0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Андрій Малишко та Олесь Гончар: літературні та життєві паралелі (ID:247822)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Література
Сторінок: 42
Рік виконання: 2018
Вартість: 400
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП 2 1. ЛІТЕРАТУРНІ ПАРАЛЕЛІ РАННЬОЇ ТВОРЧОСТІ 4 1.1. Джерела натхнення Андрія Малишко 4 1.2. Коріння Олеся Гончара та формування його художнього світу 7 2. ВЛИВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ НА ТВОРЧІСТЬ МИТЦІВ 14 2.1. Військовий кореспондент та його Матір-Україно 14 2.2. Формування світогляду О. Гончара у бою та полоні 17 3. ПОЕТ ТА ПІСЬМЕННИК ВИСОКОЇ СОВІСТІ 22 3.1. «Друге народження» Андрія Малишка 22 3.2. Поетичний реалізм і лірика у творах Олеся Гончара 31 ВИСНОВКИ 38 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність теми. Український народ багатий на таланти, що виходять з його гущі й черпають натхнення з найкращих надбань своєї Вітчизни. Одним із таких митців, безперечно, є Андрій Малишко та Олесь Гончар. Андрій Малишко - митець величезного таланту і такої ж величі душі. У цій людині напрочуд гармонійно поєдналася невичерпна творча енергія і особлива тремтлива ніжність. Сучасники справедливо називали митця «щедрим соняхом нашої землі», «золотим соняхом української поезії», бо тієї душевної щедрості, осяйної і сонячної, вистачало на всю Україну. Доля Олеся Гончара, світоча української нації, так зріднена з долею України, як зріднені мати й син. Він прийшов на світ, коли з любові й муки після сивих віків борні народжувалася наша держава - Українська Народна Республіка. Доля Олеся Гончара, патріарха української літератури, совісті нації, виписана в його слові, з пречистого духу якого він воздвигнув небосяжний собор. Чимало наукових розвідок присвячено життю та творчості цих видатних постаттей. Спогадів про А. Малишко залишилося досить багато, адже мав він велику родину, широке коло друзів і знайомих, колег та учнів. Тепло згадують Андрія Малишка друзі по перу, зокрема і О. Гончар, і О. Сизоненко, О.Вишня, М. Рильський, О. Довженко, Л. Костенко, Л. Коваленко, О. Жолдак, В.Юхимович. Значний внесок у висвітлення основних етапів формування світогляду та творчості О. Гончара знайшли своє відображення на сторінках праць О. Бабишкіна, О. Килимника, М. Малиновської, І. Семенчука, В. Коваля, А. Погрібного, В. Галич, М. Зобенко тощо. Метою роботи є вивчення літературних та життєвих паралелій Андрія Малишко та Олеся Гончара. Все викладене вище обумовило вибір теми дослідження та свідчить про її актуальність. Об’єктом дослідження в курсові роботі є життєві та літературні паралелі творчості А. Малишка та О. Гончара, а предметом дослідження – життя та творчість цих видатних постаттей. Об’єкт та предмет дослідження обумовили низку завдань, вирішення яких сприятиме досягненню мети дослідження. Відповідно до мети основними завданнями дослідження є: • розглянути літературні паралелі ранньої творчості А. Малишко та О. Гончара; • дослідити вплив другої світової війни на творчість митців; • визначити літературні паралелі поета та пісьменника високої совісті. В процесі написання роботи було використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склала система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, філософських підходів і принципів наукового пізнання, які забезпечили комплексний та всебічний аналіз обраного предмета дослідження. 1. ЛІТЕРАТУРНІ ПАРАЛЕЛІ РАННЬОЇ ТВОРЧОСТІ 1.1. Джерела натхнення Андрія Малишко Першою вчителькою й наставницею майбутнього визначного поета стала його мати. Саме від неї малий Андрійко виніс незрадливу любов до рідної мови і землі, народних пісень та дум [21]. Усе своє життя мати митця ходила у рясній спідниці, у вишитій сорочці в зозулях, в очіпку й боса. Навіть їдучи в Київ до сина у гості, вона взувалась лише перед дверима синівського дому. На прохання А. Малишка жінка відповідала: «Я ходжу боса, тому що оці мої вузлуваті ноги відчувають землю, я від неї наснажуюсь і здоровішою почуваюся» [28]. Саме від неї у ранньому дитинстві почув майбутній поет народну пісню, яка супроводжувала митця все його життя, надихаючи на створення чарівних рядків, що глибоко западали в душу. Ще однією наставницею й невичерпним джерелом натхнення для Андрія Малишка стала рідна земля. Дмитро Павличко у передмові до збірки його творів писав: «Дніпро і задніпровська далина, над якою не міг не літати він малим на своїх уявних крилах, дали йому відчуття широчіні, яке переросло в його власну душевну рису. Напівгірські краєвиди Обухівщини, що обриваються трипільськими кручами і різко переходять у безмежну рівнину Лівобережжя, повинні були викликати в чутливій душі малого Андрія враження контрасту, яке пізніше, ніби якась внутрішня закономірність Малишкової поезії, відбиватиметься на сміливому сполученні в ній антагоністичних метафор». Від «малої» Батьківщини до «великої» один крок: «Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.» В Україні, її героїчному й трагічному минулому, народній пісні все своє життя черпав Андрій Малишко натхнення. І це не могли не відчувати численні читачі, для яких його поезія була сердечною, щирою та простою й одночасно глибокою, сповненою емоційної напруги почуттів, вражень та настроїв [30]. Любов митця до героїчних й нерідко трагічних сторінок минулого України пояснюється в першу чергу тим, що боротьба народу за свою волю була й історією його родини. Рідного брата поета - Петра - розстріляли як учасника національно- визвольних змагань 1917-1921 років. Вже М. Рильський відмітив, що «повів народної творчості невідступно супроводить поезію Малишка» [27, с. 7]. Органічна вкоріненість у фольклор виявляється на всіх рівнях поетичного твору, це - переважно епічний ключ поезій Малишка, улюбленим жанром якого є балада або сюжетний вірш; просторозмовна стилістика; широко вживана у віршах пряма мова в усьому її побутовому словесно-інтонаційному оснащенні; глибока й органічна мелодійність та інтонаційно-стильове тяжіння вірша до пісенної традиції; це також особлива етика світорозуміння, яка відразу не впадає в око і тривалий час лишається ніби «паралельним виміром» по-більшовицьки заангажованих міжвоєнних текстів митця. Фактично до Другої світової війни цей неочевидний, але вирішальний для подальшої еволюції поета вимір цінностей і сенсів притлумлюється бадьористою героїкою «червоних отаманів», а також їх європейських воєнно-революційних аналогів (цикл «Іспанські балади» 1938 р.), твореною колоквіальним стилем, нерафінована простуватість якого сама по собі має бути свідоцтвом щирості і «земної правди» («Дядько мій, Микита-чорнокнижник», «Опанас Біда», «Урожай» 1938, «Оповідання про Ливона Редедю», 1940 та ін.). Проте довоєнна лірика Малишка за малими винятками фактично цілком уміщується у провідному соцреалістичному руслі з його гучною патетикою «комсомольських звершень», «звичайних радянських героїв» і «звичайних буднів» оцих звичайних героїв. Хіба що сповнений щирої поваги до простої людини стишений голос, хіба що раптом закодована