, а доход, тобто збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Іншими словами, доходом є загальна сума надходжень від усіх видів діяльності, яка отримана (нарахована) в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах (без урахування сум витрат). Тобто результатом діяльності підприємства може бути отримання не прибутку, а доходу, сума якого можуть і не перевищувати сум витрат. Підприємство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Таким чином, підприємство, на відміну від фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, зобов'язане мати печатку, відкрити рахунок (рахунки) в установах банків, подавати звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (баланс). Що ж до знаку для товарів та послуг, наявність його не є обов'язковою. Відсутність знаку для товарів та послуг повністю компенсується фірмовим найменуванням підприємства. Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або уповноважені ним органи можуть делегувати ці права раді підприємства (правлінню) чи іншому органові, передбаченому статутом підприємства, який представляє інтереси власника та трудового колективу. Правління підприємства, якщо інше не передбачено статутом, обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. Повноваження правління визначаються статутом. Правління обирає зі свого складу голову і його заступників або їх роль виконують почергово всі члени правління. Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. Він самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.