ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ПІСЕННОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕНЬ ОСТАННІХ ДЕСЯТИЛІТЬ) (ID:275304)

Admin ВСТУП У світлі сучасних лінгвістичних досліджень постають питання репрезентації лінгвокультурних феноменів у різних типах дискурсу, де знаходить відображення концептуальна картина світу носіїв певної мови та представників певних категорій суспільства. Необхідною складовою дослідження мовної картини світу є інтерпретація мовних одиниць, за допомогою яких вербалізуються категорії мовної свідомості, які фіксують та узагальнюють життєвий досвід людини [12, с. 210; 64]. Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що на сьогодні сучасний англомовний пісенний дискурс потребує активної уваги з боку дослідників. Важливо дослідити, які ключові поняття, окрім загальновідомих, і виражені якими лексемами, роблять сучасні англомовні пісні об’єктом аспірацій тисяч і мільйонів слухацької аудиторії [64]. У сучасному мовознавстві все більше набувають ваги дослідження, в яких використовуються суміжні науки [74]. На сьогодні у лінгвістиці існує велика різноманітність визначень дискурсу і різних його типів, що базуються на різних підходах [9, 24, 82]. У трактуванні про визначення дискурсу між дослідниками немає спільної думки. Існують думки щодо диференціації усього дискурсивного масиву мови. Так, Б. Палек відзначає, що дискурс — це «одиниця більш високого рівня, ніж речення твір мовлення» [12, с. 244]. Філологія як наука гуманітарна допускає множинність визначень того самого поняття [12]. Це, зокрема, стосується термінів текст і дискурс, для яких дослідники пропонують усе нові визначення [64, 74, 84]. Тим не менше, між усіма різноманітними точками зору є дещо спільне — усі вони розглядають людську поведінку як мовленнєву діяльність [74, с. 288]. Пісенний дискурс розглядається дослідниками як один із різновидів дискурсу ліричної поезії, що пояснюється спільними рисами: ритміко- композиційною будовою, художніми засобами створення образів, передачі 4 думок і почуттів автора, наявністю підтексту [64, 75]. Англомовний пісенний дискурс, що є феноменом англомовної культури, постає також і як об’єкт лінгвістичних досліджень. Важливість дискурсу як соціального явища філософи та лінгвісти оцінили зовсім недавно, у кінці XX ст. [34, с.280]. Мета дослідження полягає в характеристиці англомовного пісенного дискурсу як засобу відтворення ключових цінностей і концептів англомовної культури. Представлене дослідження присвячене аналізу лексико-семантичної наповненості англомовного дискурсу на матеріалі текстів поп, рок і реп пісень англомовних виконавців. Для цього необхідно виконати такі завдання: 1) з’ясувати зміст поняття дискурс, його види та значення; 2) визначити характерні риси пісенного дискурсу, його роль і місце в художньому дискурсі; 3) визначити найчастотніші лексичні одиниці у текстах таких пісень останніх десятиліть, а також у текстах 50-х 60-х рр. ХХ ст.; 4) виявити часто повторювані лексичні одиниці, які не є типовими для пісенного дискурсу загалом, і з’ясувати їх особливості у зазначеному плані; 5) дослідити семантичні пріоритети у текстах пісень останніх десятиліть і порівняти їх з такими у текстах пісень 50-х-60-х рр., що виявить ймовірні тенденції до зміни понять та ідей, відображених у популярній пісні. Об’єктом даного дослідження стали тексти сучасних англомовних авторських пісень, а предметом дослідження — кількісні показники частотності лексем, релевантних у вираженні особливостей сучасних пісень, як засобу відтворення ключових цінностей і концептів англомовної культури. Матеріалом дослідження слугували тексти 100 пісень 50–60–х років і 500 текстів пісень останніх десятиліть близько 500 авторів, (загальним обсягом близько мільйона 979 552 друкованих знаків), які було взято з Інтернет–джерел [124-245]. Елементи наукової новизни одержаних результатів. Здійснено аналіз лексико-семантичного складу англомовних пісенних текстів останніх десятиліть, у порівняні з текстами 50-х 60-х років, з метою виявлення спільних та відмінних рис як відображення ментальних пріоритетів 50-60-х рр. та останніх десятиліть. Пісенний дискурс як підвид художнього Пісенний дискурс у лінгвокультурології традиційно розглядається як потужний і впливовий ресурс ключових цінностей і концептів культури. Його вивчення дозволяє глибше розкрити різні аспекти взаємодії мови і суспільства, а також основні механізми конструювання ідентичності. Відповідно до теорії постструктуралізму та соціального конструктивізму, дискурс являє собою мережу соціальних тем, голосів, пресупозицій і дій. Він конструює бачення світу, відображений у текстах і тому завжди пізнаванний, поставлений у контекст і відчуває на собі вплив культури і суспільства. Під пісенним дискурсом у даній роботі розуміється текст пісень у сукупності з контекстом їх створення та інтерпретації. Пісня як спосіб вираження культури має естетичну, емоційно-моральну інтерпретацію різноманіття навколишньої дійсності і спосіб художнього вираження внутрішнього світу людини [89]. Пісенний дискурс не заведено розглядати з погляду виконуваних ним комунікативних функцій. Якщо прикласти до пісенного тексту функціональну класифікацію повідомлень Р. Якобсона, то стане очевидним розмаїття і неоднорідність функцій пісенного тексту, де емотивна та спонукальна функції претендують на роль основних, а референтивна та естетична — на роль допоміжних. Пісня стає вираженням емоцій, вона здійснює емотивну функцію, завдяки тому, що вона є одночасно здобутком словесного і музичного мистецтва (останнє, на думку Р. Якобсона, — орієнтоване на емоційно–несвідомі структури психіки) [92] Висновки до РОЗДІЛУ 2 Таким чином, пісенний текст являє собою гармонію мелодійного і вербального компонентів, у більшості випадків як двоскладова структура, з однаковим повторювальним ритмом, де у кожному третьому або четвертому куплеті подається приспів, найчастіше повторюється не тільки мелодійний, але й вербальний компонент. Пісенний текст за роки свого існування створив особливу мову, іншими словами, систему засобів, на вербальному рівні ― епітети, метафори, які ми можемо побачити у різних стилістичних планах творців.