НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА УМОВ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВ (ID:947504)

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА УМОВ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВ 1.1 Теоретична характеристика вищої освіти в умовах війни 1.2 Загальний аналіз освітніх програм у навчально-методичному супроводі вивчення дисциплін в закладах вищої освіти 1.3. Головні аспекти підготовки курсантів Висновки до розділу 1 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА УМОВ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВ 2.1 Дослідження проблематики навчально-методичного супроводу 2.2 Дослідження робочої програми навчальної дисципліни «Спеціальна мовна підготовка Висновки до розділу 2 РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ВІДНОСНО КОНЦЕПЦІЙ УДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ 3.1. Головні шляхи вдосконалення навчально-методичного супроводу дисципліни на основі аналізу робочої програми 3.2. Курси підвищення кваліфікації з питань організації і методики викладання спеціальної мовної підготовки Висновки до розділу 3 ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП У сучасних умовах реформування держави та посилення глобальних викликів національної безпеки, освітні інституції, зокрема Київський інститут Національної гвардії України, стають важливими ланками у забезпеченні ефективної підготовки фахівців у сфері спеціальної мовної підготовки. Реалізація навчально-методичного супроводу цієї дисципліни набуває особливого значення, оскільки вона визначає якість підготовки курсантів та їхню здатність вирішувати завдання в галузі національної безпеки та оборони. Враховуючи те, що роль освіти визначається не лише передачею фактів та знань, але й формуванням компетентностей та вмінь, необхідних для успішної соціальної адаптації. Особливо актуальною стає задача підготовки фахівців у сфері спеціальної мовної підготовки, які відіграють важливу роль у забезпеченні національної безпеки та визначенні ефективного функціонування державних структур. Сучасний світ вимагає від фахівців високого рівня підготовки, спроможних адаптуватися до складних викликів і забезпечувати ефективність державних організацій. У цьому контексті фахівці зі спеціальної мовної підготовки виступають ключовими посередниками у вирішенні завдань національної безпеки, оскільки вони володіють не лише мовними навичками, але і специфічними знаннями та вміннями, що є важливими у контексті ведення важливих державних справ та заходів. Підготовка таких фахівців має включати в себе не лише засвоєння мовних структур та лексики, але й розвиток аналітичного мислення, критичного оцінювання інформації, а також уміння ефективно співпрацювати в команді. Забезпечення національної безпеки потребує висококваліфікованих фахівців, які володіють не лише мовними, але й міжособистісними та міжкультурними компетенціями. Київський інститут Національної гвардії України, будучи ключовим навчальним закладом у цьому контексті, стикається з викликами, пов'язаними не лише з професійною підготовкою курсантів, але й з реалізацією навчально-методичного супроводу дисципліни в умовах постійних змін та реформ в країні. Суттєві зміни у соціально-економічному та політичному середовищі нації вимагають відповідних модифікацій у системі освіти та методиках викладання. Однією з ключових проблем є розробка ефективних рекомендацій щодо вдосконалення навчально-методичного супроводу дисципліни для курсантів ЗВО "Спеціальна мовна підготовка". У цьому контексті важливо враховувати специфіку вимог, які ставляться до мовної підготовки у контексті сучасних викликів для національної безпеки. Ця тема стає актуальною в умовах активних процесів реформування державних структур, адаптації до європейських стандартів та узгодження з міжнародними практиками. Актуальність обраної теми неможливо недооцінити, оскільки вона безпосередньо пов'язана зі здатністю держави впоратися з викликами сучасного світу. В умовах активних процесів реформування державних структур, адаптації до європейських стандартів і узгодження з міжнародними практиками, питання мовної підготовки стає стратегічно важливим елементом національної безпеки. Продовження дослідження в цьому напрямку передбачає вивчення кращих практик у сфері мовної підготовки військових у різних країнах, а також адаптацію сучасних технологій та інновацій у викладанні. Застосування новаторських методів та підходів до навчання мов може значно покращити ефективність освітнього процесу та забезпечити курсантів необхідними навичками для викликів, які ставляться перед ними в умовах сучасного геополітичного середовища. Саме, розробка рекомендацій щодо вдосконалення навчально-методичного супроводу "Спеціальної мовної підготовки" має стратегічне значення для національної безпеки та вимагає комплексного та інноваційного підходу в рамках постійно змінюючогося світового контексту. У даному дослідженні ми спробуємо систематизувати та висвітлити ключові проблеми, з якими стикається навчально-методичний процес у сфері спеціальної мовної підготовки для курсантів, і висунемо конкретні рекомендації для їх подолання. Наш аналіз базується на прикладі Київського інституту Національної гвардії України, але його висновки можуть бути застосовані й до інших закладів схожого профілю в умовах реформування держави. Окрім того, доцільно вказати про те, що непохитна боротьба українських військових на даному етапі триває, що робить ключовим питанням поліпшення якісної військової освіти. Це питання набуває ще більшого значення та актуальності з кожним днем проведення бойових дій та кожним новим етапом. Вдосконалення освітнього процесу та методів оновлення освітніх програм стає необхідною складовою повсякденної праці педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих військових навчальних закладів, які працюють в умовах навчання зі специфічними умовами. В умовах активного вдосконалення військової освіти педагогічний та науковий персонал вищих навчальних закладів системи МВС зіштовхується з складністю цього процесу. Освітні програми, які були відповідні для мирного часу, не забезпечують повноцінної підготовки офіцерів-фахівців, які здатні виконувати службово-бойові завдання в умовах війни. Елементи, що наявні в програмах мирного часу, потребують перегляду, оскільки майбутні офіцери повинні мати необхідні навички та уміння для успішного виконання завдань у військових умовах. Студент, який отримує освіту в сучасних умовах вищого навчального закладу зі специфічними умовами навчання, повинен вміти впроваджувати передовий досвід офіцерів-практиків, набутий під час виконання бойових завдань під час війни. Однак проблемним стає саме впровадження отриманих знань, умінь та досягнень у компетентності військових елементів освітніх програм. Згідно з Стратегією воєнної безпеки, пріоритетним завданням є нарощування спроможностей Збройних Сил України та сил територіальної оборони, зокрема розвиток систем військової освіти та підготовки особового складу для сил оборони. Впровадження освітньо-професійних програм підготовки офіцерів, сержантів та старшинського складу, враховуючи досвід бойових дій, методику підготовки та стандарти НАТО, є одним із ключових напрямків цієї стратегії. Проведення відповідних освітньо-професійних програм відображає прагнення України до високого рівня підготовки свого військового персоналу, щоб ефективно відповідати викликам сучасної безпекової ситуації. Розвиток цих програм враховує здобутки у веденні бойових дій, засвоєння передових методик та стандартів, що прийняті в рамках партнерства з НАТО. Такий підхід сприяє формуванню військового персоналу, здатного високо професійно функціонувати в умовах сучасного геополітичного середовища та забезпечувати національну безпеку. Освітні заходи відповідають вимогам сучасного військового середовища та сприяють формуванню ефективного та висококваліфікованого військового корпусу, готового відстоювати національні інтереси та забезпечувати стійкість країни в умовах викликів та загроз. Метою дослідження є розробка конкретних рекомендацій щодо вдосконалення навчально-методичного супроводу дисципліни, зокрема в контексті реформування держави. Завдання включають аналіз поточного стану навчально-методичного процесу, ідентифікацію проблем, розробку ефективних підходів та визначення шляхів впровадження запропонованих рекомендацій. Об'єктом дослідження є процес вдосконалення навчально-методичного супроводу дисципліни "Спеціальна мовна підготовка" для курсантів ЗВО. Предмет дослідження охоплює практичні аспекти впровадження рекомендацій у навчально-виховний процес Київського інституту Національної гвардії України. Дослідження базується на комплексному аналізі літературних джерел, апробації педагогічних методик, анкетуванні курсантів та експертів, а також спостереженні за практикою викладання. Методологічна база включає в себе використання педагогічних та психологічних підходів, аналізу діючих програм, а також сучасних технологій у навчальному процесі. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі впливу реформ на навчально-методичний процес та розробці інноваційних методик для підвищення ефективності навчання. Результати дослідження можуть служити основою для вдосконалення програм та методик навчально-методичного супроводу дисципліни в умовах реформування державних структур, сприяючи підготовці висококваліфікованих фахівців у галузі мовної підготовки. Результати дослідження будуть представлені на конференціях, семінарах та обговорені з фахівцями у галузі освіти та національної безпеки. Отримані результати будуть опубліковані в наукових журналах та засобах масової інформації, що дозволить максимально розповсюдити знання та підвищити їхню вагомість у галузі підготовки фахівців зі спеціальної мовної підготовки. Структура роботи: робота складається зі вступу, 3-ох розділів, 7 підрозділів. висновків до кожного підрозділу, загальних висновків та списків використаних джерел. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАВЧАЛЬНО МЕТОДИЧНОГО СУПРОВОДУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗА УМОВ РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВ 1.1 Теоретична характеристика вищої освіти в умовах війни Система вищої освіти України, аналогічно іншим сферам життя країни, важко постраждала та зазнала серйозних збитків під час нового етапу війни, який почався 24 лютого 2022 року і був спровокований Росією. Протягом двох років до розпочатку повномасштабної війни освітня галузь країни функціонувала в умовах пандемії та обмежень, пов'язаних із стрімким поширенням захворюваності на COVID-19. На той момент система вищої освіти мала на порядку денному питання реформування, імплементації нового Закону України «Про вищу освіту» від 2014 року, створення системи забезпечення якості вищої освіти відповідно до європейських стандартів, тощо.Війна спричинила серйозні економічні труднощі для України, і це вразило і фінансування системи вищої освіти. Зменшення бюджетних коштів та нестабільність валютного курсу стали значним викликом для утримання нормального функціонування навчальних закладів. Загострення конфлікту призвело до загрози для безпеки студентів, викладачів та персоналу. Втрати в науковому потенціалі стали неизбежним результатом військових дій. Зруйновані лабораторії, втрачені дослідження та втрати видатних вчених впливають на можливості наукового розвитку та інновацій в майбутньому, також студенти, особливо ті, що зазнали евакуації чи опинилися в районах бойових дій, зіткнулися із значними труднощами у продовженні своєї освіти. Розрив в навчанні, стресові умови та втрати товаришів часто стають факторами, що впливають на їхню психічну та емоційну стабільність. Однак в період пандемії основною темою стало створення безпечного навчального середовища та впровадження дистанційної форми навчання. З початком повномасштабної збройної агресії ситуація у вищій освіті України стала ще складнішою. Освітній процес був призупинений, будівлі українських освітніх закладів зазнали руйнувань, учасники навчального процесу опинилися в різних умовах, часто за межами країни або в регіонах, далеких від зони бойових дій. Деякі з них навіть змушені перебувати на тимчасово окупованих територіях. Під час війни українська система вищої освіти, як і в 2014 році після анексії Криму та початку воєнних дій на Донбасі, стикнулася з проблемою переміщення освітніх закладів на контрольовану територію. Все це вимагало адаптації освітнього процесу до нових умов. Міністерство освіти та науки України висвітлило особливості організації дистанційної роботи працівників освітніх закладів в умовах воєнного стану. Зазначено, що кожен працівник, який працює у дистанційному режимі, має самостійно визначати своє робоче місце та нести відповідальність за створення безпечних і комфортних умов праці, включаючи робоче місце за межами території України. Підкреслено, що неможливість виконання роботи в дистанційному режимі через відсутність необхідних комунікацій не повинна розглядатися як порушення трудової дисципліни. Відносно оплати праці освітян умови простою не з їхньої вини, уряд надавав можливість керівникам бюджетних установ самостійно визначати розмір оплати праці під час простою, але не менше двох третин посадового окладу. Рекомендації визначали, що оплата праці педагогічних та непедагогічних працівників повинна здійснюватися в розмірі середньої заробітної плати, зберігаючи її під час дистанційного підвищення кваліфікації та проведення освітнього процесу в дистанційному форматі. Також була наголошена необхідність гарантування оплати праці працівникам, незалежно від місця їх перебування, включаючи тимчасово окуповані території чи зони бойових дій. МОН підкреслювало дотримання положень Галузевої угоди, якою передбачено право освітян на оплату праці в розмірі середньої заробітної плати при простої не з їхньої вини. Незважаючи на це, деякі випадки фінансових обмежень призводили до виплати заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки. Також було звернено увагу на питання академічної мобільності, зокрема на сприяння праву студентів на повноцінну академічну мобільність, особливо для тих університетів, які знаходяться на території проведення бойових дій. Були надані рекомендації щодо укладання договорів про академічну мобільність та збереження гарантій для учасників мобільності, зокрема щодо збереження місця навчання та оплати академічної стипендії. У травні 2022 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, якою продовжив дію чинного на той момент порядку організації академічної мобільності учасників освітнього процесу на заклади фахової передвищої освіти та, з урахуванням певних особливостей, на заклади професійної (професійно-технічної) освіти. Ця постанова також деталізувала норми щодо ряду організаційних питань. Проведений раніше аналіз цих змін вказує на їх значущість. Крім того, вищим навчальним закладам надано рекомендації з окремих аспектів завершення 2021/2022 навчального року. Міністерство освіти та науки України роз'яснило питання, пов'язані з відновленням освітнього процесу та визначенням тривалості навчального року. Також відзначено процедури атестації здобувачів освіти, процес їх переведення та питання оформлення документів про освіту. У контексті психологічної допомоги учасникам освітнього процесу, була надана систематизована інформація про корисні ресурси. Це включало інформаційні ресурси, спрямовані на психологічну підтримку та надання необхідної допомоги особам, задіяним у сфері освіти, які переживають труднощі в умовах непередбачуваних обставин або конфліктних ситуацій. У зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, процедура проведення акредитації освітніх програм у закладах вищої та фахової передвищої освіти була значно спрощена. У березні Уряд України продовжив дію чинних сертифікатів про акредитацію освітніх програм до 1 липня року, наступного за роком припинення або скасування воєнного стану в Україні. Також було дозволено проводити акредитації у віддаленому режимі та ухвалювати рішення про умовну акредитацію без проведення акредитаційної експертизи та без оплати її вартості. Наведені заходи також стосуються акредитації освітньо-професійних програм закладів фахової передвищої освіти. Державній службі якості освіти було дозволено приймати рішення про умовну акредитацію таких програм без проведення акредитаційної експертизи та без оплати її вартості. У березні-квітні більшість університетів відновили навчання в дистанційному режимі. З метою полегшення цього процесу Міністерство освіти та науки рекомендувало студентам невипускних курсів переносити частину освітніх компонентів, які не можна виконати в дистанційному або змішаному форматі, на наступні періоди навчання або приймати рішення щодо дострокового завершення навчального року, якщо в цьому виникне нагальна потреба. Додатково, знизились вимоги до проведення атестації здобувачів вищої освіти. Зокрема, скасовано проведення у 2022 році атестації студентів-медиків у формі Єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ) і замінено його комплексним практично-орієнтованим кваліфікаційним іспитом. Також дозволено керівникам закладів фахової передвищої та вищої освіти самостійно встановлювати форми атестації випускників у 2022 році. Окрім вищевказаного, було затверджено, новий Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2022 році було затверджено наприкінці квітня. Ключові зміни включали заміну зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) на національний мультипредметний тест (НМТ) для вступу на бакалаврський рівень вищої освіти та спрощення єдиного фахового вступного випробування (ЄФВВ) та єдиного вступного іспиту з іноземної мови (ЄВІ). НМТ у 2022 році складався з трьох предметів: української мови, історії України та математики. Тестування проводилося у формі комп'ютерного онлайнового тестування, а учасники складали тест одразу з усіх трьох предметів. Магістерський тест навчальної компетентності (МТНК) та магістерський комплексний тест (МКТ) використовувалися для вступу на магістратуру. МКТ включав фаховий іспит з права та іноземної мови. Порядок розширив можливості для вступу осіб з населених пунктів на лінії зіткнення, надаючи їм пільги. Такі вступники мали можливість складати вступні випробування у формі усної індивідуальної співбесіди в закладі освіти. У зв'язку з війною та великою кількістю українців, які опинилися за кордоном, тестування вперше організовувалося в інших країнах. Тимчасові екзаменаційні центри були створені в різних країнах для проведення тестування. Загалом, нововведення передбачали не лише зміни в тестових форматах, але й значне зниження вимог до вступників порівняно з попереднім роком. Порогові бали для тестів були скасовані, що дозволяло вступати до закладів вищої освіти за наявності хоча б однієї правильної відповіді з кожного предмету чи проходження тестування методом сліпого вгадування. Окрім усього вищесказаного, варто й сказати про те, що незважаючи на вже складну обстановку в українській вищій освіті, численні заклади вищої освіти тепер відчувають на собі негативний вплив воєнного конфлікту. Більшість університетів стикаються з географічним розподілом студентів і персоналу та вже перейшли на дистанційну або змішану форму навчання. Однак найбільше постраждали заклади, що знаходяться в зонах активних бойових дій. У зв'язку з інтенсивним обстрілом і бомбардуванням, інфраструктура цих закладів зазнала різного рівня пошкоджень і зруйнувань. Повністю зруйновані п'ять вищих навчальних закладів (див. таблицю 1), і 41 отримали пошкодження (практично 11% від усіх закладів вищої освіти в Україні). Крім того, 34 заклади вищої освіти в даний час переміщуються або знаходяться в процесі евакуації. Серед них - Університет державної фіскальної служби, Луганський національний університет ім. Шевченка, Донбаський державний педагогічний університет, Східноукраїнський державний університет ім. Даля, Українська військово-медична академія, Луганський національний медичний університет, Українська інженерно-педагогічна академія, Приазовський державний технічний університет [20]. Переважна більшість з цих закладів розташована в Луганську, Донецьку, АР Крим, Маріуполі, Краматорську, Слов'янську, Херсоні та Сумах.