Зразок роботи
Висновки
Балада – один із найдавніших і найпопулярніших жанрів художньої творчості народів світу.
Балада розвивається і набуває нових рис у тісному зв'язку з усім літературним процесом. З розвитком літе¬ратури підносилася й суспільна роль та мистецька вар¬тість балад, їх ідейна проблематика. Те, що в українській поезії другої половини ХХ століття баладу розробляють майже всі поети, що жанр цей завжди викликав інтерес у читача, що ба-лада виявила великі можливості художнього зобра¬ження світу, подій і людей,— говорить про життєздат¬ність жанру, про потребу його підтримувати і розвива¬ти. Балада не вироджується, її фабульність, гостра сюжетність, драматизм викладу, романтична під¬несеність та «кульмінативність»,— словом, те краще, що виробилося в процесі творення класичної балади,— зберігається і розвивається в літературній практиці сучасних українських письменників.
Балада (франц.ballade, англ. ballad, нім. Ballade:танцювати) – синтетичний жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового типу з драматичним сюжетом.
У сучасній баладі знаходимо справді нові риси: вона не має змістово-тематичних обмежень, змінилася її поетика, але все ж основні риси жанру хоча й оновилися, проте збереглися.
У 60-ті роки ХХ століття поети вияви¬ли особливе зацікавлення цим давнім і популярним жан¬ром. Балада зайняла значне місце на сторінках літера¬турної періодики і в збірках поезій.
Б. Олійник, віддаючи певну данину кращим літературним тра¬диціям, вносить багато нового в розробку жанру. Цим новим є свіжість ідейно-проблемної реалізації тем, роз¬ширення змістових меж балади, удосконалення її ком¬позиції та стилю.
Що ж до сюжетів, то головним джерелом їх лиша¬ються події Великої Вітчизняної війни, героїчні обстави¬ни боротьби за Радянську владу в роки громадянської війни, героїчні події на фронті праці; невелика частина балад пов'язана з морально-етичними проблемами людини.
Відкинувши дієвість готових формул, придатних на всі часи і всіх людей, Б. Олійник передусім вирішив пильно загля¬нути в обличчя свого часу, своїх сучасників. Збагнути час і сучасників – це означало здобути важливі уроки творчості, співвіднести власне із тим, що було вже досягнуте іншими, перевірити себе мудрістю і досвідом попередників.
Було проаналізовано 11 балад Б. Олійника та 4 переклади з інших мов, а саме: з бенгальської, вірменської, киргизької та російської поезії. Їх було розподілено за ідейно-тематичною класифікацією:
1. Тема жінки, матері – «Балада вірності» та перекладні балади «Кара», «Іспанська балада».
2. Тема Великої Вітчизняної війни – Балада «Сон», «Балада про картузи», «Балада про першого».
3. Тема подвигу – «Балада про прапор», «Балада про вогонь і принципи».
4. Тема інтернаціоналізму – «Балада».
5. Пам’яті Т. Г. Шевченка – «Балада про Шевченкове перо».
6. Тема героїчної праці. «Балада про хоробрість» – Перекладна «Балада про волів».
7. Тема кохання та зради з морально-етичною проблематикою – «Парубоцька балада», сучасна балада «Двоє».
8. Тема покликання поета – Перекладна «Балада про покликання».
Було опрацьовано 39 літературознавчих джерел. Треба відмітити вагомий внесок у вивчення балад Б. Олійника таких критиків: Ільницький М. М., Клочек Г., Федоровська Л., Моренець В. П.
Поетичне «я» Б. Олійника – це звичайна «нормальна» людина, яка попадаючи в надзвичайну ситуацію, завдячуючи своїй високій духовності, спроможна стати незвичайною, здатною на подвиг. І це дуже важливо сьогодні, адже в нашому зневіреному абсурдному світі, який втрачає спроможність любити, і в якому цю спроможність постійно піддають сумніву та оскверняють, те, що поет завжди готовий «хай вись остання – все одно іти!», а при потребі і закарбувати «вибираю смерть» - є передумовою того, що збудеться і наш народ і наша держава. Для поета існує неписаний закон: служити втіленням духовної сили і стверджувати її навіть тоді, коли уже говорять про кінець світу.
Слово Бориса Олійника завжди на сторожі, оберігаючи найдорожче – духовні цінності нації, утверджуючи високу моральність, викриваючи наявну небезпеку та запобігаючи можливій. Така вже доля поета. Його місія, його найперший обов’язок.
Магістр